Короткий зміст теми.

Своєчасно та вірно надана перша медична допомога має вирішальне значення для врятування життя постраждалих.

Своєчасною вважається медична допомога, якщо при НС, після ураження вона надана в наступні терміни:

-перша медична допомога - до 30 хв;

-долікарська медична допомога – до 1 год;

Перший етап медичної евакуації (догоспітальний) призначений для надання першої медичної допомоги, долікарської медичної допомоги і першої лікарської допомоги та підготовки постраждалих, при п У системі лікувального забезпечення за умов НС визначено 5 видів медичної допомоги: перша медична допомога, долікарська медична допомога, перша лікарська допомога, кваліфікована медична допомога та спеціалізована медична допомога.

Перша медична допомога надається у вигляді само-та взаємодопомоги чи особовим складом аварійно - рятувальних формувань та медичним персоналом формувань Державної служби медицини катастроф у осередку НС або поблизу нього.

Долікарська медична допомога – надається середнім медичним персоналом лікувально – профілактичних закладів, що розташовані в осередку НС чи поблизу нього на місці отримання уражень.

отребі, для подальшої евакуації.

Заходи першої лікарської допомоги поділяються на 2 групи:

1. Невідкладні заходи, відмова від виконання яких загрожує життю постраждалих та хворих;

2. Заходи виконання яких може бути відкладене (вимушено)

Повний обсяг першої лікарської допомоги складається з невідкладних заходів, та заходів, що можуть бути відкладені.

При хімічних катастрофах, переважна більшість яких може статися внаслідок викиду в довкілля СДОР, при проведенні заходів лікувально-евакуаційного забезпечення слід враховувати:

- можливість переносу СДОР за напрямком вітру на великі відстані та пов’язані з цим ураженням серед населення на значній відстані від джерела викиду;

- можливість проникнення СДОР у негерметизовані приміщення і накопичення там їх у концентрації на рівні токсичної дози, що несе небезпеку ураження людей;

- різноманітність СДОР, що ускладнює створення ефективних уніфікованих засобів захисту людей від ураження;

- можливість одночасної появи значної кількості уражених на великій території, що унеможливлює швидке надання екстреної медичної допомоги усім постраждалим.

Аналіз тактики екстреної медичної допомоги при хімічних катастрофах дозволяє виділити три фази в наданні медичної допомоги:

Перша фаза (до 30 хв.) - після контакту з токсикантом людина потребує вивозу (виносу) з зони хімічного ураження, проведення часткової дегазації одягу і шкіри, використання антидотної екстреної симптоматичної терапії.

Принципи невідкладної медичної допомоги при отруєннях СДОР

В розвитку гострого отруєння виділяють дві фази – токсикогенну та соматогенну. Перша відображає специфічну дію отрути на організм. Друга фаза наступає у віддалений час і характеризується формуванням основних симптомів (синдромів) отруєння.

Основні синдроми, що виникають при гострих отруєннях СДОР: порушення дихання, кровообігу, судоми, ураження печінки та нирок, синдром психічних порушень, порушення водно-електролітної та луго-кислотної рівноваги, порушення терморегуляції, алергічні реакції, кисневе голодування тканин.

Надання невідкладної медичної допомоги при отруєннях під час хімічних

аварій базується на 4 основних принципах:

1. Запобігання подальшого надходження отрути в організм та прискорення виведення її з органів та тканин - може бути здійснено такими прийомами, як надівання протигазу чи підручних засобів, змивання уражених ділянок шкіри водою з милом або застосування дегазуючих розчинів чи рецептур. При надходженні отрути в шлунок необхідно викликати штучне блювання, провести промивання шлунку, а в подальшому – спорожнення кішківника і проведення різноманітних видів діалізу.

2. Застосування протиотрут (антидотів) – це найбільш радикальний захід, але забезпечує свою ефективність тільки на початковій стадії отруєння.

3. Патогенетична та симптоматична терапія - при гострих отруєннях включає в себе використання як методів посиндромного лікування, так і методів детоксикації організму.

4. Попередження ускладнень - передбачає використання антибіотиків широкого спектру дії, сульфаніламідних препаратів, введення розчинів глюкози, а також вітамінів групи В та аскорбінової кислоти тощо.

Надання конкретного виду медичної допомоги при аваріях на ХНО умовно можна розподілити на три фази:

Перша фаза (до 30 хв.) – після контакту з токсичною речовиною людина потребує виносу або вивозу із зони хімічного ураження, проведення часткової санітарної обробки, а також екстреного симптоматичного лікування, що направлено на усунення розладів життєво важливих функцій організму.

