- •2. Методологія теорії держави та права. Поняття та класифікація методів теорії держави та права.
- •3. Поняття та класифікація функцій теорії держави та права як науки та навчальної дисципліни.
- •4. Місце теорії держави та права в системі юридичних наук, її роль в оволодінні юридичними знаннями.
- •5. Суспільство, держава та право: поняття та співвідношення.
- •6. Суспільна влада та соціальні норми в первісному суспільстві.
- •7.Поняття, структура та суб’єкти громадянського суспільства.
- •8. Причини та форми виникнення держави та права.
- •9. Теорії походження держави та права.
- •10. Поняття, ознаки та сутність держави.
- •11. Типологія держави: поняття та підходи.
- •12. Поняття, ознаки та структура механізму держави, його роль в реалізації державних функцій.
- •13. Поняття та ознаки державного апарату, його співвідношення з механізмом держави.
- •14. Структура державного апарату, принципи його організації та функціонування.
- •15. Державний орган: поняття, ознаки та класифікація.
- •16. Державне підприємство і державна установа: поняття, ознаки та співвідношення.
- •17. Теорія розподілу влади, її сутність та соціальне призначення.
- •19. Поняття, ознаки та класифікація функцій держави.
- •20. Форми і методи здійснення функцій держави. Місце і роль правоохоронних органів у здійсненні функцій держави.
- •21. Поняття та структурні елементи форми держави.
- •22. Поняття,ознаки та види форми державного правління.
- •23. Поняття,ознаки та види форми державного устрою.
- •24. Поняття,ознаки та види державно-правового (політичного) режиму.
- •25. Особливості елементів форми Української держави.
- •26. Поняття та ознаки політичної системи суспільства. Особливості політичної системи суспільства.
- •27. Структурні елементи політичної системи суспільства: поняття та загальна характеристика.
- •28. Місце і роль держави та права в політичній системі суспільства.
- •29. Загальна характеристика сучасних концепцій держави.
- •30. Поняття, принципи та форми демократії.
- •31. Загальна характеристика концепцій виникнення права.
- •Поняття, ознаки та соціальна цінність права.
- •33. Поняття та класифікація принципів права.
- •34. Поняття та класифікація функцій права.
- •35. Сутність, зміст та структура права.
- •36. Поняття, ознаки та структура норми права.
- •37. Класифікація норм права.
- •38. Поняття та ознаки правотворчості. Співвідношення правотворення і правотворчості.
- •39. Принципи правотворчості.
- •40. Види правотворчості.
- •41. Поняття та стадії правотворчого процесу.
- •2. Рішення компетентного органа про необхідність видання акта, розробка його проекту, включення в план законопроектних робіт і т.П.
- •4. Розгляд проекту нормативного акта в тому органі, що уповноважений його прийняти.
- •5. Прийняття нормативного акта.
- •6. Доведення змісту прийнятого акта до його адресатів.
- •42. Поняття, ознаки та види джерел (форм) права.
- •43. Нормативно-правоий акт: поняття, ознаки та види.
- •44.Закон і підзаконні нормативно-правові акти: поняття, ознаки та види.
- •45. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та по колу осіб.
- •46. Співвідношення системи права та правової системи.
- •47. Поняття, ознаки та структура системи права.
- •48. Предмет і метод правового регулювання.
- •49. Поняття, ознаки та структура системи законодавства.
- •50. Співвідношення системи законодавства та системи права.
- •51. Поняття та форми (види) систематизації нормативно-правових актів.
- •52. Зміст правових відносин.
- •53. Поняття, ознаки та склад правовідносин.
- •54. Поняття та види суб'єктів правовідносин.
- •55. Правосуб’єктність: поняття та елементи.
- •56. Поняття та види об'єктів правовідносин.
- •57. Поняття та класифікація юридичних фактів.
- •58. Види правових відносин та критерії їх класифікації.
- •59. Поняття та елементи правового статусу особи.
- •60. Поняття та форми реалізації норм права
- •61. Застосування норм права як особлива форма їх реалізації: поняття та підстави.
- •62. Стадії правозастосування.
- •63. Вимоги щодо правильного застосування норм права.
- •64. Акти застосування норм права: поняття та класифікація.
- •65. Прогалини в праві та шляхи їх усунення. Аналогія права і аналогія закону.
- •66. Поняття, ознаки та необхідність тлумачення норм права.
