Гасники удару

Прилади цього типу влаштовані таким чином, що після припинення подачі струму й раптового вимикання насосів, тобто коли тиск у водогонах падає, вони відкриваються, і до початку ударної хвилі встановлюється злив води з водогону. Потім клапан повільно закривається. Час закривання клапана розраховується таким чином, щоб викликане закриттям клапана підвищення тиску не перевищувало припустимої межі.

Р

Рисунок 1.49 – Гасник гідравлічного удару

обота гасника полягає в наступному (рис. 1.49). При нормальній роботі насосної станції засувка під гасником 1, а також вентилі повністю відкриті. Поршні розподільника займають верхнє положення, при якому циліндр гасника трубкою з'єднаний з водогоном до зворотного клапана. Робочий тиск передається на поршень і клапан гасника. Через те що площа поршня більша за площу клапана, різниця зусиль на поршень і клапан утримує гасник у закритому положенні. При раптовому вимиканні насосів тиск у водогоні падає, і зворотний клапан закривається. Надалі тиск на насосі (тобто у водогоні до зворотного клапана), а отже, і в циліндрі гасника продовжує спадати, а у водогоні він починає підніматися. При відкритті гасника вода з його циліндра через розподільник і трубку 6 видавлюється у водогін до зворотного клапана. З відкриттям гасника поршень масляного гальма швидко рухається вгору, і масло, віджимаючи клапан, проходить через великі отвори.

При підвищенні тиску у водогоні під дією різниці зусиль на поршні розподільника відбувається їх повільне перемикання в нижнє положення. Повільне перемикання поршнів забезпечується оливним гальмом розподільника. Після перемикання поршнів у нижнє положення циліндр гасника з'єднується з водогоном після зворотного клапана, й гасник починає закриватися. При цьому клапан масляного гальма гасника сідає на місце, перекриває отвір, унаслідок чого масло проходить у верхню частину циліндра тільки через ніпель, завдяки чому посадка масляного гальма, а отже, і закриття гасника відбувається повільно й не викликає додаткового удару.

Після закриття гасника поршні розподільника залишаються в нижньому положенні до пуску насосної станції. З пуском насосів і відкриттям напірної засувки вода під робочим тиском надходить до розподільника. Зусилля від робочого тиску на поршень з двох боків урівноважуються, а зусилля на поршень, з'єднаний з одного боку через вікно в кришці з атмосферою, переміщає поршні у верхнє положення.

Циліндр гасника виявляється з'єднаним через розподільник і трубку 6 з водогоном – до зворотного клапана. Гасник знову готовий до дії.

Трубка повинна обов'язково підключатися до напірного водогону між пусковою засувкою й першим зворотним клапаном з установлених на насосній станції. Вентилі встановлюють для налагодження й контролю роботи гасника удару.

Відомі засоби захисту насосної станції від перевищення тиску, що передбачають установлення запобіжних клапанів на виході насосних аґреґатів чи у колодязях біля будівлі станції (у комбінації зі зворотним клапаном), у тупиках мережі, перед засувками. Поряд з цим застосовують профілактичні заходи: установлення вантузів для звільнення трубопроводу від скупчення в ньому повітря чи для впуску повітря в трубопровід для попередження появи вакууму. При підвищенні у водоводі тиску, більшого за припустимий, використовуються пружинні запобіжні клапани і діафрагми, що можуть бути встановлені в будь-якому місці трубопровідної мережі, а також на насосних станціях; у випадку припинення подачі струму і раптового вимикання насосів, коли тиск у водоводах різко падає, застосовуються гасники удару, що встановлюються в насосних станціях з відцентровими насосами відразу ж за зворотним клапаном і на водоводах.

Узагальнюючи наведене вище, можна віднести до недоліків відомих засобів гідрозахисту такі: відкривання запобіжних клапанів починається лише після того, коли тиск піднімається вище за допустимий (для пружинних клапанів) і при падінні тиску нижче за статичний (для гасників удару); час спрацьовування запірно-запобіжної арматури більший, ніж час наростання піка тиску; кількості води, що випускається клапаном, недостатньо для повного гасіння удару; почергове відкривання і закривання клапана сприяє підтримці ударного тиску; ускладнення в експлуатації через корозію, послаблення з часом пружин.