- •Тема. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •1.1 Структура, мета та значення навчальної дисципліни
- •1.2. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності
- •1.3. Причини та наслідки небезпек
- •1.4. Ризик та небезпека в предметній діяльності
- •1.4.1. Чинники ризику та причини ризикової поведінки
- •1.4.3. Концепція допустимого ризику
- •1.2.1. Конституційні основи безпеки життєдіяльності: право на життя і здоров'я, працю, свободу та державний захист
- •1.2.2. Закони, законодавчі та нормативні акти, кодекси та інші регламентуючі бжд документи. Законодавчі та нормативні акти, що регламентують рівень індивідуального ризику
- •1.3.1. Сутність життєдіяльності, основні поняття та визначення. Проблеми життєдіяльності. Поняття безпеки
- •1.4. Безпека людини у життєвому середовищі
- •1.4.1. Механічні небезпеки, їх джерела, наслідки
- •1.4.2. Побутовий травматизм
- •1.4.3. Безпека на ігрових і спортивних майданчиках
- •1.4.10. Біологічні небезпеки: збудники інфекційних хвороб, шляхи проникнення їх в організм людини. Інфекційні захворювання, шляхи їх розповсюдження, профілактичні заходи
- •1.4.12. Епідемія віл-інфекції в Україні, її соціально-економічні наслідки та національні програми, спрямовані на подолання
- •1.5. Хімічні небезпеки
- •1.5.1. Небезпечні хімічні речовини, джерела, вплив на людину. Класифікація хімічних речовин. Шляхи проникнення шкідливих речовин в організм людини
1.4.10. Біологічні небезпеки: збудники інфекційних хвороб, шляхи проникнення їх в організм людини. Інфекційні захворювання, шляхи їх розповсюдження, профілактичні заходи
До біологічних чинників довкілля належать мікроорганізми: сапрофіти, та патогенні організми (рис . 1 . 34) . Сапрофіти - мікроорганізми, які не спричиняють заразних хвороб Умовно-патогенні мікроорганізми завжди присутні в організмі людини, але спричиняють хворобу лише за певних умов (переохолодження, порушення санітарно-гігієнічного режиму, зниження імунітету тощо) Патогенні мікроорганізми здатні викликати інфекційну хворобу
Патогенність - це властивість мікроорганізмів спричиняти захворювання та виділяти особливі, отруйні речовини - токсини Патогенні мікроорганізми поділяють на бактерії, віруси, грибки та ін.. Бактерії мають рослинну природу, вони спричиняють такі захворювання, як холера, дифтерія, чума, туберкульоз тощо . Віруси - це внутрішньоклітинні паразити, які не мають клітинної будови . Вони викликають такі хвороби, як грип, кір, СНІД .
Процес надходження патогенних мікроорганізмів в організм і їх розмноження з наступним виникненням хвороби називається інфекційним процесом. Захворювання, які спричиняються хвороботворними мікроорганізмами (бактеріями, вірусами, грибками) і передаються від зараженої (інфікованої)
1.4.12. Епідемія віл-інфекції в Україні, її соціально-економічні наслідки та національні програми, спрямовані на подолання
Серед чисельних хвороб, від яких нині страждає людство, синдром набутого імунодефіциту (скорочено СНІД) є однією з найтяжчих (рис . 1. 38) . Це одна із інфекційних хвороб, яка поширена на всіх континентах Землі і викликає десятки тисяч захворювань . Хвороба розповсюджується з неймовірною швидкістю по всій планеті. Жодна людина у світі не застрахована від БІ/Г-інфекції (вірусу імунодефіциту людини)
СНІД- епідемічно поширюється по світу й уражає людей всіх континентів Перед цією хворобою виявились беззахисними дорослі і діти, багаті і бідні, чоловіки і жінки, люди різного віросповідання Щодня у світі СНІДом заражується до 5 тис чоловік Найбільше хворих на СНІД у США, Канаді, Бразилії, Гаїті, Уганді, Танзанії, Франції, Італії, Іспанії . Не обминула біда й Україну .