- •67. Тлумачення норм права за суб’єктами.
- •68. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту.
- •69. Способи тлумачення норм права.
- •70. Акти тлумачення норм права: поняття та класифікація.
- •71. Правова поведінка: поняття, ознаки та види.
- •72. Поняття, ознаки та склад правопорушень.
- •73. Види правопорушень.
- •74. Юридична відповідальність та її види.
- •75. Принципи та функції юридичної відповідальності.
- •76. Підстави притягнення та звільнення від юридичної відповідальності.
- •3. Реалізація службового обов’язку.
- •4. Виконання законного наказу.
- •77. Поняття, сутність та принципи законності.
- •78. Гарантії законності: поняття та класифікація.
- •Можуть існувати й інші юридичні гарантії законності, зокрема міжнародно-правові.
- •79. Правопорядок як результат дотримання законності.
- •80. Поняття та види дисципліни.
- •81. Поняття, структура та види правосвідомості.
- •83. Поняття, форми та методи правового виховання.
- •84. Поняття співвідношення правового впливу та правового регулювання.
- •85. Стадії процесу правового регулювання.
- •86. Типи та межі правового регулювання.
- •87. Механізм правового регулювання: поняття та структурні елементи.
- •88. Поняття, ознаки, місце і значення правової системи в правовому житті суспільства.
- •89. Структура та функції правової сиситеми.
- •90. Загальна характеристика правових систем сучасності.
71. Правова поведінка: поняття, ознаки та види.
Поняття «поведінка» є дуже широким за змістом. Різні аспекти поведінки людини є предметом вивчення багатьох наук. За юридичними властивостями уся людська поведінка поділяється на два види: ту, на яку право звертає увагу (правова), і ту, до якої право ставиться байдуже, індиферентно (неправова). Теорію держави та права цікавить лише правова поведінка – та людська активність, яка характеризується певними юридичними ознаками. Вони виражаються зовні у формі активності, діяння.
Іншими ознаками правової поведінки є: Соціальна значущість.
Вольовий характер.Свідомий характер.
Регламентування нормами права.
Під людською активністю розуміють свідому діяльність людини, яка призводить до певних наслідків. Особливістю правової поведінки є її соціальна значущість. Тобто суспільство певним чином оцінює вчинки своїх членів, які можуть бути соціально корисними та соціально шкідливими. Сама сутність соціальної значущості полягає у можливості цієї поведінки впливати на характер суспільних відносин, саме тому вона певним чином оцінюється нормами права та викликає юридичні наслідки. Оскільки правова поведінка здійснюється суб’єктами суспільних відносин вона є свідомою, тобто вчинки повинні здійснюватися свідомо, осмислено, інакше вони не несуть юридичного навантаження, та вольовою, тобто вчинки, що складають правову поведінку, виникають на основі волевиявлення суб’єктів.
Правова поведінка — регламентована нормами права цілісна сукупність правових вчинків, що можуть виражатися у формі
Види правомірної поведінки:1) за суб'єктами — діяльність громадян (людей), державних організацій (зокрема, органів держави), громадських об'єднань, соціальних спільностей;2) за сферою суспільних відносин — економічна, політична та ін.3) за об'єктивною стороною (тобто за формою зовнішнього прояву) - активна (вчинення дії), пасивна (утримання від неї);4) за суб'єктивною стороною (тобто належно від психологічного ставлення особи до своїх діянь) — принципова, зумовлена особистим, внутрішнім переконанням у необхідності поводитися правомірно; звичаєва, зумовлена особистою звичкою без роздумів і сумнівів виконувати будь-який державний припис; пристосувальна (конформістська) , викликана прагненням не відрізнятися від інших суб'єктів, які поводяться правомірно; маргінальна, що пояснюється загрозою відповідальності у разі вчинення правопорушення;5) залежно від зафіксованості у законодавстві врегульована законодавством, не врегульована законодавством;6) залежно від ставлення держави до правомірної поведінки -схвалювана , стимульована (заохочувана), допустима;7) за формою зовнішнього прояву фізична (діяльнісна), вербальна (усна), письмова (документована).
72. Поняття, ознаки та склад правопорушень.
Правопорушення — це соціально небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта (фізична чи юридична особа), яке передбачене діючим законодавством і за нього встановлена юридична відповідальність.
Соціальна сутність правопорушення — заподіяння шкоди тим особистим, груповим чи загальносуспільним інтересам, які юридичне захищені державою.
