Кембриджська школа

Засновник - професор Кембриджського університету в Англії А. Маршалл (1842 - 1924 рр.).

Центральне місце в теорії А. Маршалла займає проблема ціноутворення, що знайшла своє відображення в дослідженні закону попиту та закону пропозиції, теорії еластичності попиту і пропозиції та теорії рівноважної ціни.

Науковець розвинув далі концепцію “трьох факторів” Сея, додавши до факторів праці, капіталу та землі ще й фактор організації.

Представники кембриджської школи широко застосову­вали математичні та графічні методи економічного аналізу.

Маршалл увів у широкий обіг поняття “економікс”, що ста­ло новою назвою економічної теорії того часу.

Американська економічна школа

Представник - Дж. Б. Кларк (1847 - 1938 рр.) - професор Колумбійського університету.

Дж. Б. Кларк і його послідовники збагатили теорію маржи- налізму новими ідеями. Найбільш важливою з них є ідея Кларка про статистику та динаміку економічної системи, що на сучас­ному етапі сформувалася в теорію “економічної рівноваги».

Нині цю та інші неокласичні ідеї успішно розвивають такі сучасні економісти: Дж. Гікс, Дж. Мід (Великобританія), Р. Со- лоу, М. Фрідмен (США) та ін.

Вони створили неокласичну теорію економічного зрос­тання та економічної рівноваги.

Кейнсіанство

Обґрунтовує теорію державно-монополістичної еконо­міки. Основна мета - підтримка “ефективного попиту” і “повної зайнятості” за рахунок збільшення витрат держави, обмеження заробітної плати, інфляційної та циклічної податкової політики.

Напрями кейнсіанства:

• ліберальний - захищає монополії, але не виступає за на­дання переваги засобам озброєння, шукає інші засоби підтримки капіталізму;

• лівий - пропонує враховувати фактор розподілу націо­нального доходу, оскільки він впливає на рівень ефективного попиту;

• правий - найбільш реакційний, виражає інтереси агре­сивних монополістичних кіл.

Теорія Кейнса виходила з економіки, що знаходилася в стані застою. Її застосування було розраховано лише на корот­кий строк.

У 50-х роках XIX ст. ситуація змінилася: почала розгорта­тися науково-технічна революція, посилилася нерівномірність у розвитку капіталістичних країн. У низці країн спостерігалися ви­сокі темпи росту. Теорія Кейнса для таких випадків була не при­датна.

Усі різновиди кейнсіанського вчення є складовими на­пряму економічного дирижизму, що відстоює необхідність роз­ширення ролі держави в ринковому механізмі.

Інституціоналізм

Базується на неокласичному тлумаченні суті рушійних сил економічних процесів і явищ, вважаючи, що економічний

розвиток залежить від різноманітних соціальних, правових, тех­нічних і психологічних явищ, які отримали назву “інституції^-”. Інституціоналізм виник на початку XX ст. у СИТА.

Течії інституціоналізму

Соціально- психологічний	Соціально-правовий	Емпіричний, або кон’юнктурно- статичний
Засновник Т. Веблен (1857 -1929 рр.)	Засновник Дж. Каммонс (1862- 1945 рр.)	Засновник Г. Мітчелл (1874-1948 рр.)
Пояснював еконо­мічні процеси з по­гляду психології. Економічну пове­дінку людей пояс­нював підсвідоми­ми мотивами, ін­стинктами, психо­логією та звичка­ми. Виступав за передачу влади в руки технічної ін­телігенції	Основою економіч­ного розвитку вва­жав право. Дослі­джував ідею “інсти­туцій”: держава, підприємство, сім’я, профспілка, союзи підприємців тощо	Предметом дослі­джень була пове­дінка людей у сус­пільстві. Досліджу­вав цифрові показ­ники зміни цін, по­питу та пропозиції, виявляв статистич­ні закономірності в їх коливаннях