81. Умови і правила призначення покарання за сукупністю вироків.

Призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК) здійснюється у випадку, коли засуджений вчинив новий злочин після постановления вироку по справі (у тому числі і тоді, коли вирок ще не набрав законної сили), але до повного відбуття покарання за цим вироком. За таких умов призначення покарання здійснюється у два етапи:

1) суд призначає покарання за вчинений новий злочин;

2) призначається остаточне покарання шляхом приєднання повністю або частково невідбутої частини покарання за попереднім вироком до покарання, призначеного за новим вироком.

При цьому остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком (ч. З ст. 71 КК).

Призначення покарання за новий злочин здійснюється відповідно до загальних засад, закріплених в ст. 65 КК. За таких умов, у випадку вчинення нового злочину під час відбування покарання, суд враховує як обтяжуючу обставину вчинення злочину в період відбування покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК — рецидив злочинів), якщо дана обставина не є кваліфікуючою ознакою складу злочину.

Визначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків, суд не враховує відбуту засудженим частину покарання за попереднім вироком, а лише покарання, призначене за новий злочин повністю, та невідбуту частину покарання за попереднім вироком повністю або частково. Законом не встановлено вимог, коли невідбута частина покарання приєднується повністю, а коли частково. Суд визначає це в кожному конкретному випадку індивідуально, виходячи із обставин справи, але враховуючи полегшення ч. 2 ст. 71 КК.

Призначення покарання за сукупністю вироків, так само як і за сукупністю злочинів, здійснюється у визначених законом межах. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КК, при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, передбаченого для даного виду покарання в Загальній частині КК. Виняток встановлено лише для позбавлення волі: у випадку, якщо хоча б один із вчинених особою злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більше п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарання у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань, загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Додаткове покарання, призначене хоча б за одним із вироків, або його невідбута частина за попереднім вироком, підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків (ч. З ст. 71 КК). Якщо додаткові покарання одного виду було призначено за обома вироками, то остаточне додаткове покарання, яке буде приєднане до ос-новного, визначається за правилами складання покарань за сукупністю вироків, встановленими ст. 71 КК.

Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше нових злочинів, то покарання визначається таким чином. Спочатку суд призначає покарання за ці нові злочини згідно правил, передбачених ст. 70 КК для покарань за сукупністю злочинів, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених ч. 2 ст. 71 КК. Таким чином, у даному випадку покарання призначається за ст.ст. 70 та 71.