Значення теорії марксизму

1. Основою розвитку суспільства є матеріальне вироб­ництво. Праця лежить в основі економічних відносин.

2. Спираючись на кращі досягнення класичної політеко­номії, використовуючи метод матеріалістичної діалектики, про­ведено глибокий аналіз капіталістичного устрою.

3. Створено вчення про капіталізм, проаналізовано дію економічних законів, ринкових механізмів.

4. Завершено формування теорії трудової вартості, що відкриває розуміння ринкових відносин і суті всієї економічної науки (відтворення, накопичення й утворення капіталу, конку­ренція, безробіття тощо).

5. Політекономія не може обмежитися лише вченням ка­піталістичного способу виробництва, необхідним є створення системи знань про всі відомі історії способи виробництва.

Сучасний погляд на марксизм

1. Робота Маркса - досягнення загальнолюдської куль­тури, всієї сучасної цивілізації.

2. Багато західних економістів (П. Самуельсон, Дж. К. Гел- брейт) відстоює думку про те, що К. Маркс справді великий, але

його внесок у розвиток економічної теорії повинен оцінюватися з позиції “свого часу” та суспільства, в якому він жив.

3. Теорія Маркса, як вважає проф. Б. Мезмиш, обґрунто­вує характер експлуатації робітників в Англії середини XIX ст. Вона звернена до робітничого класу, якого нині немає.

4. Професор Каліфорнійського університету І. Адамсон зазначає: “Марксизм насамперед зберігає цінність, що вчить способу аналізу соціально-економічної та політичної реальнос-

ТІ .

Економічні вчення у Західній Європі та сша к.Хіх-поч. XX ст.

Маржиналізм (від французького “маргіналь” - грань, межа) ґрунтується на застосуванні маргінальних, тобто гранич­них величин (вартості, корисності витрат виробництва, капіталу тощо).

Економічні вчення:

• неокласичний напрям;

• кейнсіанство;

• інституціоналізм;

• монетаризм;

• інші течії (неоліберальна, ліворадикальна та ін.);

• західна соціал-демократія (шведська модель соціалізму).

Неокласичний напрям

Цьому напряму поклала початок австрійська школа, що пізніше була підтримана кембриджською та американською школами.

Австрійську школу заснували професори Віденського університету: К. Менгер (1840 - 1921 рр.), Е. Бем-Баверк (1851 - 1914 рр.), та Ф. Візер (1851 - 1926 рр.).

Цей напрям характеризується суб’єктивно-психологічним підходом до з’ясування суті економічних явищ. Головне за­вдання економічної науки вбачалося у вивченні ставлення людей до речей, до навколишньої природи, а також взаємозв’язку між потребами людей та засобами їх задоволення.

Теорія “граничної корисності” розглядає два види цін­ності продукту: суб’єктивну (цінність блага для окремого суб’єкта) та об’єктивну (ринкова ціна товару).

Математична школа

Представники: англієць У. Джевонс (1835 - 1882 рр'.), швейцарець Л. Вальрас (1834 - 1910 рр.), італієць В. Паретто (1848 - 1923 рр.), американець І. Фішер (1867 - 1947 рр.), шведи Г. Кассель (1866 - 1945 рр.) та К. Віксель (1851-1947 рр.) засто­совували математичні методи в економічних дослідженнях.