• застою,

• глистної iнвазїї,

• ангiоневротична,

• Iнфекцiйна,

• алергiчна та iншi.

Остання бiльше пояснює етiологiю, а нейрогенна, судинна та iнфекцiйна - патогенез гострого апендициту.

Важливим є зроблений 1953 року на конференцiї хiрургiв, присвяченiй проблемi гострого апендициту, висновок про iснування функцiональної стадiї в розвитку гострого запалення червоподiбного вiдростка. Це пiдтверджено значною кiлькiстю спостережень, коли в оперованих хворих з приводу гострого апендициту з яскраво визначеною клiнiчною картиною, у вiдростку нiяких морфологiчних змiн не знаходили. Саме це, а також науково доведене значення цього органа для всього органiзму, дає пiдстави переглянути деякi питання лiкувальної тактики.

Класифікація

      Однією з найбільш розповсюджених в клінічній практиці є класифікація, запропонована В.І.Колесовим (1972). За цією класифікацією виділяють:

1) гострий простий (поверхневий, катаральний) апендицит;

2) деструктивний апендицит:

• флегмонозний,

• гангренозний,

• перфоративний;

3) Ускладнений апендицит:

• апендикулярний інфільтрат,

• периапендикулярний абсцес,

• розлитий гнійний перитоніт,

• інші ускладнення гострого апендициту (пілефлебіт, сепсис та інші). 

Апендикулярна коліка, яка у класифікації В.І.Колесова виділена в окрему нозологічну форму, є не що інше, як порушення функції червопо-дібного відростка і має певні клінічні ознаки без морфологічних проявів запалення.

Клініка та діагностика     

Захворювання починається  без передвiсникiв, найчастiше в другiй половинi дня або вночi.  Постiйним i обов'язковим симптомом гострого апендициту є бiль. На початку приступу гострого апендициту бiль локалiзується в епiгастральнiй дiлянцi, навколо пупка (вiсцеральний бiль), а потiм він переміщується й утримується у правiй  здухвиннiй дiлянцi (симптом перемiщення болю Волковича-Кохера (Kocher). Біль в епігастрії пояснюється розповсюдженням больових відчуттів від червоподібного відростка по сонячному сплетінню в перші години захворювання. Локалiзацiя болю залежить вiд варiантiв розташування червоподiбного вiдростка, а його iнтенсивнiсть - вiд ступеня морфологічних змiн у ньому. Але повного паралелiзму мiж iнтенсивнiстю болю й морфологiчними змiнами в стiнцi вiдростка може не бути. Бiльше того, з початком гангрени i омертвiння  нервового апарату біль затихає.

Біль носить частiше постiйний характер, посилюється при деструктивних формах апендициту, iррадiює у праву ногу. Біль супроводжується нудотою та одноразовою блювотою. У ряді випадків  супутниками гострого апендициту  є затримка газiв, здуття живота. Дуже рiдко, переважно в дiтей, бувають рiдкі випорожнення кишечника. Болюче й часте сечовидiлення може спостерiгатися при переходi запального процесу з червоподiбного вiдростка на сечовий мiхур або правий сечовід.

Захворювання протiкає на фонi загальної слабкостi, недомогання, пору-шення апетиту й сну, але загальний стан залишається задовiльним. Характер-ним є пiдвищення температури тiла до 37,2-37,6С. Пульс стає частiшим від-повiдно до температури тiла, але з початком розвитку перитонiту ця вiдпо-вiднiсть порушується.

Слiд пам'ятати, що при гострому апендицитi можуть бути порушення всiх органiв травлення, а тому їх дослiдження потрiбно починати з ротової порожнини.

      Огляд починається з язика. Вiн може бути обкладений бiлими або сiрими нашаруваннями, сухий при деструктивних формах. При оглядi живота вияв- ляють його  вiдставання в актi дихання правої половини вiд лiвої. Активнi рухи (покашлювання, напруження, швидкi повороти на бiк, пiдняття голови й плечового пояса без допомоги рук) супроводжуються болем у правiй здух-виннiй дiлянцi.

Поверхневу пальпацiю проводять однiєю або двома руками, всiєю долонею. Це допоможе виявити болючу зону й напруження м'язiв  передньої черевної стiнки. Захисний симптом напруження м'язiв (defans musculorum) ряд авторiв вважає найважливішим симптомом усiх абдомiнальних катастроф.

Глибоку пальпацiю, як i поверхневу, слiд розпочинати з лiвої здухвинної дiлянки. Рiзкий біль у животi зумовлює необхідність обережного її проведення. Вона допоможе виявити ряд симптомiв, наявнiсть iнфiльтрату в проекцiї слiпої кишки.

