Завдання

1. Вивчіть питання, що винесені на самостійне опрацю­вання, користуючись даними рекомендаціями.

2. У зошиті для самостійних робіт законспектуйте основ­ні положення питань, що вивчаються.

3. Дайте відповіді на такі запитання (письмово):

   1. Назвіть характерні риси оренди. Які, на Вашу думку, аргументи “за” і “проти” щодо цієї форми підприємництва?

   2. Як визначаються орендна плата та орендний дохід?

   3. Чому сімейні доходи найповніше характеризують рі­вень добробуту населення?

   4. Складіть сімейний бюджет за останній місяць і про­аналізуйте його.

Література

1. Загальна економічна теорія. Підруч. - Тернопіль: Ас- тон, 1995.-Ч. 2, гл. 17.

2. Економіка: теоретичні основи. Підруч. - Тернопіль: Астон, 1997. - Ч. 2, гл. 1.

3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка та ін. - К.: Вища шк., Знання, 1997. - Ч. 5. - Р. 26, 28.

4. Основи економічної теорії: Підруч. / За ред. Ю.В. Ні- коленко та ін. - К.: Либідь, 1994. - Кн. 1, гл.4; Кн. 2, гл. 3.

5. Економіка. Навч. посіб. для 10-11 класів / За ред.

З.Г. Ватаманюк, С.М. Панчишина. - К.: Либідь, 1999. - Тема 7.

Тема 9. Капіталістична економіка як вища форма ринкової економіки Питання

1. Монополії та олігополії в умовах капіталістичної змішаної економіки.

2. Еволюція та перспективи розвитку сучасного капіта­лізму. Історичні перспективи змішаної економіки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Монополії та олігополії в умовах капіталі­стичної змішаної економіки

Опрацьовуючи дане питання, слід засвоїти, що модель монополістичної конкуренції відзначається такими рисами:

1. на галузевому ринку діють кілька десятків переважно середніх фірм, що конкурують між собою;

2. конкуренти випускають диференційований продукт (продукт одного типу, але з певними, лише йому властивими, особливостями), і кожна із фірм володіє монопольним правом випуску свого особливого продукту;

3. на даний ринок достатньо легко проникають нові кон­куренти із власним диференційованим продуктом;

4. пануючою є нецінова конкуренція (наголос ставиться на якість і особливість продукту з широким застосуванням рек­лами та торгової марки);

5. контроль над ціною існує у дуже вузьких межах (лише на ціну власного диференційованого продукту).

Ринки монополістичної конкуренції найбільш поширені у сучасній ринковій економіці. Даний тип ринкової структури охоплює виробництво одягу і взуття, косметики, електроприла­дів, ліків, комп’ютерів, канцелярських товарів, кондитерських виробів і ласощів, тканин, роздрібну торгівлю, підприємства харчової промисловості, побутового обслуговування тощо.

З монополістичною конкуренцією пов’язане поняття не- цінової конкуренції.

Нецінова конкуренція здійснюється через удосконален­ня якості продукту і умов його збуту. Вона здійснюється за та­кими напрямами:

• удосконалення технічних параметрів товару;

• покращання пристосованості товару до потреб спожи­вачів.

При цьому застосовується продаж якісніших товарів, але за вищими цінами, пропозиція нових товарів для задоволення старих потреб, надання більшого обсягу послуг, продовження строків гарантійного обслуговування, проведення рекламних кампаній тощо.

Термін “олігополія” у перекладі з грецької означає “неба­гато продавців”.

Олігополія характеризується такими ознаками:

♦ наявність у галузі кількох великих виробників (від 2 до

7-10);

• конкуруючі фірми виробляють як стандартизований, так і диференційований продукт;

• існують суттєві перешкоди для проникнення у галузь ще одного конкурента, насамперед, через великі розміри капіта­лів;

• типовою є нецінова конкуренція або цінова конкурен­ція;

• контроль над ціною обмежений або значний.

Олігополістичні ринки також дуже поширені. Вони існу­ють у галузях із виробництва сталі, прокату, чавуну, алюмінію, цементу, спирту, мінеральних добрив (однорідні продукти), а також побутової техніки, автомобілів, кораблів, у сфері оптової торгівлі тощо (диференційований продукт).

