- •1. Предмет кримінального права.
- •2. Завдання кримінального права
- •3. Система кримінального права.
- •4. Кримінальне право і суміжні галузі права.
- •5. Поняття і значення принципів кпу
- •6. Система принципів кпу
- •7. Принцип законності
- •9. Принцип особистої відповідальності
- •10.Принцип вини і відповідальності
- •11. Принцип справедливості
- •12. Принцип гуманізму
- •14. Поняття кримінального закону, його джерела.
- •15.Система кримінального закону.
- •16.Тлумачення кримінального закону.
- •18. Чинність кримінального закону у просторі.
- •19. Чинність кримінального закону у часі.
- •21. Правові наслідки засудження особи за межами України.
- •22.Поняття і ознаки злочину:законодавче і теоретичне визначення.
- •23.Поняття, види і значення складу злочину.
- •24. Класифікація злочинів, її критерії та кримінально-правове значення.
- •25. Злочинне діяння та його форми.
- •26.Злочин і злочинність. Поняття, причини і умови, показники злочинності.
- •27.Матеріальні і формальні склади злочинів.
- •28. Об'єкт і предмет злочину.
- •29.Спосіб, засоби, знаряддя,обстановка, час, місце вчинення злочину, та їх кримінально-правове значення.
- •30. Мотив і мета злочину,їх кримінально правове значення.
- •31.Закінчений злочин.Момент закінчення окремих видів злочинів і практичне значення правильності його встановлення.
- •48. Поняття виконавця злочину. Посередник виконання злочину.
- •49. Поняття і зміст вини. Значення вини.
- •50. Умисел та його види.
- •51. Необережність та її види.
- •54. Форми вини, критерії і значення їх виділення.
- •55. Випадок (казус) і його відмінність від злочинної недбалості.
- •57. Поняття, види і значення злочинних наслідків.
- •58. Поняття співучасті до злочині. Значення інститутук співучасті.
- •59. Види співучасників злочину.
- •60. Поняття пособника злочину, об’єктивні і суб’єктивні ознаки що характеризують його діяння.
- •61. Поняття підбурювача злочину, об’єктивні і суб’єктивні ознаки що характеризують його діяння.
- •63. Форми співучасті у злочині, критерії і значення їх виділення.
- •64. Відповідальність за співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом.
- •65. Ексцес співучасника злочину та його види. Вплив ексцесу на кримінальну відповідальність співучасників злочину.
- •66. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •67. Поняття організатора злочину, об’єктивні і суб’єктивні ознаки, що характеризують його діяння.
- •68. Причинний зв’язок між злочинними діяннями і злочинними наслідками.
- •70. Види множинності злочинів, критерії і значення їх виділення.
- •71. Поняття і ознаки сукупності злочинів. Види сукупності злочинів.
- •73. Поняття і ознаки обставин, що виключають злочинність діяння.
- •75. Необхідна оборона.
- •76. Затримання особи, що вчинила злочин. Умови її правомірності.
- •77. Виконання наказу або розпорядження.
- •78. Діяння пов’язанні з ризиком.
- •79. Поняття і ознаки покарання.
- •80. Мета покарання.
- •81. Умови і правила призначення покарання за сукупністю вироків.
- •82.Умови і правила призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •83. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину.
- •84. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину та особи, яка засуджена за вчинення злочину.
- •85. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.
- •87. Уявна оборона.
- •88. Види покарань.
- •89. Штраф, як вид кримінального покарання.
- •90. Добровільна відмова співучасників.
- •91. Загальні засади призначення покарання, їх поняття і зміст.
- •92. Громадські роботи, як вид кримінально покарання.
- •123. Поняття і критерії неосудності.
- •124. Зняття судимості.
- •125. Обчислення строків погашення судимості.
- •126. Строки погашення судимості.
- •127. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
- •Стаття 94. Види примусових заходів медичного характеру
- •Стаття 95. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
- •Стаття 96. Примусове лікування
- •129. Основні питання Загальної частини кримінального права іноземних держав.
- •130. Основні напрямки (школи) науки кримінального права.
60. Поняття пособника злочину, об’єктивні і суб’єктивні ознаки що характеризують його діяння.
Співучасть як особлива форма злочинної діяльності характеризується сукупністю обов'язкових об'єктивних та суб'єктивних ознак.
З об'єктивної сторони співучасть передбачає діяльність, особливістю якої є те, що вона: 1) походить від кількох осіб, які безпосередньо беруть участь у вчиненні злочину або сприяють йому; 2) є складовою спільних зусиль осіб, які беруть участь у злочині, і веде до певного єдиного результату. За характером така діяльність може становити просте об'єднання зусиль кількох осіб (співвинність), за яким дії одного учасника злочину дорівнюють діям кожного з інших його учасників.
