2. Хід роботи:

1. вивчення головного вікна;

2. настроювання інструментальних кнопок;

3. знайомство з вікном форми;

4. робота з палітрою компонентів;

5. призначення реакції на подію;

6. знайомство з вікном редактора кода.

3. Висновок

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №_2____

Модуль (тема): створення першої власної програми.

Мета: навчитися складати прості програми з використанням можливостей середовища програмування Delphi .

Оснащення: персональний комп’ютер, середовище програмування Delphi

План проведення лабораторного заняття:

• опитування;

• виконання за завданням.

Домашнє завдання:

Л1,с.261 – 274

Інструкція проведення лабораторної роботи

МЕТА РОБОТИ: навчитися використовувати можливості середовища для проектування програм.

НЕОБХІДНЕ ОБЛАДНАННЯ: 1) Комп’ютер IBM PC/AT, середовище Delphi

1. Скорочені теоретичні відомості

Перерахуємо властивості, які є у більшості компонентів Delphi:

Color	колір компонента;
Font	параметри шрифту для компонента;
Caption	визначає заголовок вікна

2. Хід роботи:

7. постанова задачі;

8. проектування форми;

9. побудова проекту.

3. Висновок

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №_3____

Модуль (тема): побудова та налагодження програм лінійних та розгалужених

алгоритмів

Мета: навчитися складати та налагоджувати програми лінійних та розгалужених

алгоритмів

Оснащення: персональний комп’ютер, середовище програмування Delphi

План проведення лабораторного заняття:

• опитування;

• виконання роботи за індивідуальними завданнями.

Питання для вхідного контролю:

1. Які особливості використання оператора безумовного пе­реходу goto?

2. У яких випадках використовується порожній оператор?

3. Як утворюється порожній оператор?

4. Які види умовних операторів використовуються у мові Pascal?

5. Який синтаксис має оператор умови if ?

Домашнє завдання:

Л1,с. 77- 82, Л1,с. 86 – 91,Л2, стор. 66 - 79

Інструкція проведення лабораторної роботи

МЕТА РОБОТИ: навчитися складати та налагоджувати програми з

використанням лінійних та розгалужених алгоритмів.

ОБЛАДНАННЯ: 1) Комп’ютер IBM PC/AT, Delphi.

СКОРОЧЕНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Програми можуть бути лінійними, розгалуженими і циклічними.

Лінійні програми мають алгоритм, при якому кожна наступна операція виконується жорстко за попередньою. Лінійна програма як правило, складається для обчислення значень деякого виразу. Операція обчислення заданого виразу та запису в пам’ять отриманого значення виконується за допомогою оператора присвоєння.

Оператор присвоєння має вигляд:

<ідентифікатор>:=<вираз>, де

• ідентифікатор – ім’я змінної і функція;

• знак <:=> - знак операції присвоєння.

Оператор присвоєння дозволяє замінити текуче значення змінної, яка стоїть ліворуч, новим значенням, котре задає вираз, який стоїть праворуч.

Приклади операторів присвоєння:

NOM:=N+A;

SUM:=NUM B1+NOM B2;

X:=X+H

Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо в залежності від виконання певних умов він реалізується по одному з кількох, раніше передбачених напрямків. Кожний окремий напрямок називається гілкою обчислення.

Для реалізації розгалуджених алгоритмів використовується оператор IF, який має наступну структуру:

IF <умова> THEN <Оператор 1> ELSE <Оператор 2>

Існує скорочена форма оператора IF - IF <умова> THEN <Оператор 1>

Оператор варіанту case

Оператор варіанту case є узагальненням оператора if, він дозво­ляє виконати один з кількох операторів програми в залежності від значення деякого виразу, що називається селектором. Синтаксис оператора варіанту:

case <селектор > of

<список констант вибору1 >: <оператор 1;>

<список констант вибору2>: <оператор2; >

<список констант виборуN>: <onepamopN>

else <onepamop>

end;

Список констант вибору складається з довільної кількості значень , що відділяються один від одного комами. Константи вибору повинні належати до одна­кового з селектором типу даних. Це може бути будь-який поряд­ковий тип (цілочисельні, символьний, логічний, перерахований та інтервальний). Використання рядкового та дійсних типів в якості селектора заборонене. Принцип роботи оператора варіанту case: спочатку обчис­люється значення селектора і керування передається на оператор, константа вибору якого співпадає з поточним значенням селек­тора. Якщо жодна з констант не дорівнює значенню селектора, виконується оператор, розташований за ключовим словом else. Це слово є необов'язковим і у випадку його відсутності керуван­ня передається на оператор, що знаходиться після ключового слова end, тобто за межею оператора варіанту.

Приклад Програма обчислення значення c=a+b

procedure TForm1.Button1Click(Sender: TObject);

var

a,b,c:integer;

begin

a:=strtoint(Edit1.Text);

b:=strtoint(Edit2.Text);

c:=a+b;

Edit3.Text:='c='+inttostr(c);

end;

Приклад Програма обчислення значення функції

procedure TForm1.Button1Click(Sender: TObject);

Var

х, у: real;

Begin

x:= strtofloat(Edit1.Text);{ввод початкових даних}

{Обчислення значення функції}

if x<=0 Then у :=Sin(Sqr(x)) else if x>=1 Then у:= Sqrt(Sqr(x)+1)else у:=Sqr(Cos(x+l))

Edit3.Text:='y='+floattostr(y);{Вивід результатн}

End.