Якщо на ринку монополістичної конкуренції немає особ­ливих перешкод для здійснення міжгалузевої конкуренції, то на олігополістичному ринку її обмеження дуже суттєві. Тому за­стосовують нові методи міжгалузевої конкуренції, а саме: ди­версифікацію виробництва, вертикальну інтеграцію та конгло­мерацію.

Диверсифікація виробництва передбачає появу дуже ве­ликих фірм, які діють у кількох споріднених між собою галузях. Цим вони обмежують залежність від постачальників ресурсів і комплектуючих виробів, послаблюючи позиції галузі-конку- рента.

Вертикальна інтеграція проявляється в об’єднанні в рамках однієї фірми технологічного ланцюга у виробництві про­дукту від початкових етапів (наприклад, розробка корисних копалин) до його реалізації.

Конгломерація - об’єднання капіталів непов’язаних між собою галузей в одній величезній фірмі.

Усе це зумовлює появу величезних багатопрофільних фірм, що діють переважно на різних олігополістичних ринках.

Питання 2. Еволюція та перспективи розвитку сучас­ного капіталізму. Історичні перспективи змішаної економіки

Під час вивчення даного питання потрібно запам’ятати, що природною рушійною силою господарського розвитку є прагнення індивіда до реалізації своїх економічних інтересів. Дбаючи про власні інтереси, така економічна людина покращує свій добробут та примножує багатство суспільства.

У ринковій економіці державі належить другорядна роль. Так, держава виконує ті функції, які не може виконати окремий індивід або зробить це економічно неефективно.

Такими функціями держави є:

• організація громадського порядку, державної поштової служби;

• запровадження обов’язкового шкільного навчання;

• забезпечення національної оборони;

• емісія крупних банкнот;

• будівництво деяких громадських споруд (доріг, мостів) і утримання їх у належному стані.

З часом теорія ринкової економіки зазнала істотних змін. Так, концепція “соціального ринкового господарства”, осново­положниками якої є західнонімецькі економісти А. Мюллер- Армак, Л. Ерхард та В. Ойкен, значно відрізняється від теорії “класичного ліберального господарства”, згідно з якою державі відводилася роль “нічного сторожа”. Ці вчені переконані, що перед державою поставлені величезні завдання, а можливість звільнити державу від її обов’язків малоймовірна. Головною не­безпекою для соціального ринкового господарства вважалися монополії, що руйнували ціновий механізм.

Одним із критеріїв соціального ринкового господарства є досягнення ефективного господарського порядку, коли із зрос­танням продуктивності праці знижуються ціни та підвищується реальна заробітна плата.

Другим важливим критерієм соціального ринкового гос­подарства є оптимальне поєднання ринкової економіки та пла­нового господарства.

У пізніших виданнях “соціальне ринкове господарство” трактується як сучасна форма економічної організації ринкового типу з налагодженим механізмом державного регулювання, від­повідною інституціональною структурою і системою соціально­го захисту населення. Проте таке регулювання повинно бути не­прямим.

Якщо обирати назву існуючої нині в Україні соціально- економічної системи, то найприйнятніпшм є термін “змішана економіка”.

Змішана економіка - це модель соціально-економічного розвитку, що передбачає оптимальне поєднання приватної та державної форм власності, плану і ринку, проведення інститу- ційно-соціальних реформ та національного економічного плану­вання з метою побудови прогресивнішого ладу.

Цей тип економіки виник у перші десятиліття XX ст. Розрізняють три основні варіанти змішаної економіки:

• консервативний;

• ліберальний;

• соціал-реформістський.

Консервативний варіант передбачає обмежене втручан­ня держави в макроекономічні процеси з метою створення спри­ятливих умов для розвитку приватного сектору, ринкових важе­лів саморегулювання економіки.

Ліберальний варіант передбачає проведення важливих інституційних і соціальних реформ, раціональну взаємодію при­ватного і державного секторів, впровадження системи націо­нального планування, підпорядкування приватного сектору ін­тересам розвитку суспільства, здійснення поступової соціаліза­ції капіталістичної економіки.

Соціал-реформістський варіант передбачає оптимальне поєднання децентралізму і централізму, планування ринку, ін­дивідуальних і колективних форм власності для поступової трансформації капіталізму в прогресивніше суспільство.

Ліберальний і соціал-реформістський варіанти змішаної економіки мають чимало спільного. Зокрема, їх представники виступають за пряме втручання держави в економіку в суспіль-

них інтересах, значний розвиток державного сектору, пріоритет колективних і суспільних інтересів порівняно з індивідуальними тощо.