- •Методичні вказівки до виконання практичних та лабораторних робіт з курсу «основи картографії»
- •Лабораторна робота 1
- •Вихідні дані для самостійної роботи № 1
- •3) Усі отримані дані послідовно заносимо в табл. 2.
- •Вирахування координат х і у картографічної сітки рівнокутної азимутальної проекції (у сантиметрах побудови)
- •2.1. Визначення параметрів рівновеликої циліндричної проекції
- •Примітки. 1. Задля отримання координат х, у у сантиметрах і масштабі проекції в робочі формули (1.9) і (1.10) потрібно ввести відповідні додаткові коефіцієнти аналогічно формулам (1.5) і (1.6).
- •1) Визначаємо постійну складову формули (1.9) – r sec φк :
- •5) З метою компактності побудови проекції на папері проводимо перерахування координат х, у за умови початку системи координат у точці перетину південної паралелі і західного меридіана.
- •6) Результати обчислень зводимо в табл. 5.
- •Вирахування координат х і у картографічної сітки рівновеликої циліндричної проекції (у сантиметрах побудови)
- •2.2. Визначення параметрів рівнопроміжної за меридіанами циліндричної проекції
- •3. Конічні проекції
- •3.1. Визначення параметрів рівновеликої конічної проекції з двома стандартними паралелями φ1 і φ2 (січний конус)
- •(Беруть з дод. 1).
- •1) Визначаємо параметр α проекції.
- •3.2. Визначення параметрів рівнопроміжної за меридіанами конічної проекції з однією стандартною паралеллю φпівн (дотичний конус)
- •1) Визначаємо параметр α проекції.
- •Лабораторна робота 2
- •1. Перетворення координат із системи умовної у систему Гаусса-Крюгера
- •2. Визначення географічних координат середньої точки картографованої ділянки
- •Формуляр обчислення географічних координат середньої точки картографованої ділянки
- •1. Опорні пункти
- •2. Елементи гідрографії
- •3. Шляхи сполучення
- •4. Поселення
- •5. Грунтово-рослинний покрив
- •6. Рельєф
- •7. Рамки і зарамкове оформлення карт Розрізняють два види рамок:
- •Середні радіуси кривизни Землі r (у метрах)
- •Додаток 2 Радіуси паралелей земної кулі r (у метрах)
1. Опорні пункти
На картах крупних масштабів відображаються всі пункти планової та висотної геодезичної основи – включно до точок зйомочного обгрунтування і розмічувальної сітки для будівництва, закріплених на місцевості довготривалими знаками (окрім настінних). Підписують: номери пунктів (назви), висотні позначки центрів (до сотих часток метра), позначки характерних точок рельєфу земної поверхні (до десятих часток метра).
2. Елементи гідрографії
Включають такі водні об’єкти: моря, ріки, озера, ставки, водосховища, струмки, криниці, джерела, канали.
Як правило, відображають всі ріки та струмки довжиною понад 1 см на карті, показуючи їх або однією лінією, або в дві лінії з проміжком у 0.3 мм, або в дві лінії зі збереженням дійсної ширини об’єкта в масштабі карти. При цьому головна увага приділяється відображенню густоти річної мережі, особливостей будови русла і берегів, гідрологічного режиму, напрямку течії. Ширина та глибина річок, швидкість течії, характер дна підписуються.
З-поміж озер, ставків, водосховищ показуються всі, що мають площу понад 2 мм2 на карті. Менші за розмірами об’єкти відображають у випадку їх значного
накопичення (для передачі особливостей географічного ландшафту) чи за умови їх важливості у господарському або військовому відношеннях.
Зрошувальні та осушувальні канали подають таким чином, щоб були відображені площа, густота і напрямок меліоративної системи.
Криниці та джерела – обов’язковий елемент малонаселених, засушливих, степових районів, а також карт крупних масштабів. Відбір джерел необхідно погоджувати з розміщенням шляхів сполучення.
На карту наносять і відповідні гідротехнічні споруди, такі як греблі, дамби, шлюзи, пороми, порти, маяки. Відбір цих об’єктів провадиться за їх величиною і значенням.
3. Шляхи сполучення
До них відносять:
залізні дороги (з розподілом за кількістю колій – на одно-, дво- чи багатоколійні; за шириною колії – вузько- чи ширококолійні; за видом тяги – електрифіковані чи з паровою тягою; за станом – діючі, розібрані чи на стадії будівництва);
безрельсові дороги (з розподілом на автостради; удосконалені шосе; шосе; поліпшені грунтові дороги; грунтові дороги міжселищні, польові та лісові; караванні шляхи; пішохідні стежки; зимові дороги);
водні шляхи сполучення (морські та річкові);
авіалінії.
Головне завдання при картографуванні шляхів сполучення полягає у відображенні відносної густоти доріг і їх якісної характеристики (ширини, матеріалу покриття, уклону, придорожних споруд).
Залізні дороги показують практично всі, за виключенням лише деякої частки вузькоколійних, довжиною до 2 см карти. Безрельсові дороги подають залежно від масштабу карти у порядку значущості цих доріг, виключаючи менш важливі, менш короткі та менш якісні за технічним станом. На дорогах відображають усі наявні мости, тунелі, естакади, інколи – з характеристикою останніх (висота, вантажопідйомність і т.ін.). Рисунок дороги передається з графічною точністю, з усіма вигинами і поворотами, що виражаються в заданому масштабі. З метою підкреслення характерних поворотів дозволяється їх утрирування – деяке перебільшення.
Відбір доріг проводять з урахуванням забезпеченості населених пунктів під’їзними шляхами. Так, у першу чергу на карту наносять дороги, які підходять до головних чи магістральних проїздів населених пунктів, і лише потім, за необхідності, – дороги, які пов’язані з другорядними вулицями і проїздами. Важливо показати також зв’язок населених пунктів поміж собою, з адміністративними центрами, зі станціями залізних доріг, з пристанями.
За необхідності відбору доріг серед групи шляхів, що йдуть в одному напрямку, на карті залишають дороги найменшої протяжності, найзручніші водночас для проїзду.