3. Системи діагностики банкрутства

Діагностика банкрутства - система цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують загрозу банкрутства в майбутньому.

Вона поєднує: систему експрес-діагностики та систему фундаментальної діагностики банкрутства.

І. Експрес-діагностика - система регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, що здійснюється на базі інформації бухгалтерського обліку за стандартним алгоритмом аналізу.

		Етапи здійснення експрес-діагностики банкрутства
	1. Визначення об'єктів спостереження "кризового поля"
	2. Формування системи показників-індикаторів оцінки загрози банкрутства
	3. Аналіз окремих сторін кризового стану
	4. Попередня оцінка масштабів кризового стану

ІІ. Фундаментальна діагностика – система оцінки параметрів кризового стану підприємства, що здійснюється на основі методів факторного аналізу і прогнозування.

		Етапи здійснення фундаментальної діагностики банкрутства
	1. Систематизація основних факторів, що зумовлюють кризовий стан підприємства
	2. Проведення комплексного фундаментального фінансового аналізу
	3 . Прогнозування розвитку кризового стану внаслідок негативного впливу окремих факторів
	4. Прогнозування можливості нейтралізації загрози банкрутства підприємства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу
	5. Остаточне визначення масштабів кризового стану

4. Механізм фінансової стабілізації підприємства

Визначальне місце в системі антикризового фінансового управління займає внутрішній механізм фінансової стабілізації, який з врахуванням специфіки діяльності підприємства і формування фінансових ресурсів мінімізує ризик банкрутства підприємства

Фінансова стабілізація підприємства здійснюється у такій послідовності:

1. усунення неплатоспроможності;

2. відновлення фінансової стійкості (фінансової рівноваги);

3. забезпечення фінансової рівноваги на тривалий період.

Кожному етапу фінансової стабілізації притаманні певні внутрішні механізми, які в практиці фінансового менеджменту поділяють на оперативний, тактичний та стратегічний.

Етапи фінансової стабілізації	Внутрішні механізми фінансової стабілізації
	Оперативний	тактичний	стратегічний
1. усунення неплатоспромож­ності	1. система заходів, яка базується на принципі “відрубування зайвого”	-	-
2. відновлення фінансової стій­кості (фінансової рівноваги)	-	2. система захо­дів, яка базується на прин­ципі “стис­­нення підприємства”	-
3. забезпечення фінансової рівноваги на тривалий період	-	-	3. система захо­дів, яка базується на моделі “стійкого економічного росту ”

Основна модель фінансової рівноваги має наступний вигляд:

,

ЧОП – чистий операційний прибуток підприємства;

АВ – сума амортизаційних відрахувань;

∆АК – сума приросту акціонерного капіталу (пайового капіталу) при додатковій емісії акцій (збільшенні розміру пайових внесків);

∆ ВФР – приріст власних фінансових ресурсів за рахунок інших джерел;

∆ І – приріст обсягу інвестицій, що фінансуються за рахунок власних джерел;

ДФ – сума дивідендних платежів (виплати процентів на вкладений капітал);

Ппр – обсяг програми участі найманих працівників у прибутку (сума виплат за рахунок прибутку);

СП – обсяг соціальних, екологічних і інших програм підприємства, що фінансуються з прибутку;

∆РФ – приріст суми резервного (страхового) фонду підприємства.

“Модель стійкого економічного росту” виглядає таким чином:

,

∆ ОР – можливий темп приросту обсягів реалізації продукції, який не порушує фінансової рівноваги підприємства (десятковий дріб);

ЧОП – сума чистого операційного прибутку;

k КП – коефіцієнт капіталізації прибутку (десятковий дріб);

А – сума активів підприємства;

kОА – коефіцієнт оборотності активів в разах;

ОР – обсяг реалізації продукції;

ВК – сума власного капіталу підприємства.

Зовнішнім методом усунення негативних явищ в фінансовій діяльності підприємства і вивід його з фінансової кризи є санація.

Санація підприємства являє собою систему заходів з фінансового оздоровлення підприємства, що реалізуються з допомогою сторонніх юридичних чи фізичних осіб і спрямовані на запобігання оголошенню підприємства-боржника банкрутом та його ліквідації.

		Етапи управління санацією підприємства
	1. Визначення доцільності і можливості проведення санації
	2. Обгрунтування концепції санації
	3. Визначення напрямів здійснення санації
	4. Вибір форм санації
	5. Підбір санатора
	6. Підготовка бізнес-плану санації
	7. Розрахунок ефективності санації
	8. Затвердження бізнес-плану санації
	9. Моніторинг реалізації заходів бізнес-плану санації

Форми санації характеризують механізм, за допомогою якого досягаються цілі санації і визначаються її інструменти.

Формами санації, спрямованими на рефінансування боргу, є:

• дотації і субвенції за рахунок бюджету;

• державне пільгове кредитування;

• державні гарантії комерційним банкам по кредитах;

• цільовий банківський кредит;

• переведення боргу на іншу юридичну особу;

• реструктуризація короткострокових кредитів на довгострокові;

• випуск облігацій і інших боргових ЦП під гарантію санатора;

• відстрочка погашення облігацій підприємства;

• списання санатором-кредитором частини боргу.