2. Визначення географічних координат середньої точки картографованої ділянки

У даному випадку роль середньої точки ділянки може відігравати точка Q. Географічні координати цієї точки – широту В_сер і довготу L_сер (розрахунок Гринвіча) – достатньо визначити з точністю 1 – 2´´ за формулами

В_сер = В₀ – ∆В ; L_сер = L₀ + , (2.8)

де В₀ – широта відповідної точки, яка лежить на осьовому меридіані координатної зони ( = 0) і має абсцису, що дорівнює абсцисі Х₀ точки Q у проекції Гаусса-Крюгера;

L₀ – довгота осьового меридіана зони;

– довгота точки Q відносно осьового меридіана зони.

Величини В₀ , і ∆В обчислюють за формулами

; В ₀ = В ₁ + δ В ; (2.9), (2.10)

U ₀ = 1 – e² × sin² B ₀ ; ; (2.11)

; (2.12)

; , (2.13), (2.14)

де Х₀, У₀ – координати Гаусса-Крюгера точки Q, обчислені в кілометрах до сотих знака;

Х₁, Х₂ – близькі до координати Х₀ табличні значення абсцис точок осьового меридіана ( = 0), які розташовані південніше (широта В₁) і північніше (широта В₂);

∆´´ – табличний крок широти, виражений у секундах (у даному випадку ∆´´ = 75´´);

r ₀ , М ₀ – радіуси кривизни відповідно паралелі та меридіана у точці з широтою В ₀ ;

– велика напіввісь еліпсоїда Красовського;

е – ексцентриситет меридіанного еліпса;

ρ´´ – модуль переходу від радіан у секунди

.

Примітки. 1. Для всіх варіантів самостійного завдання величини В₁, В₂, Х₁ та Х₂ однакові й відповідають прийнятим у прикладі обчислень (табл.12).

2. Довгота осьового меридіана шестиградусної зони L₀ = 6° × n – 3°, де n – номер зони, який дорівнює номерові стовпця міжнародної розграфки мінус 30. Для самостійного завдання величина n відповідає останній цифрі номера залікової книжки студента (за останньої цифри «0» беруть n = 10).

П р и к л а д о б ч и с л е н ь

Таблиця 12

Формуляр обчислення географічних координат середньої точки картографованої ділянки

Вихідні дані: Х0 = 5 663.12 км ; У0 = 72.45 км ; ∆´´ = 75´´ ; = 6 378.24 км ; е 2 = 0.00669343 ; × (1 – е 2) = 6 335.55 км	Формула
1. Обчислення широти В 0 (інтерполяція)
В1 = 51° 05´ 00´´ Х1 = 5 661.46 В2 = 51° 06´ 15´´ Х2 = 5 663.77 Х0 – Х1 = 1.66 Х2 – Х1 = 2.31 δ В = 54´´ В0 = 51° 05´ 54´´ = 51.0983°	2.9 2.10
2. Обчислення
U 0 = 0.9959 r 0 = 4014 км = 3723´´ = 1° 02´ 03´´	2.11 2.12
3. Обчислення ∆В
М 0 = 6375 км ∆В = 21´´	2.13 2.14
4. Обчислення координат Всер і Lсер
В0 = 51° 05´ 54´´ L0 = 33° 00´ 00´´ Всер = 51° 05´ 33´´ Lсер = 34° 02´ 03´´	2.8

3. Визначення номенклатури аркуша створюваної карти

В основу розграфки номенклатурних карт покладено аркуші масштабу 1:1 000 000. Рамки трапецій цих аркушів за широтою рівні 4°, а за довготою – 6°.

Номенклатура аркуша 1:1 000 000 складається з відповідної позначки ряду широт (заголовна літера латинського алфавіту від A до V ) і номера колони (арабська цифра, за відліком від меридіана 180° у напрямку захід-схід).

Аркуш масштабу 1:1 000 000 поділяється на 144 аркуші масштабу 1:100 000, номенклатура яких доповнюється арабськими цифрами від 1 до 144. Рамки трапецій аркуша 1:100 000 за широтою рівні 20´, а за довготою – 30´.

Аркуш масштабу 1:100 000 охоплює 4 аркуші масштабу 1:50 000, з доповненням їх номенклатури заголовними літерами українського алфавіту А, Б, В, Г. Рамки трапецій аркуша 1:50 000 за широтою рівні 10´, а за довготою – 15´.

