Тема № 2. Поняття і ознаки права. Правовідносини та юридична відповідальність.

Право, його сутність та ознаки. Місце правових норм в системі соціальних норм. Функції права: загальносоціальні і спеціально-юридичні. Джерела права: правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий договір, нормативно-правовий акт.

Система права: поняття і складові елементи. Галузь права — основний елемент системи права. Правовий інститут та його види. Правова норма, структура норм права. Функції правових норм. Правовідносини: поняття і зміст. Суб’єктивне право і юридичний обов’язок. Суб’єкти правовідносин. Юридичні властивості суб’єктів правовідносин: дієздатність і правоздатність. Об’єкти правовідносин. Види правовідносин.

Юридична відповідальність: поняття, підстави. Конституційні засади юридичної відповідальності. Мета юридичної відповідальності. Види юридичної відповідальності.

Запитання для самоперевірки.

1. В чому полягає призначення права.

2. Наведіть відмінності норм права від інших соціальних норм.

3. Які функції виконує право.

4. Назвіть джерела права.

5. Які складові має система права.

6. Назвіть основні об’єкти правовідносин.

7. Що таке правоздатність та дієздатність.

8. Що є основною підставою юридичної відповідальності

Завдання для самостійної роботи.

Підготувати розгорнуту усну відповідь на такі питання:

1. Право як суспільний феномен.

2. Джерела права в Україні.

3. Систематизація нормативно-правових актів.

4. Поняття та види юридичних фактів.

5. Мета юридичної відповідальності.

Семінарське заняття.

Поняття і ознаки права. Правовідносини та юридична відповідальність.

Семінарське заняття проводиться шляхом усного та (або) письмового опитуванням.

2.1. Поняття права та його ознаки

2.2. Місце і роль права в системі соціальних норм

2.3. Поняття системи права як внутрішньої його організації

2.4. Загальна характеристика основних галузей права України

2.5. Характеристика джерел права як зовнішньої форми його виразу.

2.6. Правові відносини

2.7. Юридична відповідальність

2.1. Поняття права та його ознаки

Кожне суспільство має регулювати відносини між людь­ми, здійснювати охорону і захист таких відносин. Таке регу­лювання здійснюються з допо­могою соціальних норм. У системі таких норм провідне місце посідає право.

До основних ознак права, в його норматив­ному розумінні як волевиявлення держави, можна віднести такі: право — це система правових норм; це правила поведінки загального характеру; ці правила мають загальнообов'язковий характер; вони тісно зв'язані між собою, діють у єдності, склада­ються в правові інститути, галузі; формально визначені й закріплені в нормативно-право­вих актах та інших джерелах права; встановлюються, санкціонуються, забезпечуються державою та її органами; у своїй сукупності регулюють соціальні відносини між людьми;

Кожне право як елемент правової системи складається з багатьох правових норм, які пов’язані між собою. Завдяки цьому все право можна подати як визначену систему правил загального характеру, що мають загальнообов'язковий характер.

Право характеризується внутрішньою формою, тобто об'єднанням правових норм в права інститути, підгалузі й галузі та окремі правові комплекси.

Формальна визначеність права характеризується тим, що поведінка суб'єктів у вигляді нормативної моделі закріплю­ється в нормах права як права та обов'язки учасників сус­пільних відносин, а також як вид і міра реакції держави (санкції), застосовані в разі порушення велінь, що містяться в нормативних приписах, в яких вони знайшли своє формальне закріплення в тексті правової норми.

Право стає обов'язковим лише тоді, коли воно установ­люється чи санкціонується уповноваженим на те суб'єктом, у межах його компетенції та в порядку, передбаченому вста­новлюваною процедурою, що подаються до розроблення, обговорення, прийняття, набирання чинності, зміни та скасування дії пра­вових приписів.

Установлення права означає підготовку і прийняття орга­нами держави правових норм. Санкціонування права — це затвердження, реєстрація, надання дозволу на загально­обов'язковість уже існуючих соціальних норм.