Перкусiю виконують, починаючи з областей, вiддалених вiд правої здухвинної дiлянки. При гострому апендицитi характерна перкуторна болючiсть в дiлянцi слiпої кишки (симптом Роздольського), а при наявностi випоту або iнфiльтрату - притуплення звуку.

Проводячи рукою вздовж черевної стiнки через сорочку хворого від епігастральної ділянки до правої здухвинної ділянки і різко зупинивши рух пальців над ділянкою можливого ураження парієтальної очеревини, можна виявити різке посилення болю - позитивний симптом  Воскресенського (симптом  “сорочки”, симптом ковзання).

Таким чином, бiль, напруження м'язів й гiперстезiя шкiри у правiй здухвиннiй дiлянцi складають характерну для гострого апендициту трiаду  Дьєлафуа (Dieulafoy).

Аускультацiя покаже деяке ослаблення кишкових шумiв i зникнення їх при перитонiтi. 

Об'єктивне обстеження спрямоване на додаткове подразнення вісцеральної чи парієтальної очеревини, що викликає посилення болю при втягненні їх у запальний процес. Cеред симптомів, що свідчать про ураження вісцеральної очеревини, частим є симптом Сітковського (при поверненні хворого на лівий бік з'являється або посилюється біль у правій здухвинній ділянці). Механізм цього симптому пов'язаний з переміщенням сліпої кишки, червоподібного відростка й натягуванням його брижечки. До цієї ж групи відноситься й симптом Ровзінга, який пов'язаний з появою болю у правій здухвинній ділянці при нанесенні поштовхів у лівій здухвинній ділянці, в зоні нисхідної кишки. Сигмовидну кишку лівою рукою притискують до задньої стінки живота. Механізм симптома Ровзінга пов'язаний з ретроградним переміщенням газів по товстій кишці і розширенням сліпої кишки. Симптом Блюмберга-Щоткіна полягає в тому, що при швидкому віднятті пальців руки, які придавлювали передню черевну стінку, виникає різкий біль. Симптом перевіряється обережно, починаючи з лівої здухвинної ділянки. Не будучи патогномонічним для гострого апендициту, цей симптом свідчить про втягування в запальний процес очеревини.  Симптом Габая полягає в тому, що в ділянці петитового трикутника справа натискають пальцем і швидко віднімають. У цей час з'являється біль. Симптом позитивний при гострому ретроцекальному апендициті. Найбільш інформативні при гострому апендициті є симптоми, при яких викликаються подразнення як парієтальної, так і вісцеральної очеревини. Симптом Бартомьє (Bartomier)-Міхельсона полягає в тому, що у багатьох хворих при пальпації правої здухвинної ділянки на лівому боці біль посилюється. Симптом Образцова перевіряється в положенні хворого на спині. Пальпаторно знаходять найбільш болюче місце в правій здухвинній ділянці і в цьому місці фіксують пальці руки. Хворого просять підняти випрямлену праву ногу до кута 30-45. При цьому біль посилюється й хворий опускає ногу. Цей симптом особливо цінний при ретроцекальному знаходженні червоподібного відростка. 

Усі вище названі симптоми оцінюються за чотирьохзначною системою: від'ємний, слабо позитивний, позитивний і різко позитивний. Обстеження кожного хворого потрiбно закiнчувати дослiдженням через пряму кишку в чоловiкiв  та через пiхву в жiнок. Це дасть змогу розпiзнати тазове розташування червоподiбного вiдростка, тазовi iнфiльтрати i провести диференцiйну дiагностику гострого апендициту з патологiєю внутрiшнiх статевих органiв у жiнок.

Обов'язковим у дiагностицi гострого апендициту є дослiдження кровi й сечi. Лейкоцитоз i зсув лейкоцитарної формули кровi влiво доповнюють уяву про характер процесу, а змiни в сечi (еритроцити й лейкоцити) можуть свiдчити про ретроцекальне розташування вiдростка або тазове його розташування i перехiд запального процесу на сечоводи i сечовий мiхур. У сумнiвних випадках аналiз кровi виконують у динамiцi - через 4-6 годин, враховуючи клiнiку захворювання, загальний стан, температурну реакцiю.