Аркуш масштабу 1:50 000 вміщує 4 аркуші масштабу 1:25 000, з додатковим номенклатурним позначенням останніх рядковими літерами українського алфавіту а, б, в, г. Рамки трапецій аркуша 1:25 000 за широтою рівні 5´, а за довготою – 7´ 30´´.

І, нарешті, аркуш масштабу 1:25 000 охоплює 4 аркуші масштабу 1:10 000, номенклатура яких доповнюється арабськими цифрами 1, 2, 3, 4. Рамки трапецій аркуша 1:10 000 за широтою рівні 2´ 30´´, а за довготою – 3´ 45´´.

При виконанні самостійного завдання потрібно пам’ятати, що карти масштабу 1:10 000 будуються у шестиградусній зоні проекції Гаусса-Крюгера і рахунок зон ведеться від Гринвіча. Номер зони визначається за формулою

n = N – 30 ,

де N – номер колони аркушів масштабу 1:1 000 000.

Примітка. Для самостійного завдання n відповідає останній цифрі номера залікової книжки студента (за останньої цифри «0» беруть n = 10).

Визначення номенклатури аркуша (або аркушів) створюваної карти потрібно починати з визначення номенклатури аркуша карти масштабу 1:1 000 000, у межах якого розміщено картографовану ділянку.

У розглянутому в лабораторній роботі № 2 прикладі аркуш масштабу 1:1 000 000 має номенклатуру М–36 (широти і довготи його рамок і розграфка на аркуші топографічної карти масштабу 1:100 000 вказані на рис. 2.1). Точка Q (широта 51° 05´ 33´´, довгота 34° 02´ 03´´), а отже, і картографована ділянка, розміщені у межах аркуша М–36–33 масштабу 1:100 000. Побудувавши окремо схему розграфки цього аркуша на аркуші карти масштабу 1:10 000 (рис. 2.2), визначаємо номенклатуру аркуша створюваної карти. Для прикладу обчислень це аркуш М–36–33–В–а–3.

Примітка. При оформленні самостійного завдання необхідно обов’язково накреслити схему розграфки відповідного аркуша масштабу 1:1 000 000 на аркуші карти масштабу 1:100 000 та схему розграфки відповідного аркуша масштабу 1:100 000 на аркуші карт масштабу 1:50 000, 1:25 000 і 1:10 000 з виділенням аркуша створюваної карти (аналогічно рис. 2.1 і 2.2).

	М – 36												52° 00´ 51° 20´ 51° 00´ 48° 00´
	1											12
												24
	25								.Q			36
												72
	73
	133											144
30° 00´ 33° 00´ 34° 00´ 34° 30´ 36° 00´

Рис. 2.1. Розграфка аркуша М – 36 на аркуші карти масштабу 1:100 000

( точка Q з координатами В = 51° 05´ 33´´, L = 34° 02´ 03´´)

	М – 36 – 33				51° 20´ 00´´ 51° 10´ 00´´ 51° 07´ 30´´ 51° 05´ 00´´ 51° 00´ 00´´
	1	2
	3	4
34° 00´ 00´´ 34° 03´ 45´´ 34° 07´ 30´´ 34° 15´ 00´´ 34° 30´ 00´´

Рис. 2.2. Визначення номенклатури аркуша створюваної карти масштабу

1:10 000 на основі розграфки аркуша М – 36 – 33

(координати середньої точки картографованої ділянки –

В = 51° 05´ 33´´, L = 34° 02´ 03´´)

Практичні заняття

АНАЛІЗ ЕЛЕМЕНТІВ ЗМІСТУ КАРТ І ПРИКЛАДИ ЇХ ГЕНЕРАЛІЗАЦІЇ

К а р т о г р а ф і ч н а г е н е р а л і з а ц і я – це метод виявлення і відображення на картах головного і типового для характеристики картографованих явищ. Генералізація зводиться до вирішення таких питань:

1) визначення об’єктів і явищ, які дійсно необхідно показати на карті;

2) визначення умов щодо узагальнення кількісних і якісних характеристик об’єктів і явищ;

3) відбору об’єктів і явищ на картографічних джерелах;

4) узагальнення зображень об’єктів.

Які саме елементи змісту карт необхідно показати і в якому обсязі, залежить від типу карти і поставленого перед картографом завдання. Основними елементами змісту карт є:

а) опорні (геодезичні) пункти;

б) гідрографія;

в) шляхи сполучення;

г) поселення (будинки і будівлі зокрема і населені пункти загалом);

д) грунтово-рослинний покрив;

е) рельєф;

ж) рамки і зарамкове оформлення.