Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Профілактика хірургічної інфекції.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
205.31 Кб
Скачать

6. Зміст лекційного матеріалу.

Розгорнутий конспект змісту теми :

Відкриття асептики й антисептики

До середини ХІХ століття більше 80% оперованих хворих помирали від різних гнійних ускладнень. Одним з перших, хто висловив думку , що зараження відбувається через руки хірурга, був мадярський лікар Ігнац Земельвейс, який у 1847 році вперше застосував для обробки рук медичного персоналу хлорне вапно з метою профілактики післяпологового сепсису. М.І. Пирогов для лікування ран застосовував спирт, йод, ляпіс. У 1867 році англійський хірург Джозеф Лістер (згідно з вченням Луї Пастера) прийшов до висновку, що причиною гнійних ускладнень є мікроорганізми. Для знезараження всього, що контактувало із раною Лістер користувався карболовою кислотою.

Антисептика (від лат. anti - проти, sepsisгниття) це комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на ліквідацію мікробів в рані й організмі.

Розрізняють антисептику

  1. механічну

  2. фізичну

  3. хімічну

  4. біологічну

Таблиця №1: Види антисептики

Механічна антисептика

Фізична антисептика

Хімічна антисептика

Біологічна антисептика

Це комплекс механічних заходів, спрямованих на знищення інфекції в рані або створення несприятливих умов для її розвитку.

Створення несприятливих умов для розвитку і розмноження мікроорганізмів у рані за допомогою фізичних властивостей різних засобів

Це основний вид антисептики, при якому для знищення мікробів у рані або у організмі в цілому застосовують різні хімічні або біологічні середники.

Методи:

  1. Промивання,

  2. Видалення згустків крові, змертвілих тканин

Що застосовують:

  1. Гігроскопічні перев’язу -вальні матеріали ( марля, серветки, турунди).

  2. Дренажні трубки.

  3. Гіпертонічні розчини NaCl та глюкози.

  4. Опромінення ран

Що застосовують:

  1. Антисептики.

  2. Хіміотерапевтичні препарати

Таблиця №2: Антисептики й хіміотерапевтичні препарати

Антисептики

Хіміотерапевтичні препарати

Галоїди. До цієї групи відносяться сполуки хлору та йоду. Галогени, що входять до складу цих речовин прямо взаємодіють із білками, а також викликають утворення атомарного кисню. Дія бактерицидна.

Сульфаніламідні препарати – це сполука аміду сульфанілової кислоти (продукт приєднання сірчаної кислоти до паравуглероду аніліну).

Аліфатичні спирти й альдегіди викликають денатурацію білка й оказують дегідратаційну дію на тканини й клітки.

Антибіотики – це органічні сполуки, що утворюються в процесі життєдіяльності мікробних організмів.

Окислювачі переносять атомарний кисень на субстрат, що окислюється.

Ферменти – це речовини, що містяться в біологічних рідинах організму людини чи тварини (шлунковий та панкреатичний сік, жовч та ін.) й здатні до протеолітичної дії. Відносно здорових непошкоджених тканин ферменти неактивні.

Детергенти (мила) – поверхнево-активні речовини, що знижують поверхневе натяжіння на розділі двох фаз (водної та жирової).

Фітонциди – препарати, що містять рослинні біологічно активні речовини, що мають протимікробну, бактерицидну (чи бактеріостатичну) дію.

Феноли – це різноманітні сполуки ароматичного ряду, що мають виражені бактерицидні та фунгіцидні властивості, в основі цих властивостей – фізична денатурація білків.

Сполуки металів. Іони металів, що утворюються під час дисоціації солей, взаємодіють з вільними карбоксильними групами білків та викликають їх денатурацію (при чому не тільки мікробних білків, а й білків організму – шкіри, слизової оболонки та ін.)

Барвники мають чітку протимікробну виборність. Діють на гноєрідних кокків (грампозитивних). Мають виражену фунгіцидну дію.

Проізводні нітрофурану активні в відношенні вегетативних форм грам позитивних та грам негативних мікробів, протозоа. В основі дії лежить відновлення нітрогрупи з утворенням активних метаболітів, що ушкоджують ДНК мікробів.

Основні принципи асептики

Асептика (від лат. а без, sepsisгниття)це комплекс методів, спрямованих на попередження попадання мікроорганізмів у рану, створення стерильних умов для хірургічної роботи за допомогою використання організаційних заходів, технічних засобів, хімічних і фізичних факторів.

Методика асептики була розроблена в 80-90 роках ХІХст. Є. Бергманом та його учнем Е. Шимельбушем

Шляхи попадання інфекції в рану:

  1. Екзогенний шлях – занесення інфекції в рану з зовнішнього середовища

    • з повітря – повітряна інфекція

    • з слиною, при розмові й кашлі – крапельна інфекція

    • з предметів, що стикаються з раною – контактна

    • з предметів, що залишаються в тканинах (шви, дренажі) – імплантаційна інфекція

  1. Ендогенний шлях – це розповсюдження інфекції з джерел, що є в організмі

  • гематогенний – по кровоносних судинах

  • лімфагенний – з течією лімфи

  • лактогенний – з молоком матері

  • контактний – при переході інфекції з одного органа на інший

Профілактика різних видів інфекції: