Тема 4. Джерела книгодрукування.

1. Піктографія, ідеографія і алфавіт;

2. Перехід до паперового друку;

3. Основа друку – друкарська форма.

Сучасний алфавіти беруть свій початок від піктографічного письма ( від грецького “піктос”- малюнок). За кожним малюнком закріплювалось певне значення. Малюнок з часом перетворився на схему реального предмета – на ідеограму. Ідеограми вже означали не лише предмети а й дії від ідеографічного письма письма поняттями люди перейшли до відтворенні на письмі звукового мовлення. Знаки тепер використовують не для позначення понять, а для позначення звуків ( спершу складів, а з часом окремих звуків. Алфавітне (звукове) легше засвоїти. Невелика кількість знаків передає безмежне багатство звуків людської мови комбінуючи загадкові знаки - символи, які ми називаємо буквами, а поліграфісти – літерами. Можна передати найтонші відтінки поняття, всі нюанси думки.

Уже в 105 році китаєць Цай Лунь виготував папір із старих рибальських тенет. З чого його тільки не виробляли у різних країнах !. Китайці використовували кокони шовкопряда, стебла бамбука, ацтеки – кору смоківниці і волокна агави, араби - волокно льону. А коли в ХІІ ст. папір з’явився в Європі. То виготовляли його найчастіше з ганчір’я.

Поява паперу відіграла величезну роль у розвитку культури і була передумовою винайдення друкування. Папір і сьогодні – основна сировина поліграфічної промисловості. Виробляють його з целюлози й деревної маси, додаючи клей, каніфоль, крейду, ганчір’я та інші необхідні компоненти. Останнім часом розроблено спосіб виготовлення синтетичного паперу з полімерних волокон. Поряд з широким застосуванням для технічних цілей такий папір буде використовуватись і для друкування книг, газет, журналів – плакатів, листівок та іншої поліграфічної продукції. За деякими показниками він кращий за звичайний, і тому, гадають, за ним майбутнє.

Під друкарською формою розуміють спеціальний штамп, з якого передається зображення на папір. Це збірна або суцільна пластина на поверхню якої нанесено букви, лінії, малюнки. З цієї форми в друкарській машині можна одержати відбиток тексту, ілюстрацій і т.д. До наших днів збереглись перші зразки друкарських форм – штампи виготовлені з каменю, глини, дерева, кості й металу, з випуклим чи заглибленим зображенням малюнків і письмових знаків.

Питання для самоперевірки:

1.Розкажіть від чого бере свій початок сучасний алфавіт?

2. Яку роль відіграла поява паперу у розвитку культури?

3. Що розуміють під друкарською формою?.

Тема 5. Періоди розвитку видавничої справи

1. Проблеми періодизації видавничої справи;

2. Концепції витоків вітчизняного друкарства.

Незадовго до офіційного відзначення тисячолітнього ювілею української книги у львівському видавництві “Світ” вийшла добротна в редакційно-видавничому і поліграфічному виконанні книга відомого в країні і за кордоном професора Якима Запаска “Українська рукописна книга”. Видання це побачило світ у престижній науковій серії “Пам’ятки книжкового мистецтва України”. У цій книзі зроблено першу спробу в хронологічній послідовності дослідити тривалий і складний шлях розвитку українського рукописного книжкового мистецтва в період від глибокої давнини до ХVІІІ століття.

Варто переглянути усталену досі періодизацію становлення і розвитку української рукописної (видавничої) справи. І починати її слід не з Київської Русі, а значно раніше.

Отож, основними періодами розвитку видавничої справи давньоукраїнських землях можуть розглядатися:

• дохристиянська доба;

• доба княжого Києва;

• галицько-волинська доба.

Сутність російської (радянської) концепції започаткування українського друкарства полягає в наступному: після заснування першої друкарні в Росії в 1564 році (рік виходу “Апостола” в Москві) перший російський друкар Іван Федоров (Федорович) через вісім років, прибувши через Білорусь в Україну, до Львова, засновує там друкарню і 1574 року видає “Апостола”. Ця дата і визначалася початком заснування українського друкарства.

Суть західної концепції в питанні українських друків полягає в наступному: до прибуття І. Федорова у Львів і заснування ним у 1572 – 1573 роках друкарні та видання у 1564 році “Апостола” на західноукраїнських землях існувало книгодрукування.

Згідно з концепцією Івана Огієнка, час виникнення українського друкарства датується 1491 роком, тобто на 83 – роки раніше від офіційно встановленої Москвою дати.

Ретельно зіставивши й проаналізувавши архівні документи, зокрема ті, що стосуються життя й діяльності Степана Дропана та його друкарні (а про це є кілька документів у львівських архівах), О. Мацюк небезпідставно вважає “існування друкарні у Львові, починаючи з 1460 – року, безперечним”, а Степана Дропана - “зачинателем українського друкарства”.

Питання для самоперевірки:

1. Якою є нова періодизація становлення і розвитку української видавничої справи?

2. Перелічіть існуючі в науковій літературі концепції започаткування та етапів розвитку українського друкованого слова.