
- •Тема 3: Аварії на радіаційно небезпечних об’єктах, їх медико-санітарні наслідки Вступ
- •3.1. Аварії на радіаційно небезпечних об’єктах: визначення, види
- •3.1.1.Оцінка небезпеки за шкалою магате
- •3.1.2. Характеристика фаз (етапів) розвитку ядерної аварії
- •3.1.3. Вражаючі фактори аварій на рно
- •3.1.3.1. Іонізуюче випромінювання
- •Період напіврозпаду деяких радіонуклідів
- •3.1.3.2. Основні одиниці та методи вимірювання іонізуючого випромінювання
- •Одиниці дозиметри іонізуючих випромінювань
- •3.2. Медико-санітарні наслідки аварії на аес та рно. Можливі види уражень
- •Характеристика чинників радіаційної небезпеки у зонах радіоактивного забруднення
- •(М. І. Борчук, 1998)
- •Гостра променева хвороба внаслідок зовнішнього рівномірного опромінення
- •Клінічні форми гпх в залежності від величини поглиненої дози (по а.К.Гуськовій)
- •Показники периферичної крові залежно від ступеня тяжкості в латентному періоді (по а. И. Воробьеву, 1992)
- •Діагностика ступеня тяжкості гпх у латентний період
- •Гостра променева хвороба при нерівномірному опроміненні
- •Хронічна променева хвороба
Гостра променева хвороба при нерівномірному опроміненні
Зважаючи на збереження малоопроміненої частини кісткового мозку при нерівномірному опроміненні періодизація в перебігу ГПХ згладжується, може бути менш вираженим падіння числа гранулоцитів і тромбоцитів. Разом з тим, на перший план виступають ураження окремих органів і систем. При опромінюванні половини тіла або меншої його частини, виживання можливе при дозах, що перевищують 6-8 Гр. При опромінюванні ділянки голови і шиї спостерігається посилення проявів первинної реакції (блювота, головний біль, гіперемія обличчя і ін.). При опромінюванні в дозі більше 5 Гр розвивається орофарінгеальний синдром - променеве ураження слизової оболонки рота і верхніх дихальних шляхів. Він характеризується набряком слизової в перші часи після опромінювання, подальшим його ослабленням і повторним наростанням через 3-4 дні. Слизова оболонка запалюється, з'являються ерозії. Перебіг, як правило, хвилеподібний тривалістю від 2-х тижнів, до 1,5 місяців на фоні порушення слиновиділення. При дозі більше 10 Гр розвивається виразково-некротична форма стоматиту.
При опромінюванні грудей первинна реакція виражена слабко, проте можливі болі в ділянці серця, порушення ритму, зміни ЕКГ. Характерним є ознаки пригнічення кровотворення по даним стернального пунктату при малозміненій картині периферичної крові.
При опромінюванні кінцівок клінічний перебіг хвороби залежить в основному від тяжкості місцевого променевого ураження.
Ураження іонізуючим випромінюванням черевного сегменту тіла характеризується вираженою симптоматикою в початковий період і променевою патологією з боку органів черевної порожнини. При дозах 3-5 Гр розвивається променевий ентеріт, який виявляється здуттям живота, кашицеподібними випорожненнями, підвищенням температури тіла через 3-4 тижні після опромінювання. Якщо доза перевищує 5 Гр, терміни виражених клінічних проявів коротшають, розвивається картина важкого променевого ентеріта: біль в животі, пронос, бурчання, підвищення температури тіла. При ураження товстої кишки приєднуються тенезмами. Променевий езофагіт і гастрит з'являються в пізніші терміни. Через 3-4 місяці може розвинутися променевий гепатит, що супроводжується не різко вираженою жовтяницею, гіперферментемією. Процес має торпідну хвилеподібну течію.
В умовах радіаційних аварій і катастроф можливе попадання продуктів ядерного ділення (ПЯД) всередину. Найбільш небезпечним є інгаляційний шлях поступлення радіонуклідів. Характер ураження залежить від складу ізотопів: рівномірно розподіляються в організмі цезій, рубідій; у щитовидній залозі - йод, в кістках - стронцій, кальцій, цирконій, барій. Всмоктування радіонуклідів відбувається в перші 12-23 години, що диктує необхідність проведення лікувальних заходів в ранні терміни. Зважаючи на тривале формування поглинених доз захворювання характеризується пролонгованим перебігом. Разом із загальними змінами проявляються і локальні, ступінь вираженості яких залежить від переважного опромінювання тих або інших органів і систем. При інгаляційному зараженні зустрічаються кон’юнктивіти, бронхіти, бронхопневмонії, при ентеральному надходженні – шлунково-кишкові розлади. В залежності від максимального накопичення радіонуклідів можуть з'явитися болі в кістках (стронцій), в області нирок (уран, полоній), щитоподібній залозі (йод). Внутрішнє опромінювання в чистому вигляді призводить частіше до хронічного перебігу променевої хвороби. Інкорпорація в умовах катастроф зазвичай поєднується з зовнішнім опроміненням, погіршуючи стан і модифікуючи картину ГПХ.
Типовим ураженням є променеві опіки. При місцевому опромінюванні вони можуть розвинутися і без проявів ГПХ. В залежності від поглиненої дози на ростковий шар шкіри ступінь променевого опіку і клінічні прояви коливаються від незначних до тяжких. В клініці променевих опіків виділяють період первинної ерітеми, прихований, розпалу і відновлення. Тривалість первинної ерітеми і набряку в тяжких випадках гамма-опромінення від декількох годин (доза до 8 Гр) до декількох діб (доза більше 20 Гр). Термін латентного періоду після стихання первинної ерітеми коливається від 1,5—2 до 4—7 днів (20 Гр). При більш високих дозах опромінювання цей період відсутній. В період розпалу чітко виявляються місцеві радіаційні ураження: епіляція, вторинна ерітема, набряк (8—12 Гр), пузирі, ерозії (12—20 Гр), некроз шкіри, виразки (більше 20 Гр). Після стихання ерітеми (до 2-х тижнів) відмічається пігментація шкіри, після вскриття пузирів залишаються ерозії, які заживають протягом декількох тижнів. Некротичні, особливо глибокі ураження шкіри потребують тривалого терміну для загоєння або взагалі не заживають, перетворюючись в променеві виразки. Променеві опіки, особливо розповсюджені, різко погіршують перебіг ГПХ і нерідко (при площі ураження шкіри більше 30% поверхні тіла) призводять до смерті.