Так, А. і Б., домовившись між собою, викрали 2 бідони меду загальною вагою 54 кг, який належав фермерському господарству. У цьому випадку дії кожного однакові і безпосередньо спрямовані на вчинення крадіжки, тому А. і Б. були засуджені як виконавці злочину за ч. 2 ст. 185 КК.
Злочинна діяльність кількох осіб може бути складнішою і діставати вияв у вчиненні кожним з учасників різних дій, а у певних випадках - і у бездіяльності окремих учасників.
Для наявності об'єктивної сторони співучасті необхідна також спільність дій осіб, які беруть участь в одному й тому самому злочині, що передбачає таку діяльність учасників, яка є взаємодоповнюючою і спрямована на досягнення єдиного злочинного результату.
Співучасть може мати місце як на стадії попередньої злочинної діяльності, так і в процесі вчинення закінченого злочину виконавцем. Якщо ж злочин вже закінчено, будь-які подальші дії осіб, заздалегідь не обіцяні ними, співучастю у цьому злочині за кримінальним правом України визнаватися не можуть. Це положення закріплено у ч. 6 ст. 27, згідно з якою заздалегідь не обіцяне переховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збування таких предметів, не є співучастю, а належить до злочинів особливого роду (ст. 198 та ст. 396 КК). На підставі цього можна не тільки обмежити коло дій, які утворюють співучасть, а й визначити різницю між співучастю у злочині, з одного боку, і так званою причетністю до злочину у формі переховування та потурання, - з другого.
- особа, яка порадами, вказівками, наданням відповідних засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину ін. співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або ін. чином сприяти приховуванню злочину (ч. 5 ст. 27 КК України). Дії пособника залежно від способів його сприяння ін. співучасникам можуть утворювати фіз. або інтелект, пособництво. Фіз. пособництво полягає у наданні засобів чи знарядь вчинення злочину, якими здебільшого є різноманітні предмети матеріального світу (трансп. засоби, зброя, пристрої для проникнення у приміщення чи сховища тощо), або ж в усуненні перешкод до здійснення дій ін. співучасниками (напр., відключення сигналізації на охоронюваному об'єкті при вчиненні крадіжки держ. майна). Інтелект, пособництво виявляється у сприянні вчиненню злочину ін. співучасником порадами та вказівками, котрі можуть стосуватися різних обставин злочин, діяльності: технології готування злочину, місця, часу та способу його вчинення, переховування слідів злочину та ін. Воно може полягати також в обіцянці переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочин, шляхом, придбати чи збути такі предмети або ін. чином сприяти приховуванню злочину. Вимагається лише, щоб така обіцянка була дана особою заздалегідь, тобто до моменту завершення злочину ін. співучасником.
Якщо фіз. пособництво пов'язане з наданням реальної фіз. або матеріальної допомоги ін. співучаснику, то інтелектуальне полягає у впливі на свідомість і волю цього співучасника шляхом передачі йому певної інформації, внаслідок чого зміцнюється намір співучасника вчинити злочин та зростає (у деяких випадках) його обізнаність стосовно обставин вчинення та приховування злочину. Фіз. пособництво може здійснюватися як актив, діями, так і шляхом бездіяльності (напр., коли охоронець за поперед, змовою з ін. особою не перешкодив викраденню нею майна з охоронюваного ним об'єкта); інтелектуальне пособництво здійснюється лише актив, діями. Вказані дії пособника є підставою для його крим. відповідальності. Згідно із заг. правилом, пособник підлягає крим. відповідальності за ч. 5 ст. 27 і тією статтею КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. Відповідальність за окремі особливо небезпечні види пособницької діяльності може встановлюватися безпосередньо статтями Особливої частини КК як за самост. злочин.
Традиційно крим.-правова оцінка вчиненого пособником пов'язується зі ступенем реалізації злочинного наміру виконавцем злочину. Зокрема, при недоведенні виконавцем злочину до кінця пособник несе відповідальність за пособництво у замаху на злочин. За добровільної відмови виконавця від здійснення злочинного наміру дії пособника кваліфікуються як готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.
Пособник не підлягає крим. відповідальності у разі його добровільної відмови від участі у злочині. Проте застосування добровільної відмови як умови непритягнення пособника до крим. відповідальності має свої особливості. В одних випадках достатньо невчинення особою тих чи ін. пособницьких дій, без яких злочин не міг бути скоєним виконавцем, напр., надання виконавцю зброї для вчинення вбивства на замовлення; в ін. випадках цього виявляється недостатньо, добровільна відмова мусить бути пов'язана з актив, втручанням особи у розвиток подій з метою припинення готування до злочину або здійснення злочинного посягання. За чинним крим. зак-вом, при цьому від особи вимагається, щоб вона або самотужки відвернула вчинення злочину, або ж своєчасно повідомила про злочин, який готується чи вчиняється, у відповідні органи державної влади.
Пособник не підлягає крим. відповідальності за діяння, здійсненню якого він сприяв, якщо воно не охоплювалося його умислом.
