- •1. Предмет кримінального права.
- •2. Завдання кримінального права
- •3. Система кримінального права.
- •4. Кримінальне право і суміжні галузі права.
- •5. Поняття і значення принципів кпу
- •6. Система принципів кпу
- •7. Принцип законності
- •9. Принцип особистої відповідальності
- •10.Принцип вини і відповідальності
- •11. Принцип справедливості
- •12. Принцип гуманізму
- •14. Поняття кримінального закону, його джерела.
- •15.Система кримінального закону.
- •16.Тлумачення кримінального закону.
- •18. Чинність кримінального закону у просторі.
- •19. Чинність кримінального закону у часі.
- •21. Правові наслідки засудження особи за межами України.
- •22.Поняття і ознаки злочину:законодавче і теоретичне визначення.
- •23.Поняття, види і значення складу злочину.
- •24. Класифікація злочинів, її критерії та кримінально-правове значення.
- •25. Злочинне діяння та його форми.
- •26.Злочин і злочинність. Поняття, причини і умови, показники злочинності.
- •27.Матеріальні і формальні склади злочинів.
- •28. Об'єкт і предмет злочину.
- •29.Спосіб, засоби, знаряддя,обстановка, час, місце вчинення злочину, та їх кримінально-правове значення.
- •30. Мотив і мета злочину,їх кримінально правове значення.
- •31.Закінчений злочин.Момент закінчення окремих видів злочинів і практичне значення правильності його встановлення.
- •48. Поняття виконавця злочину. Посередник виконання злочину.
- •49. Поняття і зміст вини. Значення вини.
- •50. Умисел та його види.
- •51. Необережність та її види.
- •54. Форми вини, критерії і значення їх виділення.
- •55. Випадок (казус) і його відмінність від злочинної недбалості.
- •57. Поняття, види і значення злочинних наслідків.
- •58. Поняття співучасті до злочині. Значення інститутук співучасті.
- •59. Види співучасників злочину.
- •60. Поняття пособника злочину, об’єктивні і суб’єктивні ознаки що характеризують його діяння.
- •61. Поняття підбурювача злочину, об’єктивні і суб’єктивні ознаки що характеризують його діяння.
- •63. Форми співучасті у злочині, критерії і значення їх виділення.
- •64. Відповідальність за співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом.
- •65. Ексцес співучасника злочину та його види. Вплив ексцесу на кримінальну відповідальність співучасників злочину.
- •66. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •67. Поняття організатора злочину, об’єктивні і суб’єктивні ознаки, що характеризують його діяння.
- •68. Причинний зв’язок між злочинними діяннями і злочинними наслідками.
- •70. Види множинності злочинів, критерії і значення їх виділення.
- •71. Поняття і ознаки сукупності злочинів. Види сукупності злочинів.
- •73. Поняття і ознаки обставин, що виключають злочинність діяння.
- •75. Необхідна оборона.
- •76. Затримання особи, що вчинила злочин. Умови її правомірності.
- •77. Виконання наказу або розпорядження.
- •78. Діяння пов’язанні з ризиком.
- •79. Поняття і ознаки покарання.
- •80. Мета покарання.
- •81. Умови і правила призначення покарання за сукупністю вироків.
- •82.Умови і правила призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •83. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину.
- •84. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину та особи, яка засуджена за вчинення злочину.
- •85. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.
- •87. Уявна оборона.
- •88. Види покарань.
- •89. Штраф, як вид кримінального покарання.
- •90. Добровільна відмова співучасників.
- •91. Загальні засади призначення покарання, їх поняття і зміст.
- •92. Громадські роботи, як вид кримінально покарання.
- •123. Поняття і критерії неосудності.
- •124. Зняття судимості.
- •125. Обчислення строків погашення судимості.
- •126. Строки погашення судимості.
- •127. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
- •Стаття 94. Види примусових заходів медичного характеру
- •Стаття 95. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
- •Стаття 96. Примусове лікування
- •129. Основні питання Загальної частини кримінального права іноземних держав.
- •130. Основні напрямки (школи) науки кримінального права.
75. Необхідна оборона.
Необхідна оборона — це правомірний захист правоохоронюваних інтересів особи, суспільства або держави від суспільна небезпечного посягання, викликаний необхідністю його негайного відвернення чи припинення шляхом заподіяння таму, хто посягає, шкоди, що відповідає небезпечності посягання і обстановці захисту.
Право на необхідну оборону можливе лише за наявності відповідної підстави.
