Отруєння наркотичними аналгетиками (опіоїдами).

До наркотичних аналгетиків відносяться природні алкалоїди (морфін, омнопон, кодеїн, опій), напівсинтетичні та синтетичні сполуки, отримані шляхом хімічної видозміни молекули морфіну (героїн, промедол, етилморфін, фентаніл, бупренорфін, діпідолор, трамадол та ін.). По механізму дії переважно їх більшість (всі алкалоїди та напівсинтетичні сполуки) відносяться до повних агоністів опіоїдних (енкефалінових) рецепторів, а синтетичні - до їх агоністів-антагоністів. В свою чергу опіоїдні рецептори існують у вигляді

декількох субпопуляцій: мю-, каппа-, дельта-, сігма-, які мають різне функціональне призначення. Так з мю- рецепторами пов’язують супраспинальну анальгезію, ейфорію, пригнічення дихання і фізичну залежність; з каппа-рецепторами – спинальну анальгезію, міоз та

седативний ефект. Виразність цих симптомів і складає клінічну картину отруєння наркотичними анальгетиками.

Отруєння або передозування опіоїдами може бути через шлунково-кишковий тракт, де вони швидко всмоктуються, або парентеральним шляхом, включаючи легені при палінні разом з тютюновим димом. Після поступлення в організм вони знешкоджуються в печінці шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою і виводяться через нирки і частково через кишечник.

Летальна доза для морфіну дорівнює 0,2 г, кодеїну – 0,8 г. Токсичність значно підвищується при їх комбінації з інгібіторами моноаміноксидази та психоміметиками.

Клініка отруєння наркотичними аналгетиками досить характерна і проявляється розвитком коматозного стану, міозом, відсутністю фотореакцій, гіперемією шкіри, гіпертонусом м’язів, блювотою, брадикардією, центральними порушеннями дихання по типу Чейн-Стокса, бронхіолоспазмом, гіперсалівацією, спазмом сфінктерів ШКТ та сечового міхура, гіперкінезами.

Смерть наступає через 2-7 годин від наростаючих порушень легеневої вентиляції та серцево-судинних розладів.

Невідкладна допомога.

1. При коматозному стані перевірити прохідність верхніх дихальних шляхів, оцінити ефективність самостійного дихання і ступінь гіпоксії та при потребі – інтубація трахеї з наступною ШВЛ, симптоматична підтримка кровообігу.

2. Повторні промивання шлунка при будь-яких шляхах поступлення отруйних речовин (у безсвідомих пацієнтів – після інтубації трахеї) розчином перманганату калію 1:1000 або 0,2% розчином таніну. В кінці промивання дають сольове послаблююче та ентеросорбенти.

3. Налоксон гідрохлорид (нарканті, інтренон) в дозі 0,8-2,0 мг внутрішньовенно. При неефективності дозу можна збільшити до 10 мг внутрішньовенно. Тривалість дії цих препаратів складає 1-3 год., що значно менше ніж морфіна, а тому виникає необхідність в повторних його введеннях або в тривалій внутрівенній інфузії їх на 5% розчині глюкози з розрахунку 2/3 початкової дози (0,8 мг) кожну годину. Налтрексон – препарат, подібний до налоксону, однак має тривалість дії 24-48 годин. Його призначають по 50,0 мг/добу всередину (або через зонд). Частіше використовують для лікування пристрасті до опіатів.

4. Форсований діурез, перитонеальний діаліз.

5. Симптоматична терапія.