30. Поняття, принципи та форми демократії.

Демократія – влада народу. Найдавніший демократичний устрій був в Афінах, де проіснував 200 років. Найбільшого розквіту демократія досяггла при Періклі. Він говорив, що демократія – це влада більшості. Демократія заггинула в боротьбі з фашистською Спартою. Далі про демократію було забуто. Поняття відбулося лише в новий час (14-15 ст.). Другга хвиля демократії – 19-20 ст. – змінилася тоталітаризмом і в теперішній час має місце ІІІ хвиля демократії. Класичний демократичний устрій був у двох державах – Ангглії і США.

Демократія – це правління народу, яке здійснюється народом безпосередньо, або через вільно вибраних своїх представників. Демократія вважається найзагальнішою формою держави.

Принципи:

1. Народний суверенітет, тобто визнаня народу єдиним джерелом державної влади усіх, хто не має права привласнювати державну владу. Теорію народного суверенітету розробив Руссо.

2. Наявність невідємних прав і свобод громадянина і їх повага.

3. Влада більшості.

4. Повагга до прав меншості.

5. Вільні і періодичні вибори.

6. Відповідальний уряд (перед парламентом).

7. Розподіл влади.

Демократія знаходить своє втілення в формах, інститутах, функціях. Особливо велике значеня мають процедури (вибори).

Форми демократії:

1) Пряма демократія. Реалізується шляхом реферегндуму, обговорення проектів, законів і інших важливих рішень, участ у виборах, загальні збори (сходи ) громадян і ін. Референдум вважається одним із головних інститутів демократії. Вперше референдум був застосований в Швейцарії в 16-17 ст.

2) Представницька демократія – реалізація влади народу через представницькі органи (ВРУ, орггани місцевого самовряд.). Руссо вважав, що демократія повинна бути прямою. В суч. умовах вважається, що найефективнішою формою демократії є представницька (парламенти).

31. Загальна характеристика концепцій виникнення права.

Фактори виникнення права:

• ускладнення виробництва, потреби економічних відносин, які складаються в умовах приватної власності, розподілу праці, товарного виробництва;

• ускладнення духовного життя суспільства, виокремлення особи як учасника суспільних відносин, перетворення людини в особу;

• ускладнення політичного життя суспільства, формування держави, що потребує нової системи соціального регулювання.

Право виникає об’єктивно на етапі становлення ранньокласового суспільства як нормативний спосіб регулювання виробничого господарства, вільної праці хліборобів-общинників і ремісників.

Передумови виникнення права:

• звичаї, які стали основою звичаєвого права і яким надавався загальнообов’язковий статус;

• табу, які стали юридичними заборонами;

• механізми, які поєднували нормативне і соціальне регулювання, і які були праобразом судового прецеденту.

Ознаки, які відрізняють норми права від соціальних норм первісного суспільства:

• Норми права мають зв’язок з державою: встановлюються державою і забезпечуються державою.

• Норми права мають форму вираження.

• Право – це система норм, що відрізняються логічною структурою.

• Обов’язковість норм права.

• Неперсоніфікованість норм права – норми не мають конкретного адресату, а розповсюджуються на невизначене коло осіб.