Еволюція студентських контингентів у різноманітних регіонах світу протягом (1980 – 1995 рр., у тис. Чол.)

Регіони	1980	1985	1990	1995
Розвинуті країни	23 321	25 053	29 050	34 346
Зокрема: Північна Америка	13 517	13 887	15 628	16 438
Азія й Океанія	2 910	2 929	3 513	5 318
Європа	6 895	8 237	9 910	12 589
Країни з перехідною економікою	11 317	10 882	10 716	10 790
Менш розвинуті країни світу	16 523	24 361	28 899	36 610
Зокрема: Африка	538	906	1 365	1 926
Арабські країни	1 487	2 017	2 449	3 143
Латинська Америка і Кариби	4 930	6 364	7 353	8 121
Східна Азія й Океанія	5 266	9 120	10 600	14 333
Південна Азія	4 063	5 535	6 456	8 004
Група найменш розвинутих країн	664	1 033	1 181	1 712
Весь світ	51 160	60 296	68 665	81 745

Відтак, цей процес притаманний не лише країнам третього світу, де раніше система вищої освіти взагалі не існувала, тому її постійне розширення є цілковито природним явищем, а й розвиненим країнам. В останніх населення зростає дуже повільно (на частки відсотка щороку), тому кількісне розширення студентських контингентів має лише одну вагому причину - збільшення охоплення молоді й активного населення всіма видами сучасної третинної освіти - класичної і професіоналізованої, університетської і неуніверситетської, коротко- і довготермінової, денної і дистанційної (з максимально високим рівнем "заочності"), традиційної та віртуальної (заснованої на ультрасучасних цифрових інформаційних засобів й високорівнему комп'ютерному моделюванні).

Долаючи несприятливі економічні умови, вища школа України продовжує розвиватися. Про це незаперечне свідчить табл. 2, побудована за державними статистичними джерелами.

Таблиця. 2.

Зміни мережі і контингентів вищих навчальних закладів ІІІ і VI рівнів акредитації ( за 5 років – 1995 – 2000)

Характеристики	1995 / 96	2000/2001	Абсолютні зміни	Відносні зміни за 5 років
Всього вищих закладів	233	315	+ 82	+ 35,2 %
З них державних	169	223	+ 54	+ 32,0 %
З них приватних	64	92	+ 28	+ 43,7 %
Кількість студентів	922 838	1 402 904	+ 480 660	+ 52,0 %
З них денного навчання	616 313	859 488	+ 243 157	+ 39,5 %
З них вечірнього навчання	24 090	10 671	- 13 419	- 55,7 %
З них заочного навчання	282 435	532 745	+ 250 310	+ 88,6 %
Прийом на перший курс (чол.)	206 843	346 359	+ 139 516	+ 67,5 %
На денне навчання	150 733	219 455	+ 68 722	+ 45, 6 %
Випуск (чол.)	147 935	273 622	+ 125 687	+ 85,0 %
З денних відділень	91 759	199 142	+ 107 383	+ 117 %
Студентів на 100000 чол. населення	1 800	2 850	+ 1 050	+ 58,7 %

Може видатися, що приріст кількості студентів у нас рекордний і може викликати лише заздрість в інших країнах. Насправді ж обсяг зростання контингентів помірно високий - у багатьох сусідніх країнах він значно вищий. Якщо в Україні за 1990-2000 pp. студентські контингенти зросли наполовину, то, наприклад, у Польщі - у чотири (!) рази. В охопленні молоді вищою освітою ми значно поступаємося країнам-лідерам - вже у 1993 р. у США було 5546 студентів на 100000 чол. населення, у Франції - 3623. Наші показники близькі до середнього світового рівня. Наприклад, 1993 p. Італія мала 2944 студентів на 100000 чол. населення, Великобританія — 2788, Японія — 2700 студентів (сучасні показники Японії значно вищі).

б) У парі з цією тенденцією відбувається споріднене і подібне явище подовження тривалості набування людиною знань, умінь і навичок, що в екстремальному випадку для частини професій вже майже ліквідувало відміни між "роботою" і "навчанням". Як відомо, у наш час період подвоєння накопиченої людством кількості знань складає приблизно 8-12 років (саме в цих межах розташовані думки відомих експертів і декларації асоціацій вчених). Але для окремих царин знань - мікроелектроніки, технологій, генної інженерії та ін. - темп подвоєння складає вже місяці, що вимагає від працівників у цих сферах безперервного й інтенсивного навчання.

Наслідком усього цього стало формування у країнах-лідерах частин системи "навчання впродовж всього життя" (life-long education) -пожиттєвого і практично безперервного набування нових знань, вмінь і навичок. Саме це стало чи не головною передумовою стійкого прогресу націй, високої якості життя й успіхів на відкритому світовому ринку товарів і послуг.

в) Продовжується удосконалення й урізноманітнення структур систем вищої освіти, створення закладів з короткими професіоналізованими програмами та ін. У протилежному напрямі впливає на вищу освіту явище поглиблення глобалізації й формування все тісніших регіональних політично-економічних союзів країн. Воно примушує узгоджувати системи освіти, використовувати подібні засоби і методи підготовки фахівців. Поступово формується визнаний стандарт вищої освіти, вартий більш детального вигляду. Найбільш поширена структура сучасної вищої освіти вказана нами на схемі. Хоч кожен зі ступенів є відносно самостійним, з узгодженням програм навчання і застосуванням демократичної процедури переходу з нижчого на вищий щабель вони у своїй сукупності складають єдину систему.

Перший ступінь (цикл) вищої освіти, як правило, має нормативну тривалість два роки навчання (хоч на практиці у багатьох країнах студенти не вкладаються у цей термін і, перескладаючи екзамени, вчаться 2,5 - 3 роки). Він присвячений поглибленню шкільних знань з фундаментальних дисциплін обраного студентом профілю підготовки й формуванням стійкої бази для засвоєння спеціальності.

Студенти, які не мають здібностей до освіти на високому теоретичному рівні, закінчують освіту після першого ступеня й переходять у потоки професіоналізованішого навчання. До вищих навчальних закладів першого ступеня прирівнюють спеціалізовані навчальні заклади з 2-3 річним строком навчання, які готують фахівців середньої ланки на основі акцентування практичної підготовки й зменшеного обсягу "важких" дисциплін. Назви дипломів цього ступеню різноманітні й дуже відрізняються в різних країнах. Умовно вважатимемо їх подібними до нашого "молодшого спеціаліста".

Мал. 1.

Аспірантура