- •Тема 1. Оформлення рукописних книг.
- •Тема 2. Походження письма. Матеріал та знаряддя письма.
- •Тема 3. Загальна характеристика книжкової справи.
- •Тема 4. Джерела книгодрукування.
- •Тема 5. Періоди розвитку видавничої справи
- •Тема 6. Зародження й етапи поширення друкарства у світі.
- •Тема 7. Причини введення книгодрукування на Україні.
- •Тема 8. Новітні технології 80-х років.
- •Тема 10. Методи опрацювання текстової інформації.
- •Тема 9. Видавнича продукція та її види.
- •Тема 11. Трафаретний друк в Україні.
- •Тема 12. Організація і структура сучасного видавництва.
- •Тема 13. Українська книга на межі тисячоліть.
- •8. Питання для підготовки до заліку:
Тема 7. Причини введення книгодрукування на Україні.
Загальна характеристика періоду введення книгодрукування.
Виправлення церковних книг.
Анонімна типографія й безвихідні видавництва
Виникнення книгодрукування в Україні тісно пов’язано з історією загальнослов’янської культури. Першу слов’янську книгу глаголицею було надруковано у 1483 році у Венеції, а 1485 році у Хорватії. У 1483 році у Римі було видруковано першу друковану книгу українського автора Г. Дрогобича. У 90- х роках ХV cтоліття розпочав випуск слов’янських книг кирилицею краківський друкар Ш. Фіоль, південнослов’янський друкар Макарій.
На початок ХVІ століття припадає діяльність білоруського просвітителя і культурного діяча Франциска Скорини, який був не лише друкарем-перекладачем, а і засновником першого слов’янського видавництва. У 1552 році у Вільнюсі він випустив у світ найдавніше з відомих досі надрукованих видань “Малу подорожню книжицю”.
У березні 1564 року Іван Федоров разом із Петром Мстиславцем випустив перше видання друкованої ідатованої книги “Апостол”.На кінець ХVІІІ століття друкарні з’явилися у Кременчуці, Катеринославі, Миколаєві, Житомирі, Тульчині, в інших містах.
Відома група анонімних або безвихідних видавництв (три Євангелії, два Псалтиря і дві Тріоди), які були надруковані в період між 1553 – 1564 рр., тобто, до того як з’явилася перша датована друкована книга апостол. В них немає вихідних даних – часу та місця видання, імені друкаря. Датувати групу анонімних книг і визначити місце видання допомагають вивчення паперу, поліграфічної техніки, а також вкладені записи в ряді екземплярів, які відносяться до кінця 50-х – початку 60-х рр. ХVІ ст. Ім’я друкаря невідомо. Відомо що до видавництва має відношення Маруша Нефедьєв, про якого Іван ІХ в своїх листах в Новгород 1556 році згадує як про “майстра друкованих книг”. Вивчення анонімних видань дозволяє твердити, що ще в середині 50-х рр. ХVІ ст. над засвоюванням книгодрукування працювала ціла група талановитих майстрів. Перше місце серед них поправу належить великому російському першодрукареві та просвітителю Івану Федорову.
Питання про виправлення церковних книг було поставлено на Стоглавому соборі вищих духовних сановників який був скликаний Іваном І V і митрополитом Макарієм в 1551 році для обговорення необхідних реформ в державному та церковному управлінні. Собор постановив ввести строгу духовну цензуру, конфіскувати невиправлені рукописи.
Питання для самоперевірки:
1.Надайте характеристику періоду введення книгодрукування.
2.Розкажіть про групи анонімних та безвихідних видавництв.
3. Розкрийте питання про виправлення церковних книг.
Тема 8. Новітні технології 80-х років.
Нові технічні засоби й форми.
Застосування лазера для друку.
Фотополімери в друкарні.
Коли говорять про книгу майбутнього, завжди пов’язують її з іншими відомими і невідомими засобами засобами поширення інформації: радіо, звукозапис, телебачення, мікровидання, ЕОМ. З деякими з них( наприклад, з радіо й магнітним записом звуку) свого часу пов’язували великі надії. Радіо, безперечно, ніколи незможе замінити друковане слово. Адже прослуховування ускладнює осмислення й аналіз тексту. На слух матеріал гірше засвоюється й запам’ятовується.
Не замінять книгу магнітний запис і телебачення, які, безумовно, взяли на себе ряд функцій, що раніше належали тільки книзі. Ці труднощі згадано непогано долають мікровидання : мікрофільми й мікрокарти. Мікрофільм знімають надзвичайно кінострічку. На одному кадрі розміщують розворот книги ( дві сторінки); Застосовують як негативну, так і позитивну плівку. Мікрокарти виготовляються на фотоплівці або на пластинці із полімерної плівки. Мікровидання заощаджують до 95% площі книгосховищ.
Тільки 60 – ті роки нашого століття людства дізналося про оптичні квантові генератори світла – лазери, а вже сьогодні вони впевнено увійшли в життя й виробництво. Лазерний промінь використовується в багатьох галузях техніки, удосконалюючи виробничі процеси, методи, технологію.
Застосування лазерного джерела світла у кольороподільниках-кольорокоректорах для зчитування і запису зображення відповідає вимогам сьогоднішнього дня . Однак використання під час роботи бромистосрібних фотоматеріалів є його суттєвою вадою. А дефіцит срібла в світі повсякчас збільшується. Тому пошуки нових методів виготовлення друкарських форм (без застосування срібла) лишаються дедалі актуальнішими.
І от у Московському поліграфічному інституті виникла ідея створення лазерної гравірувальної установки (ЛГУ). Її переваги - у високій продуктивності, бездоганній якості кліше, у стабільності часу гравірування кліше як низької, так і високої лініатури растра. Створено лабораторний зразок ЛГУ на базі серійного лазера типу ЛГ – 43, що випускається в нашій країні.
Для оперативного виробництва друкарських форм високого друку з допомогою лазера можна використати вже відомі нам ефекти фотополімеризації - виготовляти форми з матеріалів, які полімеризуються під дією світла.
Для одержання друкарської форми з допомогою лазера можна використовувати звичайний оригінал, підготовлений художником чи фотокореспондентом, не застосовуючи фотопроцесів у друкарні, а отже економити і дефіцитне срібло.
На думку спеціалістів, лазерне виготовлення друкарських форм стане в недалекому майбутньому найефективнішим процесом у загальній комплексній системі швидкісної переробки ілюстративно-текстової інформації.
Полімери знайшли широке застосування. Вони змусили гарт і цинк поступитись місцем у друкарських формах тексту й ілюстрацій; замінили шкіру, кістковий клей, бавовняні нитки в оправах книг. Шрифти з пластичної маси, кліше на пластику сьогодні використовуються у багатьох друкарнях. Капронові нитки синтетичні клеї, оправи з нових штучних пластичних матеріалів стали загальнодоступними і широковідомими. Для створення нових друкарських форм з полімерів вчені використали явище фотополімеризації. Суть його полягає в тому, що під дією світла деякі сполуки здатні полімеризуватись, з низькомолекулярних перетворюватись у високомолекулярні.
Питання для самоперевірки:
1. Розкажіть про нові технічні засоби й форми.
2. Яке значення має лазер у загальній комплексній системі швидкісної переробки ілюстративно-текстової інформації.
3. Розкрийте суть фотополімерів.