підстава необхідної оборони складається з двох елементів, а саме: 1) суспільно небезпечного посягання і 2) необхідності е його негайному відверненні чи припиненні,
Ознаки необхідної оборони, визначені в ст. 36 КК, характеризують: 1) мету оборони; 2) спрямованість (об'єкт) заподіяння шкоди; 3) характер дій того, хто захищається; 4) своєчасність і 5) спів-розмірність оборони.
Мета необхідної оборони. Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК метою необхідної оборони є захист охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільне небезпечного посягання.
Для визнання оборони правомірною достатньо, щоб особа, яка захищається, переслідувала зазначену вище мету, і зовсім не обов'язково, щоб її було фактично досягнуто
Спрямованість (об'єкт) заподіяння шкоди. Шкода при необхідній обороні повинна заподіюватися лише тому, хто посягає, його правам та інтересам.
Характер дій особи, яка захищається. Поведінка того, хто захищається, при необхідній обороні може бути тільки активною, тобто може виражатися лише в діях,
Своєчасність оборони. Дії особи, яка захищається, визнаються правомірними лише у разі, якщо вони були вчинені протягом усього часу здійснення посягання.
Співрозмірність оборони. Ця ознака характеризує межі необхідної оборони,відповідно до ч. 1 ст. 36 КК заподіяна тому, хто посягає, шкода повинна бути необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, а з ч. З випливає, що заподіяна тому, хто посягає, тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження) повинна відповідати двом взаємопов'язаним обставинам: 1) небезпечності посягання і 2) обстановці захисту.
76. Затримання особи, що вчинила злочин. Умови її правомірності.
Правомірне затримання злочинця потерпілими або іншими особами — це насильницькі дії, спрямовані на короткострокове позбавлення волі особи, яка вчинила злочин, з метою доставлених її органам влади, якщо ці дії викликані необхідністю затримання і відповідають небезпечності вчиненого посягання і обстановці затримання злочинця.
Затримання злочинця можливе лише за наявності для цього підстави, тобто злочину. Звичайно підставою затримання служить очевидне для потерпілих або інших осіб злочинне посягання на правоохоронювані інтереси
Затримання злочинця має ознаки, що характеризують: 1) мету затримання; 2) особу, яка підлягає затриманню; 3) характер дій при затриманні; 4) своєчасність затримання; 5) необхідність заподіяння шкоди і, нарешті, 6) співрозмірність шкоди, заподіяної злочинцю при його затриманні.
Мета затримання. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КК дії потерпілих та інших осіб визнаються правомірними, якщо вони мали своєю мстою затримання злочинця і доставлення його органам влади. У зв'язку з цим виокремлюють дві мети таких дій: 1) кінцева — доставлення злочинця відповідним органам влади (у відділ міліції, прокуратуру, виконком місцевої ради, військовій владі тощо) і 2) найближча — затримати злочинця, тобто позбавити його особистої волі. Якщо ж дії по затриманню злочинця були здійснені для досягнення іншої мети (наприклад, для самосуду), то це виключає їх правомірність.
Особа, яка підлягає затриманню. КК регулює затримання лише злочинця, а не інших правопорушників, тобто затримання особи, яка вчиняє або вже вчинила злочинне посягання.
Характер дій при затриманні. Затримання злочинця полягає в діях потерпілих або інших осіб, пов'язаних із позбавленням злочинця особистої волі, а також заподіянням йому (у разі потреби) шкоди. Такі дії збігаються з фактичними ознаками об'єктивної сторони деяких злочинів,
Своєчасність затримання. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КК затримання може бути вчинене лише в момент або безпосередньо після вчинення злочинного посягання.
Необхідність заподіяння шкоди при затриманні. Затримання злочинця, не пов'язане із заподіянням шкоди його життю, здоров'ю або майну, завжди більш бажане. Проте злочинці часто відмовляються виконувати вимоги того, хто затримує, намагаються зникнути з місця злочину, чинять опір або навіть нападають на осіб, що їх затримують. У таких випадках громадянин нерідко змушений заподіяти злочинцю відповідну шкоду, тому що в потерпілих або інших осіб відсутня реальна можливість без серйозної небезпеки для себе або інших осіб здійснити ненасильницьке затримання злочинця.
Співрозмірність шкоди, що заподіюється злочинцю під час його затримання. Вимушене (необхідне) заподіяння шкоди не може бути безмежним.
Випадку насильницькі заходи повинні мати визначені межі. Ці межі залежать від відповідності шкоди, що заподіюється, двом взаємопов'язаним обставинам, а саме: 1) небезпеці посягання і 2) обстановці затримання злочинця.