Склад (елементи) правопорушення:
суб'єкт правопорушення — деліктоздатна фізична особа (людина) або деліктоздатне об'єднання, які вчинили правопорушення. Деліктоздатність — це закріплена законодавством і забезпечена державою здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за вчинене ним правопорушення;
об'єкт правопорушення — певні блага, на пошкодження, знищення чи позбавлення яких спрямоване винне протиправне діяння. Об'єктами правопорушень можуть стати всі явища, які визнаються об'єктами правовідносин, тобто різноманітні матеріальні та нематеріальні цінності (особисті або соціальні);
об'єктивна сторона - - протиправне діяння; його шкідливий або небезпечний результат; необхідний причинний зв'язок між ними. Протиправність діяння полягає в його державній, юридичній забороненості, у невідповідності вчинку юридичним приписам. Таке діяння може бути виражене як у активних (якщо суб'єкт недотримується забороняючих норм), так і в пасивних діях (якщо суб'єкт не виконує зобов'язальні норми);
суб'єктивна сторона — певне психологічне ставлення суб'єкта до своєї протиправної поведінки та її наслідків. Таке ставлення відображається поняттям вини.
Види (форми) вини:
умисел: прямий умисел — суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання його негативних наслідків; непрямий умисел — суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає його негативні наслідки, але байдуже ставиться до можливості їх настання;
необережність: протиправна самовпевненість — суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає можливість настання його негативних наслідків, проте сподівається, що вони все ж таки не виникнуть; протиправна недбалість - суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, але не передбачає можливості настання його негативних наслідків, хоча відповідно до рівня свого розвитку може і мусить це передбачити.
Порушення припису юридичної норми, вчинене без вини, відображається поняттям правової аномалії.
Правопорушення відрізняється від правомірної поведінки і діяльності наступними ознаками:
1) це суспільне небезпечне або шкідливе діяння;
2) це протиправне діяння (дія або бездіяльність);
3) винне протиправне діяння;
4) юридичне карне діяння;
5) наявність причинного зв'язку між протиправними діяннями і наслідками.
1) Всі правопорушення є суспільне небезпечними або шкідливими, оскільки вони направлені проти суб'єктивних прав і свобод людини, юридичної особи, держави чи суспільства в цілому. Порушуючи чиїсь природні чи юридично закріплені права, правопорушник наносить шкоду людям, природі, державі чи організаціям. Шкода буває різна: матеріальна, моральна, а іноді і дуже небезпечна, коли здійснюється посягання на життя чи здоров'я людини, на державну безпеку тощо. В зв'язку із цим кримінальні злочини є найбільш небезпечними серед усіх правопорушень.
2) Всі правопорушення направлені проти вимог діючого законодавства чи природних прав людини, які ще не закріплені в. законодавстві. Вони можуть виражатися в активних фізичних діях правопорушника (порушення правил дорожнього руху, крадіжка, хуліганство). В окремих випадках правопорушення вчиняються в результаті бездіяльності, коли на суб'єкта покладаються юридичні обов'язки законом чи договором, а він не виконує їх, в результаті чого наноситься шкода чи соціальна небезпека. Наприклад, на охоронника покладається обов'язок охороняти матеріальні цінності, а він не виконав своїх обов'язків і сталося розкрадання майна. Тому поняття “дія” і “бездіяльність”, охоплюються одним поняттям — “діяння”.
3) Правопорушення — це не тільки протиправне, шкідливе, небезпечне діяння, але і винне діяння. Без вини ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності (за виключенням безвинної відповідальності в цивільному праві). Вина — це психічне відношення особи до своїх протиправних діянь. Вон має об'єктивну і суб'єктивну сторону (як почуття вини).
4) Карність означає, що в діючому законодавстві передбачені склад правопорушень і встановлена міра юридичної відповідальності. В зв'язку з цим всі правопорушення і відповідальність юридичне закріплені в законодавстві. Питання про відповідальність за порушення природних прав людини, які юридичне не закріплені в законодавстві, повинні вирішуватись на підставі міжнародно-правових актів, які ратифіковані Україною, або підставі застосування права по аналогії права і закону.
5) В окремих видах правопорушень, особливо злочинах, необхідно встановити причинний зв'язок між протиправними діями і наслідками. Якщо такого причинного зв'язку не буде, то і не можна звинувачувати особу в конкретному злочині.