Тема 6. Управління прибутком

6.1.Характеристика доходів і витрат підприємства.

6.2.Фінансовий механізм управління формуванням операційного прибутку.

6.3.Управління використанням прибутку підприємства.

6.4.Операційний важіль.

6.5.Фінансовий важіль.

Ключові терміни та поняття

Валовий дохід Виручка від реалізації продукції Витрати Доходи Змінні витрати Ліверидж Маржинальний прибуток

Основна діяльність Операційний прибуток Постійні витрати Прибуток Фінансова надійність Чистий дохід Чистий прибуток

1. Характеристика доходів і витрат підприємства

П ід доходами розуміють збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу підприємства.

У процесі управління доходами підприємства досліджують:

• джерела одержання доходів;

• динаміку обсягу і структури доходів;

• пошук шляхів їх збільшення.

Особливому розгляду й оцінці підлягає цінова та асортиментна політика підприємства, а також її вплив на формування його доходів. Тому завданням фінансового менеджера є визначення співвідношення обсягу реалізації та ціни на продукцію, що випускається підприємством.

Витрати – виражені в грошовій формі витрати матеріальних трудових, фінансових ресурсів на здійснення господарської діяльності.

Мета управління витратами – оптимізація їх суми і рівня, що забезпечує досягнення передбачених обсягів виробництва і реалізації товарної продукції і отримання прибутку.

Класифікація витрат:

Ознака класифікації		Види витрат
1. З метою визначення собівартості		прямі
		непрямі
2. За економічними елементами		елементи затрат
		статті витрат
3. За включенням до собівартості		що включаються у собівартість
		не включаються у собівартість
4. Залежно від зміни обсягів виробництва або реалізації		умовно-постійні
		умовно-змінні
		змішані

Фактори, що визначають величину й рівень витрат:

1. внутрішні;

2. зовнішні.

2. Фінансовий механізм управління формуванням операційного прибутку

Прибуток - це виражений в грошовій формі чистий дохід підприємства на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності і являє собою різницю між його сукупним доходом і сукупними витратами в процесі цієї діяльності. Прибуток відображає всі види прибутку від різних видів діяльності, отриманого підприємством в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах протягом звітного періоду як на території України, так і за її межами. Прибуток підприємства формується за рахунок таких складових:

Основною метою управління формуванням операційного прибутку підприємства є виявлення основних факторів, що визначають його кінцевий рівень, та виявлення резервів росту його суми. Механізм управління формуванням операційного прибутку базується на врахуванні тісного взаємозв'язку цього показника з обсягом реалізації продукції, доходами та результативністю діяльності. Управління операційним прибутком пов’язане з управлінням:

• формуванням операційного прибутку;

• розподілом операційного прибутку.

Виділяють три види операційного прибутку:

• маржинальний;

• валовий;

• чистий.

Основними факторами, що впливають на суму та рівень операційного прибутку підприємства, є:

• обсяг реалізації продукції в вартісному або кількісному вимірах;

• сума та рівень чистого операційного доходу;

• сума постійних та змінних операційних витрат;

• сума податкових платежів, що здійснюються за рахунок прибутку.

В процесі управління формуванням операційного прибутку вирішуються завдання:

• визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову діяльність протягом короткого та довгострокового терміну;

• визначення необхідного обсягу реалізації для забезпечення досягнення запланованої суми операційного прибутку;

• визначення суми фінансової надійності підприємства, тобто розміру можливого зменшення реалізації продукції при незадовільній кон'юнктурі товарного ринку, який дозволяє підприємству здійснювати прибуткову операційну діяльність;

• визначення суми необхідного обсягу реалізації, що забезпечує досягнення запланованої суми маржинального операційного прибутку підприємства;

• визначення суми необхідного обсягу реалізації для отримання запланованої суми чистого операційного прибутку;

• визначення сум доходу при необхідному рівні цін на продукцію.

Графічно “точка беззбитковості” (“поріг рентабельності”) операційної діяльності підприємства в короткі терміни, протягом яких не змінюються ціни на продукцію, рівень змінних витрат та сума постійних витрат, має такий вигляд.

де ЧД – чистий дохід;

ОВ – операційні витрати.

