5. Господарське процесуальне право та його джерела.

Джерелами господарського процесуального права є нормативно правові акти, які вміщують правові норми, що регулюють господарське судочинство.

Первісним джерелом господарського процесуального права як і системи права взагалі є Конституція України, яка має найвищу юридичну силу. Зокрема, розділ 8 Конституції України, визначає стан суду, як органу, що здійснює правосуддя, правовий статус судді.

Організацію та діяльність судової влади, систему судів та правовий статус суддів визначає спеціальний закон - Закон України « Про судоустрій і статус суддів».

Основниим джерелом господарського процесуального права є Господарський процесуальний кодекс України (далі – ГПК України).

ГПК України – визначає принципи господарського судочинства, підвідомчість та підсудність спорів суду, порядок подання позову та інше.

До інших законів, що регулюють питання провадження у господарських справах слід віднести:

Закон України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Закон України « Про судовий збір».

Закон України « Про судову експертизу».

Закон України « Про прокуратуру».

Закон України « Про доступ до судових рішень».

Закон України « Про захист економічної конкуренції».

Закон України « Про здійснення державних закупівель».

Закон України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Закон України « Про міжнародне приватне право».

Важливе значення для правильного і точного застосування норм господарського процесуального права, усунення правових прогалин, мають рекомендації, роз'яснення, інформаційні та оглядові листи Вищого господарського суду України (далі – ВГСУ), а також на особливу увагу заслуговують Постанови Пленуму ВГСУ.

Господарські суди при вирішенні господарських спорів застосовують лише ті нормативно правові акти, які мають юридичну силу.

Міжнародні договори України стосуються, як правило, тих аспектів господарського процесу, що відображають вихідні засади судочинства в розрізі забезпечення основоположних прав і свобод людини, надання взаємної правової допомоги між держаами, виконання рішень іноземних судів та арбітражів.

Міжнародні акти, які мають значення для господарського процесу:

1. Конвенція про захист прав та основоположних свобод – 1950 року.

2. Конвенція ООН про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк 1958 рік).

3. Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах – 15.11.1965 року.

4. Конвенція про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах ( Мінськ 1993 рік).

Потреба в застосуванні норм іноземного права викликана участю в господарському обороті в Україні господарюючих суб'єктів іноземних держав, а також тим, що сторони договорів за участі цих суб'єктів підпорядковують договори іноземному праву.

Відповідно до ст.. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Отже кваліфікований юрист повинен мати елементарне уявлення про існуючі правові системи, спільне і відмінне їхнього законодавства.

Відповідно до ч.7 ст. 4 ГПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Неповнота, неясність, суперечливість чи відсутність законодавства, яке регулює спірні відносини – це правові ситуації, які охоплюються поняттям «прогалина у законі».

Прогалина у законі - це повна або часткова відсутність у чинному законодавстві норми, що регулює суспільні відносини, що перебувають у сфері правового регулювання.

Прогалина у законі наявна коли:

• взагалі немає норми , яка регулює спірні відносини;

• існує норма, але зовсім неясна і незрозуміла

• існує кілька норм, які суперечать одна одній

• встановлена норма має неповноту

Розрізняють прогалини в праві та прогалини в законі.

Прогалини в праві - це повна або часткова відсутність в діючих нормативно-правових актах необхідних юридичних норм.

Прогалини в законі - це повна або часткова відсутність необхідних юридичних норм у даному законі.

У зв'язку з цим в юриспруденції розроблені способи заповнення прогалин в процесі застосування закону, які отримали назву аналогії. Розрізняють:

аналогію закону - рішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки. Застосування аналогії забороняється, якщо вона прямо заборонена законом чи якщо закон пов'язує настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм;

аналогію права - рішення справи чи конкретного юридичного питання на основі принципів права, загальних начал і змісту законодавства.

Застосування аналогії закону можливе за таких умов:

1) відносини сторін перебувають у сфері дії господарського права, тобто є господарськими правовідносинами;

2) вказані правовідносини не врегульовані господарським та цивільним законодавством;

3) існують норми, що регулюють подібні за змістом господарсько-правові відносини.

Якщо використати аналогію закону для регулювання господарсько-правових відносин неможливо, наприклад, через відсутність норм, що регулюють подібні відносини, то застосовується аналогія права. Аналогія права полягає у застосуванні загальних засад господарського та цивільного права, встановлених законодавством.

Умови застосування аналогії права такі:

1) відносини сторін перебувають у сфері дії господарського права;

2) зазначені правовідносини не врегульовані господарським та цивільним правом;

3) відсутні норми, що регулюють подібні за змістом правовідносини.

Аналогія застосовується у випадку відсутності норми матеріального права. Застосування процесуальних норм за аналогією не допускається, оскільки суд, як державний орган ( ст.. 19 Конституції України) зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.