Друга фаза (до 2-4 год.) – включає проведення заходів медичного сортування та надання кваліфікованої або спеціалізованої медичної допомоги, в тому числі проведення антидотної терапії.

Третя фаза (до кількох тижнів) – включає проведення реабілітаційних заходів та визначення рівня працездатності серед уражених.

Основні заходи щодо захисту населення при аваріях на ХНО:

- повідомлення персоналу ХНО та населення про хімічну аварію;

- використання індивідуальних та колективних засобів захисту;

- негайна евакуація населення (при необхідності);

- надання медичної допомоги постраждалим та їх евакуація в лікувальні заклади;

- проведення санітарної обробки і дегазації;

- хімічний контроль за навколишнім середовищем, джерелами водопостачання, продуктами харчування.

Аптечка індивідуальна (АІ-2) - призначена для надання першої медичної допомоги (шляхом само- і взаємодопомоги) при загрозі або ураженні хімічними речовинами, а також для профілактики шоку. АІ-2 скомпонована у пластмасовій коробці з гніздами, в яких знаходяться лікарські засоби.

Гніздо 1.Шприц-тюбик (1 мл 2% розчину промедолу) - це знеболюючий засіб, його застосовують при гострому і хронічному больовому синдромі середньої і сильної інтенсивності. Вводиться внутрішньом’язево або під шкіру. В мирний час цей засіб зберігають окремо.

Гніздо 2. Пенал червоного кольору з 6 пігулками препарату тарен по 0,006 г. Засіб застосовується при ураженнях фосфорорганічними сполуками. По сигналу „Хімічна небезпека" приймають одну пігулку під язик і одягають протигаз. У випадку наростання ознак отруєння необхідно прийняти ще одну пігулку.

Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) використовується для

проведення часткової санітарної обробки відкритих ділянок шкіри і одягу при попаданні крапельно-рідких СДОР. В пакеті є флакон з полідегазуючою рідиною і 4 ватно-марлеві тампони. Вміст пакета знаходиться в поліетиленовій упаковці з інструкцією для застосування. Дегазуюча рідина не повинна попадати в очі і на слизові оболонки.

При використанні ІПП-8 тампони щедро змочують розчином. (Слід пам'ятати, що цей розчин — отруйна рідина, і стежити, щоб не потрапив у очі.) Першим тампоном видаляють із шкірного покриву ОР щипковим рухом, наступна обробка — протирання ураженої ділянки.

Основні завдання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі спрямовані на:

1) зменшення страждань потерпілого;

2) попередження розвитку можливих ускладнень;

3) полегшення важкості перебігу травми чи захворювання;

4) врятування життя потерпілому.

У разі важкої кровотечі, ураження електричним струмом, утопленні, зупинці серцевої діяльності і дихання перша медична допомога повинна надаватись негайно. Якщо невідкладної допомоги потребує велика кількість потерпілих, необхідно визначити негайність і послідовність її надання.

Перш ніж наблизитись до потерпілого необхідно оглянути місця події і визначити чи не є воно небезпечним для вас і для оточуючих.

Питання на які потрібно дати відповідь в першу чергу:

1) Чи є місце події небезпечним?

2) Що сталось?

3) Яка кількість потерпілих?

4) Чи можуть оточуючі вам допомогти?

Небезпечними на місці події можуть бути оголені електричні дроти, обломки, які падають, інтенсивний дорожній рух, пожежа, дим, шкідливі випаровування, несприятливі погодні умови, надзвичайно велика глибина водойми, швидка течія, тощо. У разі небезпеки вашому життю наближатись до потерпілого неможна, без професійної допомоги відповідної аварійної служби

Після наближення до потерпілого порядок дій особи, яка надає невідкладну допомогу визначається протоколом про порядок надання медичної допомоги при невідкладних станах (Додаток до наказу МОЗ №507 від 28-12-2002). Всі рухи особи, яка надає невідкладну допомогу мають бути виваженими і обережними, щоб не погіршити стан потерпілого.

І. Первинний огляд потерпілого.

Первинний огляд потерпілого здійснюють з метою пошуку причини, яка загрожує життю потерпілого на момент огляду. Первинний огляд включає визначення:

1) прохідності дихальних шляхів з імобілізацією шийного відділу хребта,

2) самостійного дихання,

3) пульсу на магістральних судинах

4) контроль профузної кровотечі

5) інгаляцію кисню.