Тема 4. Об’єкти економічної дипломатії України.

1. Основні азимути економічної дипломатії України.

2. Економічна дипломатія в сфері енергопостачання.

3. Взаємодія України з зовнішньоторговельними партнерами в системі Світової Організації Торгівлі.

4. Міжнародні торговельні суперечки і роль економічної дипломатії в їх врегулюванні.

5. Органи врегулювання міжнародних торгових спорів.

6. Забезпечення економічною дипломатією військово-технічного співробіт­ництва України.

7. Зовнішня заборгованість України та шляхи її врегулювання.

4.1. Основні азимути економічної дипломатії України.

В забезпеченні своєї зовнішньоекономічної діяльності, представники системи економічної дипломатії України повинні орієнтуватись на основні азимути (напрями) економіко-політичних пріоритетів. Даний факти пов’язаний з можливостями держави забезпечити просування макро- та мікроекономічних інтересів вітчизняних суб’єктів. Так, на одних напрямках українська держава має вагомий апарат економічної дипломатії, на інших – наявної кількості інструментів є недостатньо або ж вони практично відсутні.

Систематизувати основні азимути вітчизняної економічної дипломатії можна за такими критеріями, як:

1. географічний;

2. галузевий.

При чому географічний критерій передбачає поділ на: а) країни; б) регіони та міжнародні інтеграційні утворення.

Основними напрямками української зовнішньої політики та міжнарод­ної економічної активності за останнім критерієм є (рис. 4.1):

1. Європейський Союз;

2. Співдружність Незалежних Держав;

3. Азійсько-тихоокеанський азимут;

4. Північна Америка;

5. Латинська Америка;

6. Африка.

Рис. 4.1. Основні азимути економічної дипломатії України.

Цілком нормальним та зрозумілим є те, що названі вектори не є рівноцінними. Крім того, вони не відкидають інших перспективних напрямків економічної співпраці та міжнародного кооперування. Так, на пострадянському просторі інтерес представляють можливості, які надає свої членам митний союз Росії, Білорусії, Казахстану, ЄврАзЕс, Єдиний економічний простір. В Європі партнером України є Європейська асоціація вільної торгівлі, Чорноморське економічне співробітництво ОЧЕС, азійський регіон представлений такими потужними організаціями, як АТЕС, АСЕАН, ШОС.

Одними з головних індикаторів ефективності та потенційних можливостей економічної дипломатії є показники зовнішньоекономічної діяльності держави на конкретних напрямках. Для прикладу можна розглянути стан зовнішньої торгівлі та визначити основних партнерів нашої держави.

Так, в 2009 р. Україна торгувала із 213 країнами та територіальними утвореннями. Основні партнери нашої держави за обсягами експорту, імпорту та зовнішньоторговельного обороту наведені в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Основні зовнішньоторговельні партнери України в 2009 р¹

(млн. дол. США)

№ п/п	Країна	Експорт з України	Країна	Імпорт в Україну	Країна	Зовнішньо­торговельний оборот
	ВСЬОГО	38 702,9	ВСЬОГО	45 435,6	ВСЬОГО	85 138,4
1	Російська Федерація	8 495,0	Російська Федерація	13 235,8	Російська Федерація	21 730,9
2	Туреччина	2 126,5	Німеччина	3 852,1	Німеччина	5 100,3
3	Китай	1 434,4	Китай	2 734,3	Китай	4 168,7
4	Казахстан	1 418,4	Польща	2 170,3	Казахстан	3 452,3
5	Білорусь	1 258,9	Казахстан	2 033,9	Польща	3 383,4
6	Німеччина	1 248,1	Білорусь	1 692,8	Туреччина	3 078,8
7	Італія	1 227,6	Узбекистан	1 640,8	Білорусь	2 951,8
8	Польща	1 213,1	США	1 286,3	Італія	2 367,3
9	Індія	1 152,5	Італія	1 139,8	Узбекистан	2 046,9
10	Єгипет	1 013,3	Франція	971,5	Індія	1 629,3

Тепер розглянемо кожен з окремих азимутів економічної дипломатії.

Співдружність незалежних держав була утворена 8 грудня 1991 р. На даний час до її складу входять 11 країн (Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан та Україна). Метою діяльності даної організації, серед інших, було забезпечення взаємовигідного економічного співробітництва між країнами-членами, а також подолання негативних ефектів, викликаних розривом тісних економічних зв’язків між республіками колишнього СРСР.

Для України даний напрямок можна назвати пріоритетним, незважа­ючи на визначений стратегічний курс нашої держави на євроінтеграцію. Підставами стверджувати даний факт є перше місце СНД в структурі вітчизняного експорту (33,9% за 2009 р.) та імпорту (43,3%), що означає наявність стійких зв’язків та усталених ринків збуту товарів вітчизняного виробництва. На користь СНД говорить і географічна близькість з Україною. До аргументів «за» поглиблення співпраці з СНД належать спорідненість діючих стандартів якості продукції та відносна легкість та дешевизна виходу на ринки Росії, Казахстану, Білорусії і т.д. До загроз, які необхідно мінімізувати засобами економічної дипломатії належать: переважання сировинного характеру експорту; політичне підґрунтя в прийнятті економічних рішень в ряді країн СНД; залежність України від співробітництва з невеликим числом держав; вплив політичної кон’юнктури на управлінські рішення в самій Україні.

Європейський Союз є найбільшим інтеграційним об’єднанням Європи, до складу якого входять 27 держав, на території якого діє валютний союз в складі 16 країн. ЄС є другим по значимості азимутом вітчизняної економічної дипломатії. Країни ЄС є найбільшими інвесторами в українську економіку (понад половина ПІІ в Україну). 23,9% вітчизняного експорту та 33,9% імпорту (за підсумками 2009 р.) припадало на ЄС.

В Україні на законодавчому рівні було закріплено курс на євро­інтеграцію (тобто на вступ до ЄС) як стратегічну мету держави. Потенційні переваги даного вибору незаперечні: побудова правового суспільства, розвиток соціально-орієнтованої ринкової економіки, модернізація цілого ряду галузей економіки, розширення можливостей окремих фізичних та юридичних осіб в питанні занять підприємницькою, науковою, дослід­ницькою та іншою діяльністю та багато інших.

До чинників негативного впливу на даному шляху можна назвати: повільні структурні зміни в вітчизняній економіці; стан перманентної економічної кризи; відсутність правової свідомості в громадян; значний рівень корумпованості в багатьох сферах життя тощо. В майбутньому в разі вступу нашої держави до ЄС можна буде вести мову про інші загрози для України: втрата частини суверенітету на користь наднаціональних органів управління ЄС, втрата тих підприємств, які зараз створюються в Україні за кошти діючих членів ЄС внаслідок подорожчання вартості робочої сили; недостатньо високий рівень конкурентоспроможності, що може призвести до втрати Україною окремих підприємств або навіть цілих галузей економіки.

Серед інших векторів економічної дипломатії слід звернути увагу на співробітництво з країнами Азії і, в першу чергу, з Китаєм, Індією, Туреччиною.

Щодо співпраці з країнами Америки, Африки, Австралії та Океанії – дані напрямки є перспективними, але на даний час малоефективними. Це пояснюється тим, що внаслідок географічної віддаленості дані регіони не мають істотних контактів з Україною, а навіть в сумарному значенні істотно поступаються країнам СНД, ЄС або Азії.

Галузеві особливості економічної дипломатії та відповідні пріоритет будуть розглянуті в наступних параграфах.