Хвороба протікає довго, має декілька стадій . Термін "синдром" означає сукупність симптомів хвороби . У кожному випадку захворювання на СНІД виявляють глибоке ураження імунної системи, а саме її недостатність, тому в назву включили "імунний дефіцит" Оскільки він виникає не при народженні, його назвали "набутим"
ВІЛ від однієї людини до іншої передається при:
o статевих контактах з інфікованою людиною;
o переливанні крові зараженого ВІЛ донора;
o пересадці органів; неодноразовому вживанні голок і шприців;
o проколюваннях частин тіла;
o татуюваннях;
o пошкодженні шкіряних покровів або слизових оболонок нестерильним медичним інструментом та ін
Ступінь ризику зараження ВІЛ залежить від типу передачі Досить високою є ймовірність інфікування під час переливання крові, при використанні нестерильних медичних інструментів
Після зараження, момент якого встановити досить важко, настає так званий інкубаційний період Він може тривати 3 6 тижнів, а потім настає гостра фаза Найчастішими проявами хвороби є підвищення температури тіла, збільшення лімфатичних вузлів, ангіна, висипка на тілі, розлад травлення, головний біль Цей стан триває від 2 до 4 тижнів і проходить без будь-якого лікування . Антитіла ВІЛ на цей момент ще не визначаються, а з'являються лише через 1,5 . . . 3 місяці, після закінчення гострої фази, а тому в більшості випадків, інфекція на цій стадії не діагностується
За фазою гострої інфекції настає фаза безсимптомної інфекції Виявити присутність вірусу можливо лише за допомогою спеціальних лабораторних методів дослідження, але вірусоносій вже небезпечний для здоров'я людини . Цей період триває до 3 5 років і більше У цей час людина є джерелом інфекції
Далі тривале збільшення лімфовузлів зобов'язує хворого звернутись до лікаря Ця стадія може тривати декілька років У цей період ще не пізно звернутись до лікаря, спеціалісти зможуть сповільнити погіршення стану імунної системи
Наступною стадією є стадія вторинних захворювань До збільшення лімфовузлів приєднуються такі ознаки, як розлад шлунку, тривале (близько 1 місяця) підвищення температури тіла, зменшення маси тіла . Спостерігається швидка стомлюваність, нічна пітливість Приєднання вторинних інфекцій, викликаних вірусами, бактеріями, розвиток пухлин Поява симптомів ураження нервової системи і психічних порушень свідчать про те, що настала фінальна стадія хвороби - СНІД . На цій стадії зусилля лікарів спрямовані на те, щоб полегшити страждання хворого
У даний час медицина не має засобів, які б дали можливість вилікувати людину від СНІДу, але вдалось розробити методи лікування, які зупиняють розвиток хвороби До того часу, доки вчені не знайдуть ефективних засобів профілактики лікування СНІДу, запобігти його поширенню можна лише, змінивши власну поведінку
Якщо діагноз СНІДу підтверджений результатами лабораторного дослідження, то згідно з Законом України "Про запобігання захворюванню на СНІД", Кримінальним і Кримінально-процесуальним кодексами України інфікований ВІЛ чи хворий на СНІД зобов'язаний вжити заходів щодо запобігання поширенню інфекції, повідомивши осіб, які були з ним в статевих контактах, про можливість їх зараження Свідоме зараження ВІЛ особою, яка знала про наявність у неї інфекції, зумовленої цим вірусом, карається позбавленням волі на термін до 8 років .
В Законі України "Про запобігання захворюванню на СНІД" викладено умови та порядок медичного огляду з метою виявлення зараження ВІЛ Обстежуваним гарантується безпека медичного огляду, його добровільність, анонімність та конфіденційність
людини або тварини до здорової, називаються інфекційними. Інфекційні хвороби мають особливість швидко розповсюджуватись серед людей . Якщо інфекційним захворюванням охоплюються великі групи людей, пов'язані між собою ланкою зараження і конкретною територією, говорять про епідемії.