При апендикулярнiй колiцi характерна поява ниючого болю у правiй здухвиннiй дiлянцi при збереженнi задовiльного загального стану хворого й нормальної температури тiла. Лише пальпацiя може виявити незначний біль у цiй дiлянцi, симптом Блюмберга-Щоткiна вiд'ємний. Біль самостiйно проходить через 2 - 4 години. Саме при цiй формi допускаємо призначення спазмолiтикiв i десенсибiлiзуючих препаратiв пiд постiйним контролем хiрурга за хворим. Це дозволить у деяких випадках уникнути операцiї й зберегти для хворого, особливо в молодому вiцi, вiдросток як орган, що вiдiграє певну роль як в iмунному захистi, так і в процесах травлення (покращення перистальтики). При цьому слiд використати такий неiнвазiйний метод дослiдження, як теплобачення. З допомогою портативного радiометра в динамiцi реєструється потiк iнфрачервоного опромiнення при наростаннi запальних явищ в червоподібному відростку.

Гострий простий (катаральний) апендицит проявляє себе болем помiрної iнтенсивностi, нудотою, одноразовою блювотою. Може бути позитивний симптом Волковича-Кохера. Загальний стан хворого залишається задовiльним. Язик вологий, температура пiдвищується до 37,2-37,4С, пульс вiдповiдає температурi. При пальпацiї чiтко визначається поболювання у правiй здухвиннiй дiлянцi, захисна напруга м'язiв, гiперстезiя шкiри (трiада Дьєлафуа). Симптом Блюмберга-Щоткiна вiд'ємний. У той же час такi симптоми, як Ровзiнга, Сiтковського, Бартомьє-Мiхельсона, Образцова, будуть позитивними. В аналiзах кровi хворого буде лейкоцитоз (до 10-12·10⁹/л), зсув лейкоцитарної формули вліво.

При деструктивних формах апендициту (флегмонозному, гангренозному, перфоративному) загальний стан хворих погiршується в залежностi вiд ступеня iнтоксикацiї, симптом Блюмберга-Щоткiна позитивний, як i iншi симптоми. Змiни в аналiзах кровi i сечi наростають, температура висока, нерiдко гектична, а з розвитком перитонiту клiнiка вiдповiдає цьому ускладненню апендициту.

Гострий апендицит при його ретроцекальному розмiщеннi не дає такої чiткої картини, що призводить до несвоєчасної дiагностики i госпiталiзацiї хворих у стацiонар. Бiль може локалiзуватись як у правiй здухвиннiй дiлянцi, так i у правiй поперековiй дiлянцi, iррадiюючи в стегно. Напруження м'язiв у правiй здухвиннiй дiлянцi незначне або зовсiм вiдсутнє. Навiть глибока пальпацiя не виявляє значного поболювання, не визначенi симптоми подразнення очеревини. При натискуваннi в поперековiй дiлянцi справа виявляється біль, позитивний симптом Пастернацького. Лише симптом Образцова визначається бiльш постiйно. Запальний процес з вiдростка, при такому його розташуваннi, може розповсюджуватись як в черевну порожнину, так i в заочеревинний простiр з розвитком заочеревинної флегмони, дiзуричними розладами, появою еритроцитiв в сечi внаслiдок втягування в запальний процес сечоводу.

Гострий апендицит при розташуваннi вiдростка в малому тазi вiдзначається стертiстю та атипiзмом клiнiчної картини. Бiль незначний, локалiзується внизу живота. Нерiдко у хворих спостерiгається пронос, тенезми, дизуричнi явища. Захисна напруга м'язiв черевної стiнки визначена незначно. Велику цiннiсть у цьому випадку мають ректальне та вагiнальне дослiдження, якi дозволяють виявити зону рiзкого болю, знайти щiльний болючий iнфiльтрат у дугласовому просторi.

При лiвобiчному розташуваннi червоподiбного вiдростка, що буває при зворотному розмiщеннi внутрiшнiх органiв (situs viscerus inversus) або при мобiльнiй слiпiй кишцi, вся симптоматика гострого апендициту буде виявлятися злiва.

      Гострий апендицит у дiтей. Особливiстю гострого апендициту в дiтей є те, що досить швидко розвиваються деструктивнi змiни в органi, якi ведуть до розлитого перитонiту внаслiдок нерозвиненого великого чепця й неможливостi локалiзувати процес. У клiнiчнiй картинi виступають такі симптоми, як бiль типу колiки, багаторазова блювота, пронос. Температура тiла, як правило, висока, досягає до 39-40С, частота пульсу не вiдповiдає температурi. Наростають симптоми iнтоксикацiї. Напруження м'язiв передньої черевної стiнки можe бути незначними. Таким чином, гострий апендицит у дiтей характеризується бурхливим протiканням, нагадує за своїми клiнiчними проявами гастроентероколіт. Це, в свою чергу, затруднює ранню дiагностику гострого апендициту в дiтей.

