14.5 Оцінка «життєвого циклу виробництва»
Кожне сучасне підприємство повинно прагнути підвищити свою екологічну ефективність. Екологічна ефективність визначається рівнем використання власних ресурсів, власних коштів та зменшенням екологічних впливів на довкілля.
Удосконалюється розвиток аграрного сектору Чернігівщини. Враховуючи, що на території області географічно сконцентровані підприємства, які об’єднують один життєвий цикл відповідної продукції, проте виконують різні виробничі функції (від виробництва сільськогосподарської сировини до реалізації готової продукції), впроваджуються зв’язки між підприємствами АПК на регіональному рівні.
Щороку збільшується обсяг капіталовкладень у розвиток господарства Товариством з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» (Бобровицький р-н). Капітоловкладення направляються на впровадження новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції, підвищення культури землеробства і тваринництва та застосування енергозберігаючих та природозберігаючих технологій.
ТОВ «Земля і Воля» налічує 1580працівників. Шляхом укладання договорів оренди земельних ділянок господарство об’єднало 32 000 га ріллі.
Головний напрямок галузі рослинництва – вирощування зернових культур, переважно кукурудзи на зерно. Щороку виробляє 160-170 тис. тонн зерна, в т.ч. кукурудзи 120-150 тис. тонн. В галузі тваринництва щороку виробляється 2600-2900 тонн м’яса свинини. Поголів’я худоби в господарстві становить 25000 голів.
За період 2000-2011 роки обсяг капіталовкладень у розвиток господарства склав більше 197,7 млн. грн.: придбано у провідних світових виробників найсучасніше обладнання для сушіння та зберігання зерна – три зерносушильних комплекси GSI-7000 (виробництва США) та зерносушильні комплекси Petkus, Stela виробництва Німеччини, загальною потужністю 5000 тонн сухого зерна за добу. Ведеться будівництво сучасного елеватора з металевих силосів для зберігання зерна на 210 тис. тонн виробництва фірми GSI та фірми Behlen (США), з яких введено в дію 92 тис. тонн, що дасть можливість звести до мінімуму викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря області.
15. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
15.1 Національна та регіональна екологічна політика
Загострення екологічної ситуації в Україні, а саме масштабність негативного господарського впливу на довкілля, змушують державу формувати нову державну та регіональну екологічну політику, запроваджувати ефективний механізм її правового забезпечення на національному та регіональних рівнях.
Так, 21.12.2010 року набрав чинності Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року». Цей документ визначив основні засади (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року та розроблені на їх основі національні плани дій, які будуть інтегровані в регіональні програми соціально-економічного розвитку та деталізовані на рівні регіональних планів з охорони навколишнього природного середовища областей, на основі яких розроблятимуться місцеві плани дій з охорони навколишнього природного середовища, підготовлені на рівні місцевих рад.
Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» визначає першопричини екологічних проблем. Це, зокрема:
успадкована структура економіки з переважаючою часткою ресурсо- та енергоємних галузей, негативний вплив якої був посилений переходом до ринкових умов;
зношеність основних фондів промислової і транспортної інфраструктури;
існуюча система державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, регулювання використання природних ресурсів, відсутність чіткого розмежування природоохоронних та господарських функцій;
недостатня сформованість інститутів громадянського суспільства;
недостатнє розуміння в суспільстві пріоритетів збереження навколишнього природного середовища та переваг сталого розвитку;
недотримання природоохоронного законодавства.
Розділ 2 Закону України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» визначає мету екологічної політики, яка полягає в стабілізації і поліпшенні стану навколишнього природного середовища України шляхом інтеграції екологічної політики до соціально-економічного розвитку України для гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров'я населення, впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем.
Визначені стратегічні цілі та завдання такі як:
Підвищення рівня суспільної екологічної свідомості.
Поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки.
Досягнення безпечного для здоров'я людини стану навколишнього природного середовища.
Інтеграція екологічної політики та вдосконалення системи інтегрованого екологічного управління.
Удосконалення регіональної екологічної політики тощо.
Удосконалення регіональної екологічної політики полягає в:
розробленні та виконанні середньострокових регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища як основного інструменту реалізації національної екологічної політики на регіональному рівні;
розробленні до 2015 року методології та підготовка місцевих планів дій з охорони навколишнього природного середовища;
впровадженні екологічної складової в стратегічні документи розвитку міст та регіонів, урахування вимог Ольборзької хартії під час проведення оцінки регіональних програм соціального та економічного розвитку, перегляд до 2020 року генеральних планів розвитку великих міст з метою імплементації положень зазначених міжнародних документів;
законодавчому забезпечення до 2015 року переходу від соціально-економічного планування до еколого-соціально-економічного планування розвитку регіонів і міст;
розробленні до 2020 року нормативно-правової бази щодо еколого-економічних макрорегіонів;
проведенні до 2020 року класифікації регіонів за рівнями техногенно-екологічних ризиків, створення відповідних банків геоінформаційних даних і карт;
реалізації до 2015 року пілотного проекту щодо поєднання системи територіального планування з процедурами довгострокового прогнозування, еколого-соціально-економічного планування та проведення стратегічної екологічної оцінки на прикладі Карпатського макрорегіону;
розвитоку партнерства «громадськість - влада – бізнес» на регіональному рівні з метою забезпечення до 2020 року соціальних та екологічних стандартів екологічно безпечного проживання населення;
зменшенні негативного впливу процесів урбанізації на навколишнє природне середовище, припинення руйнування навколишнього природного середовища у межах міст, підвищення показників озеленення та територій зелених насаджень загального користування, зниження до 2020 року рівня забруднення атмосферного повітря, водойм, шумового та електромагнітного забруднення.
Створення механізмів і підходів до вирішення екологічних проблем є передумовами розв’язання негативних тенденцій, пов’язаних зі станом довкілля.