Здійснення права забезпечується державою. Це проявля­ється в тому, що держава створює, з одного боку, реальні умови й засоби, які сприяють безперешкодному добровільно­му здійсненню відповідними суб'єктами сформульованих у правових нормах зразків поведінки, а з іншого — відповідні заходи заохочення, переконання і примусу до здійснення ба­жаної поведінки, а також застосовує ефективні санкції в разі невиконання вимог правових норм.

Отже, право як волевиявлення держави — це система загальнообов'язкових, формально визначених, уста­новлених або санкціонованих державою, гарантова­них і забезпечених нею, пов’язаних між собою правил поведінки, що регулюють суспільні відносини між людьми в інтересах певної частини (більшої чи меншої) населення в соціальна неоднорідному суспіль­стві.

Право має певні напрямки впливу і будується на конкрет­них правових і демократичних засадах. Функції права — це основні напрямки його впливу на суспільні відносини. Функції права поділяють на загальносоціальні та спеціальні юридичні.

До загальносоціальних відносять такі функції:гуманістичну — право охороняє та захищає права люд­ства, народу, людини; організаторсько-управлінську — право суб'єктів на ви­рішення певних економічних і соціальних проблем; інформаційну — право інформує лю­дей про волю законодавця; оцінно-орієнтувальну — поведінка людей оцінюється з огляду на закони держави, вказує на безконфліктні, соціаль­не допустимі способи й засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки; ідеологічно-виховну — право формує у людини певний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки; гносеологічну — право само виступає як джерело знань.

До спеціальних юридичних функцій права відносять регу­лятивну (статичну і динамічну)

та охоронну: регулятивна функція спрямована на врегулювання суспільних відносин способом закріплення бажаної поведін­ки в тих або тих галузях чи інститутах права; охоронна функція спрямована на охорону відповідної системи суспільних відносин, на забезпечення їхньої недотор­канності з боку правопорушників, на недопущення правопору­шень, зменшення або усунення їх із повсякденного життя.

Принципи права — це закріплені у праві вихідні норма­тивно-керівні положення, що характеризують його зміст, ос­нови, зазначені в ньому закономірності суспільного життя.

У сучасній юридичній літературі визнають принципи демократизму, законності, гуманізму, рівності всіх перед зако­ном, взаємної відповідальності держави та особи тощо. (СПРАВЕДЛИВОСТІ) КОНСТИТУЦІЯ. Роз­різняють також загальноправові, міжгалузеві, галузеві прин­ципи та принципи інститутів права.

1. Загальноправові (загальні чи основні) принципи притаманні всім галузям права, відображають природу права в цілому. До загальноправових принципів, як правило, відносять принципи законності, справедливості, юридичної рівності, соціальної свободи, соціального і громадянського обов’язку, демократизму, національної рівноправності, гуманізму, рівності громадян перед законом, взаємної відповідальності держави й особистості, верховенства права, політичного, ідеологічного й економічного плюралізму, непорушності прав людини.    2. Міжгалузеві принципи — принципи, характерні для кількох галузей права: здійснення правосуддя тільки судом, гласність судового розгляду, національна мова судочинства, незалежність суддів і підпорядкування їх тільки закону, принцип змагальності в цивільно-процесуальному та кримінально-процесуальному праві та ін.    3. Галузеві принципи визначають специфіку конкретної галузі права (принцип забезпечення свободи праці й зайнятості у трудовому праві, принцип індивідуалізації покарання — у кримінальному, принцип рівноправності всіх форм власності — у цивільному праві та ін.).    4. Принципи інститутів права визначають особливості окремих правових інститутів (принцип добровільності укладення цивільно-правових угод).

Принципи права як керівні юридичні вимоги відобража­ють особливості та специфіку юридичного права, мають нор­мативний, регулятивний характер, визначають і скеровують правомірну поведінку людей.