88. Види покарань.

Види покарань розташовано за принципом зростання від менш тяжких до більш тяжких покарань. Такий принцип побудови системи покарань дає можливість суду вирішувати яке покарання буде більш тяжким, а яке менш тяжким в кожному конкретному випадку при призначенні особі покарання, звільнені її від покарання або заміні покарання на більш м'яке. Систему покарань складають:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину

або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися

певною діяльністю;

4) громадські роботи;

5) виправні роботи;

6) службові обмеження для військовослужбовців;

7) конфіскація майна;

8) арешт;

9) обмеження волі;

10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

11) позбавлення волі на певний строк;

12) довічне позбавлення волі.

89. Штраф, як вид кримінального покарання.

Штраф (ст. 53 КК) — це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених Особливою частиною КК. Штраф — найбільш м'який вид покарання у системі покарань,— може бути призначене і як основне, і як додаткове покарання. За своїм змістом штраф має майновий характер. Кримінальним законом встановлено межі штрафу — від тридцяти до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян (розмір мінімуму встановлюється законодавством). У випадках, передбачених КК, за окремі злочини розмір штрафу може бути вищим зазначених меж (наприклад, ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209, ст. 220 КК). При призначенні покарання конкретний розмір штрафу визначається судом в залежності від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного.

У разі неможливості сплати штрафу, суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт і з розрахунку десять годин громадських робіт за один встановлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законом неоподаткованих мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років (ч. 4 ст. 53 КК).

90. Добровільна відмова співучасників.

Якщо виконавець (співвиконавець) добровільно відмовився від вчинення злочину, він звільняється від кримінальної відповідальності, а інші співучасники підлягають відповідальності за готування до злочину або за замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець. Не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони своїми активними діями відвернули вчинення злочину виконавцем або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. Добровільна відмова співучасників виключається у випадку, коли злочин закінчено.

91. Загальні засади призначення покарання, їх поняття і зміст.

Стаття 65. Загальні засади призначення покарання

1. Суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

2. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

3. Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

4. Більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, може бути призначене за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків згідно зі статтями 70 та 71 цього Кодексу.

5. У випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.