Для досягнення “точки беззбитковості” необхідно забезпечити такий обсяг реалізації, при якому сума чистого операційного доходу (ЧД₀) дорівнює сумі операційних витрат (ОВ):

ВД_о = ОВ + ПДВ або ЧД_о = ОВ.

Обсяг реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову діяльність в короткому періоді, визначають таким чином:

; ,

ОР – обсяг реалізації, що забезпечує досягнення точки беззбитковості;

В_пост – сума постійних операційних витрат;

Р_чд – рівень чистого операційного доходу до обсягу реалізації продукції, %;

Р_впер – рівень змінних операційних витрат до обсягу продукції, %;

Р_мп – рівень маржинального операційного прибутку до обсягу реалізації продукції, %.

Фінансова надійність – це обсяг діяльності, що забезпечує отримання прибутку та визначає можливі межі маневрування підприємства як в ціновій політиці, так і в зменшенні натурального обсягу виробництва та реалізації продукції в процесі здійснення операційної діяльності, в незадовільній кон'юнктурі ринку. Фінансову надійність визначають в абсолютних та відносних показниках відповідно:

ФН_а = ОР_ф - О_рб,

де ФН_а – фінансова надійність в абсолютних показниках;

ОР_ф – обсяг реалізації фактичний (або плановий);

О_рб – обсяг реалізації, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємства

,

ФН_в - фінансова надійність у відносних показниках.

3. Управління використанням прибутку підприємства

Розподіл прибутку – це процес визначення напрямів його використання у відповідності з цілями і завданнями підприємства.

Фактори, що впливають на розподіл прибутку

Механізм розподілу прибутку

4. Операційний важіль

Поряд з механізмом управління операційним прибутком, пов'язаним з взаємозв'язком обсягу реалізації, витратами та прибутком, в фінансовому менеджменті для управління операційним прибутком також використовують механізм, відомий як операційний важіль. Застосування цього механізму базується на поділі сукупності операційних витрат підприємства на постійні та змінні.

Постійні (непропорційні, фіксовані) витрати не змінюються від динаміки обсягу виробництва чи реалізації підприємства. До них відносять: амортизаційні нарахування, проценти за кредит, орендну плату, оплату праці управлінського персоналу, адміністративні витрати тощо.

Змінні (пропорційні) витрати змінюються відповідно до динаміки зміни обсягу виробництва чи реалізації продукції. До них відносять: витрати на придбання сировини та матеріалів, споживання електроенергії, транспортні витрати, оплату роботи працівників, яка залежить від обсягів діяльності, тощо.

Дія механізму операційного важеля обумовлюється тим, що наявність в складі операційних витрат певної частини постійних витрат приводить до зміни суми операційного прибутку вищими темпами, ніж зміна обсягів реалізації продукції. Відношення постійних та змінних витрат, які дозволяють застосовувати механізм операційного лівериджу на управління формуванням операційного прибутку, характеризується коефіцієнтом операційного лівериджу, який розраховують:

,

де К_ол – коефіцієнт операційного лівериджу;

П_пост – сума постійних витрат;

В_сум – сумарні операційні витрати.

Співвідношення приросту суми операційного прибутку та суми приросту обсягів реалізації характеризується показником – ефект операційного важеля, основна формула розрахунку якого:

,

де Е_ов – ефект операційного важеля;

ВПо – темп приросту валового операційного прибутку;

ОР – темп приросту обсягу реалізації.

Дія механізму операційного важеля на формування операційного прибутку в конкретних ситуаціях, що стосуються операційної діяльності, має ряд особливостей, які необхідно враховувати при використанні даного механізму, а саме:

1. Позитивний вплив операційного важеля починається лише після подолання підприємством критичного рівня реалізації (точки беззбитковості).

2. Після подолання критичного обсягу реалізації, чим вищий коефіцієнт операційного лівериджу, тим більший вплив на приріст операційного прибутку підприємства зі збільшенням обсягів реалізації продукції.

3. Найбільше позитивний вплив операційного важеля досягається в полі, максимально наближеному до рівня критичної реалізації.

4. Механізм операційного важеля має і зворотну направленість – при будь-якому зменшенні обсягів реалізації продукції ще більшою мірою буде зменшуватись валовий операційний прибуток.

5. Ефект операційного важеля є стабільним лише в короткотривалий період.