Складовими компонентами епідемічного процесу є джерело інфекції, механізм передачі інфекції і сприятливе до даного захворювання населення . Такі хвороби передаються людині через пошкоджену шкіру і слизові оболонки
(ящур, сибірка), при укусах хворими тваринами (сказ), через комарів, кліщів, бліх (малярія, енцефаліт, жовта лихоманка, чума, тиф)
Сприяють виникненню інфекційних захворювань такі чинники як недоїдання, неповноцінне харчування, недстача вітамінів, білків в їжі, перевтома, перегрівання, переохолодження
В механізмі передачі інфекції виділяють три фази: виділення збудника з інфікованого організму; знаходження збудників в довкіллі або в організмі тварини, яка переносить збудників; проникнення збудника в сприйнятливий організм
Шляхом прямого контакту передаються венеричні захворювання, СПІД, сверблячка, деякі грибкові захворювання шкіри, лептоспіроз, ящур тощо Досить часто збудники інфекційних захворювань передаються через руки хворої людини, яка, торкаючись тих чи інших предметів, залишає на них мікроби Найчастіше таким контактно-побутовим шляхом передаються кишкові інфекції (черевний тиф, дизентерія)
Збудники грипу, кіру, вітрянки, віспи, дифтерії, коклюшу передаються з крапельками слини, слизу, при форсованій розмові, кашлі, чханні (повітряно-крапельний шлях). Попадаючи в повітря, збудники хвороб осідають на пилинках і розносяться з рухом повітря на всі сторони . Водно-харчовий шлях розповсюдження інфекції полягає у передачі збудника з харчовими продуктами або водою . Трансмісивний спосіб передачі збудників хвороб здійснюється через живих носіїв - членистоногих, гризунів, домашніх тварин, комах (кліщовий і комариний енцефаліти, тиф тощо)
Захист організму від пошкоджуючих подразників, які несуть на собі генетично сторонню інформацію, називається імунітетом. Основою протиінфекційного імунітету є несприятливість (стійкість) до певних мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності (токсинів) . Імунітет пов'язаний зі спадковими і набутими механізмами, які запобігають проникненню в організм і розмноженню в ньому збудників захворювань Він можливий завдяки наявності імунної системи - лімфовузли, селезінка, кістковий мозок, вилочкова залоза
Для профілактики інфекційних захворювань використовують перш за все державні санітарні заходи Ними передбачається поліпшення умов праці і побуту населення з метою попередження будь-яких захворювань, будівництво різноманітних споруд з урахуванням санітарних і протиепідемічних вимог . На боротьбу з інфекційними хворобами також направлені такі заходи, як благоустрій міст і сіл, спорудження водоводів і каналізаційних мереж
Друга група заходів - це медичні заходи . Вони проводяться цілеспрямовано з урахуванням усіх трьох ланок епідемічного процесу: джерела інфекції, механізму її передачі і наявності сприйнятливої частини населення . Заражену людину як джерело інфекції ізолюють від оточуючих людей і лікують; інфікованих тварин, як правило, знищують .
З метою попередження розповсюдження інфекції за межі епідемічного вогнища запроваджують карантин - комплекс адміністративних і санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на виявлення хворих і осіб, які підлягають ізоляції або нагляду Для усунення шляхів передачі інфекції проводять дезінфекцію, дезінсекцію і дератизацію
Дезінфекція - це знищення збудників хвороб в приміщеннях, де виявлені хворі
Дезінсекція - знищення комах, які можуть передавати інфекцію
Дератизація - знищення гризунів - переносників хвороб, наприклад, чуми
Для формування імунітету в людей до інфекційних захворювань проводять вакцинацію, для підвищення неспецифічної фізіологічної реактивності - гігієнічні заходи (загартування, руховий режим, дотримання правил особистої гігієни тощо)
Третя група заходів з профілактики захворювань пов'язана з підвищенням рівня санітарної культури населення З цією метою широко використовуються різноманітні заходи інформаційної спрямованості: бесіди, лекції, радіо- та телепередачі тощо
З метою профілактики інфекційних захворювань в закладах освіти перед початком навчального року проводять щорічні профілактичні медичні огляди, постійно ведуть спостереження за поведінкою школярів, систематично займаються санітарно-гігієнічним вихованням і навчанням школярів та їхніх батьків, слідкують за дотриманням санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму
