Тема 2. Виробництво і його основні чинники. Суспільний продукт Питання

1. Чинники виробництва: види, типи, функції. Поєднання чинників виробництва.

2. Результативність виробництва.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Чинники виробництва: види, типи, функ­ції. Поєднання чинників виробництва

У процесі вивчення даного питання слід засвоїти, що для здійснення процесу виробництва потрібні певні чинники або причини, що зумовлюють його. Такими чинниками виступають виробничі ресурси і фактори.

Сучасні теоретики часто ототожнюють ресурси виробни­цтва та його фактори. Проте на початковому етапі дослідження чинників виробництва варто з’ясувати різницю між виробничи­ми ресурсами і факторами.

Ресурси виробництва - це потенційні чинники виробни­чого процесу, його можливості, джерела (у перекладі з франц. “ресурс” означає “можливість, джерело, запас”).

Фактори виробництва - це реальні чинники, які вже за­стосовуються у процесі виробництва (від лат. “фактор” - “той, що робить, рушійна сила, причина”).

і

Сучасна економічна наука до виробничих ресурсів (фак­торів) відносить такі: працю, капітал, природні ресурси, підпри-

ємницьку діяльність; саме завдяки ним здійснюється процес ви­робництва.

Праця - це робоча сила людини, завдяки якій створю­ються життєві блага. У даному випадку праця ототожнюється із робочою силою, тобто розглядається не як процес, а як запас, ресурс. Тобто, якщо мова йде про кількість праці, то мається на увазі кількість працівників, які працюють певний час.

Капітал - ресурс виробництва у формі засобів праці. Вартість засобів праці дає уявлення про величину даного вироб­ничого фактора. Капітал також називають інвестиційними ре­сурсами.

Природні ресурси - це сукупність предметів (сировина, матеріали) і засобів праці (земля, паливо, енергія). Природні ре­сурси так чи інакше своїм джерелом мають землю (природу) - цс, зокрема, вугілля і руда, газ і нафта, добуті із земних надр, льон, деревина, зерно, вирощені на землі, ґрунти і клімат тощо.

Підприємницька діяльність - специфічний вид праці з управління та організації виробництва, що є особливим вироб­ничим ресурсом (фактором).

Усі виробничі ресурси, або фактори, мають одну загальну властивість: вони рідкісні, тобто існують в обмеженій кількості. Наша планета має скінченний запас ресурсів, що використову­ються для виробництва життєвих благ. Однак рідкісними (об­меженими) також є трудові (праця), інвестиційні (капітал) та підприємницькі ресурси.

Серед виробничих ресурсів варто виділити відтворювані і невідтворювані. До відтворюваних зараховують працю (робочу силу), капітал (засоби праці) і підприємництво; а основна маса природних ресурсів - це ресурси невідтворювані (корисні копалини. паливо, води та ін.). Тому важливою є проблема економії рідкісних виробничих ресурсів.

У вітчизняній економічній науці традиційно виділялися два фактори виробництва. До матеріально-речового фактора відносили усі засоби виробництва(предмети і засоби праці),а до особистого фактора – робочу силу, носія праці,тобто безпосередньо працівників.

Роль особистого фактора - людини - важко переоцінити. По-перше, сама людина з її здатністю до праці є рушійною си­лою виробництва, оживляючи у його процесі мертві засоби ви­робництва. По-друге, власне засоби виробництва - і предмети, і засоби праці - є результатом розуму, вміння та творчої діяльно­сті людини. Від кваліфікації, сумлінності, професіоналізму пра­цівників значною мірою залежить ефективність використання засобів виробництва та його результати.

Сукупність обох факторів суспільного виробництва нази­вається продуктивними силами суспільства. Проте зміст про­дуктивних сил цим не вичерпується, існує також ефект узгодже­ності факторів виробництва, що втілюється у технології і органі­зації суспільного виробництва.

Технологія виробництва відображає взаємодію його чин­ників, способи і прийоми впливу праці на її предмети відповід­ними засобами. Тому можуть бути як ефективні, так і неефек­тивні технології виробництва, що характеризують стан продук­тивних сил.

Організація виробництва забезпечує узгодженість засто­сування факторів виробництва, єдність його учасників задля до­сягнення мети виробництва.

Окрім того, всі ресурси (фактори) виробництва поділя­ють на речові та особисті (людські). До перших належать при­родні ресурси (земля) і капітал (засоби праці), а до других - праця і підприємницька діяльність.

Питання 2. Результативність виробництва

Під час вивчення даного питання слід засвоїти, що ре­зультат будь-якого суспільного виробництва може розглядатись як абсолютний, або ефект виробництва, так і відносний, або ефективність виробництва.

Абсолютний результат виробництва (ефект) - це про­дукт, створений у процесі виробництва.

Відносний результат виробництва (ефективність) - це якісна оцінка ефекту виробництва, яка показує, у що обходиться суспільству виробництво тих чи інших благ.

Розрізняють соціальну й економічну ефективність.

Соціальна ефективність виражає ступінь задоволення особистих потреб суспільства. Вона визначає, на скільки госпо­дарська діяльність спрямована на саму людину, відповідає її по­требам та інтересам.

Економічна ефективність виражає результативність сус­пільного виробництва шляхом зіставлення затрат і одержаного результату. Її визначають за такою формулою:

Е-П/З,

де Я - вартість продукту;

З - матеріально-грошові затрати.

Це показник, що характеризує величину затрат на одини­цю створеного продукту.

Чим дешевше, з меншими затратами обходиться суспіль­ству виготовлення матеріальних і духовних благ, і чим більше їх створюється, тим буде вищою економічна ефективність суспіль­ного виробництва.

Між соціальною та економічною ефективністю існує вза­ємозв’язок.

З одного боку, покращання задоволення особистих по­треб усіх членів суспільства об’єктивно вимагає зростання еко­номічної ефективності. Так, не можна підвищити добробут на­роду, не забезпечивши істотне зростання суспільної праці. Еко­номічна ефективність виступає могутнім фактором вирішення соціальних проблем.

З іншого боку, підвищення соціальної ефективності ви­ступає вирішальним фактором раціонального та економічного ведення господарства в інтересах суспільства і окремих його членів.

Однак на практиці подібний взаємозв’язок не завжди іс­нує, що виявляється в нераціональному використанні матеріаль­них ресурсів, забрудненні навколишнього середовища.

Якщо втрачається взаємозв’язок між соціальною та еко­номічною ефективністю, то це фактично означає, що виробни­цтво здійснюється заради виробництва, тобто воно набуває без

без­глуздого характеру. Об’єктивною закономірністю має бути зрос­тання ефективності виробництва такої продукції і такої якості, які дійсно потрібні суспільству для задоволення його потреб. У цьо­му полягає сугь взаємозв’язку економічної та соціальної ефекти­вності.

Показники економічної ефективності

№ з/п	Показник	Розрахунок	Економічне значення
1	Продук­ тивність праці	Пр = П/ЗПЖ, де П - продукт, ЗПЖ - затрати пра­ці живої	Визначає кількість виго­товленої продукції на од­ного працівника або на одну людино-годину
2	Трудо­ місткість праці	Зворотний показ­ник продуктивності праці	Показує, скільки вироб­ляється продукції за пев­ний проміжок часу, або, навпаки, скільки затрача­ється праці на одиницю продукції
3	Матеріа- ловідда- ча	м„ = п/мз, де П - вартість про­дукту, МЗ - матеріальні затрати	Показує, скільки вироб­ляється продукції на оди­ницю затрат праці
4	Мате­ ріало­ місткість	МЄ = МЗ/П (зворотний показ­ник матеріаловід- дачі)	Показує, скільки матеріа­льних затрат необхідно на виготовлення одиниці продукції
5	Фондо­ віддача	Фв = П/ОВЗ, де П - вартість продукту, ОВЗ - основні ви­робничі засоби	Виражає ефективність ви­користання засобів праці, тобто показує, скільки ви­робляється готової про­дукції на одиницю ОВЗ
6	Фондо­ місткість	Фє = ОВЗ/П (зворотний показ­ник фондовіддачі)	Показує, які витрати ОВЗ припадають на одиницю готової продукції

Основні показники ефективності виробництва тісно між собою пов’язані. Насамперед, слід підкреслити прямий зв’язок між підвищенням продуктивності праці та відповідним зростан­ням фондовіддачі. Водночас динаміка даних показників може не збігатися. Це може бути обумовлено:

а об’єктивними причинами, переважно первинним ета­пом індустріалізації виробництва;

■ суб’єктивними причинами (наприклад, коли залучаєть­ся до виробництва малопродуктивна техніка, яка до того ще й використовується не досить інтенсивно).

Отож, загальним закономірним процесом має бути такий, коли науково-технічний прогрес позитивно позначається на всіх результатах господарської діяльності.

Вищезазначені основні показники ефективності суспіль­ного виробництва виражають лите окремі результати господар­ської діяльності.

Щоб мати уявлення про ефективність виробництва в ці­лому, необхідно проаналізувати всю систему чинників, які впливають на кінцевий результат. Цей інтегральний показник ефективності виробництва можна відобразити такою формулою

Е = П/3 + М+ УФ,

де Е - ефективність;

П - продукт або дохід;

З - затрати праці живої;

М- матеріальні затрати;

Ф - одноразові вкладення в основні виробничі засоби;

У - коефіцієнт переведення затрат одноразових вкла­день в основні засоби.