82.Умови і правила призначення покарання за сукупністю злочинів.

Призначення покарання за сукупністю злочинів відбувається тоді, коли особа вчиняє два або більше злочини, передбачені різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК, визначення покарання за сукупністю злочинів відбувається у два етапи:

1) суд призначає покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо;

2) суд призначає покарання за їх сукупністю.

Призначення покарання за кожний злочин здійснюється відповідно до загальних засад, встановлених ст. 65 КК. Такий підхід дозволяє індивідуалізувати покарання, врахувавши тяжкість кожного злочину, та обставини, що характеризують його вчинення.

Остаточне покарання може бути призначене на основі одного із двох принципів:

• поглинення менш суворого покарання більш суворим;

• складання призначених покарань (може бути повним або

частковим).

Застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворіш можливе як до покарань одного виду, так і різних видів. Наприклад, якщо суд призначив особі покарання за ч. 1 ст. 187 КК (розбій) у виді позбавлення волі на строк чотири роки, а за ч. 1 ст. 186 КК (грабіж) — позбавлення волі на строк два роки, то остаточне покарання за принципом поглинення становитиме чотири роки позбавлення волі. Так само, якщо суд за один злочин призначив покарання у виді обмеження волі, а за інший — у виді виправних робіт, то остаточне покарання за принципом поглинення покарань буде призначене у виді обмеження волі. В даному випадку порівняння суворості покарань здійснюється судом, на основі системи по¬карань, встановленої в ст. 51 КК.

Складання покарань, при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів, може бути повним або частковим. При частковому складанні до більш суворого покарання, призначеного за один із злочинів, приєднується певна частина менш суворого (суворих) покарання, призначеного за інший злочин (злочини). При повному складанні остаточне покарання дорівнює сумі покарань за кожний злочин окремо, але в будь-якому випадку остаточне покарання повинно бути більш суворим, ніж будь-яке з призначених окремо.

Визначення покарання за сукупністю злочинів здійснюється у певних, встановлених законом межах. Відповідно до ч. 2 ст. 70 КК, при складанні покарань остаточне покарання за су-купністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання. Так, якщо суд призначив покарання за ч. 1 ст. 189

КК (вимагання) у виді чотирьох років позбавлення волі, а за ч. 1 ст. 122 (середньої тяжкості тілесне ушкодження) — у виді трьох років позбавлення волі, то остаточне покарання може перевищувати п'яти років позбавлення волі, тобто в межах максимуму ч. 1 ст. 189 КК. Тобто в даному випадку не може бути застосовано принцип повного складання покарань. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК (наприклад, не більше шести місяців арешту, п'яти років обмеження волі, п'ятнадцяти років позбавлення волі). Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю визначається шляхом поглинання будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі. Згідно з ч. З ст. 70 КК, до основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, за кожен із злочинів, що складають сукупність. Додаткові покарання одного виду приєднуються до основного шляхом їх складання або поглинання, за правилами, встановленими ч. 1 ст. 70 КК, а додаткові покарання різних видів приєднується до основного кожне окремо та виконуються самостійно.

Інколи, після постановления вироку в справі, з'ясовується, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому ним до постановления вироку у першій справі. В даному випадку має місце сукупність злочинів, оскільки особа вчинила два або більше злочини і вчинені вони були до засудження хоча б за один із них. Тому, згідно ч. 4 ст. 70 КК, покарання тут призначається за правилами, передбаченими ч.ч. 1—3 ст. 70 КК, тобто за сукупністю злочинів. У цьому разі до строку покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за першим вироком згідно правил, передбачених ст. 72 КК (правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення). Таким чином, визначення покарання за ч. 4 ст. 70 КК відбувається у три етапи:

1) спочатку призначається покарання за розкритий злочин;

2) потім за сукупністю злочинів призначається остаточне покарання;

3) і нарешті, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання фактично відбуте за попереднім вироком.

Всі ці етапи повинні бути відображені в резолютивній частині вироку.