      Гострий апендицит у людей похилого та старчого вiку внаслiдок ареактивностi їх органiзму i супутнiх захворювань протiкає стерто: бiль у животi незначний, температура тiла нормальна, захисна напруга м'язiв черевної стiнки визначена слабо або вiдсутня, навiть при деструктивних формах апендициту вiдмiчається незначний лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули влiво. Усе це призводить до того, що хворi госпiталiзуються в пiзнi строки (через декiлька днiв) вiд початку гострого апендициту й нерiдко з ускладненнями - перитонiтом або апендикулярним iнфiльтратом.  

      Гострий апендицит у вагiтних першої половини вагiтностi мало чим вiдрiзняється  вiд звичайних його проявiв. У другiй половинi вагiтностi змiщення слiпої кишки й червоподiбного вiдростка збiльшеною маткою призводить до змiни локалiзацiї болю при гострому апендицитi пiд праве пiдребер'я. Хворi не звертають увагу на цi болi, пояснюючи їх самою вагiтнiстю. Нудота й блювота також вiдносяться за рахунок вагiтностi. Внаслідок перерозтягування черевної стінки відчутне її напруження. Якщо червоподiбний вiдросток знаходиться позаду збiльшеної матки, то й симптоми подразнення очеревини можуть не виявлятися. Iнодi гострий апендицит у вагiтних приймають за ознаки загрожуючого викидню, що призводить  до запiзнiлої госпiталiзацiї i несвоєчасної операцiї.

            Хiрургiчна тактика й показання для оперативного лiкування гострого апендициту зводяться до наступного:

1. Термiнове оперативне втручання слiд виконувати всiм хворим, у яких дiагноз гострого апендициту встановлений i не викликає сумнiвiв.

2. Оперативному лiкуванню пiдлягають пiзно госпiталiзованi хворi з абсцесами черевної порожнини або перитонiтом апендикулярного походження.

3. Протипоказанням до оперативного лiкування є наявнiсть щiльного, нерухомого, добре вiдмежованого апендикулярного iнфiльтрату.

4. При вiдсутностi чiткої клiнiчної картини захворювання дiагноз може уточнюватись протягом 6 годин з моменту прибуття хворого в лiкувальний заклад. Цей час використовується для  додаткового обстеження хворого в динамiцi. Слабо вираженi клiнiчнi ознаки, пов'язанi з функцiональними розладами в дiлянцi iлео-цекального кута, за цей час затихають. Якщо через 6 годин дiагноз не уточнився й неможливо виключити гострий апендицит, виконується дiагностична лапаротомiя.

      5. Хворий, що поступає в стацiонар з дiагнозом гострого апендициту, повинен бути детально обстежений навiть у тому випадку, якщо черговому хiрургу цей дiагноз здається сумнiвним. Вiдмова вiд госпiталiзацiї повинна бути чiтко обгрунтована

Апендектомiя повинна виконуватися, як правило, пiд загальним зне-болюванням, хоча цю операцiю в окремих випадках можливо виконати i пiд мiсцевою анестезiєю. Розрiз черевної стiнки проводять у правiй здухвиннiй дiлянцi по Мак-Бурнею (Mc Burney)-Волковичу (косоперемiнний доступ). При сумнiвах у дiагнозi перевагу вiддають параректальному доступу за Ленандером (Lennander), який при необхiдностi може бути продовжений уверх або вниз. Iнколи використовують поперечний розрiз по Шпренгелю-Вiнкельману (Sprengel-Winkelmann). При клiнiчнiй картинi розповсюдженого перитонiту використовують серединну лапаротомiю. 

Гострий холецистит

Гострий холецистит – запалення жовчного міхура, займає друге місце після апендициту і складає близько 10% всіх гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини.

Фактори, які призводять до холециститу:

• інфекція: кишкова паличка, стафілокок, ентерокок;

• дискоординація пасажу жовчі;

• порушення обміну речовин, що у 85-95% хворих зумовлює утворення конкрементів.

Класифікація

За типом запального процесу розрізняють:

1. катаральний,

2. флегмонозний,

3. гангренозний,

4. перфоративний;

5. ускладнення

• водянка,

• емпієма,

• панкреатит,

• жовтяниця,

• гепатит,

• холангіт,

• нфільтрат,

• абсцес,

• печінково-ниркова недостатність,

• перитоніт.

В залежності від розповсюдження запального процесу, наявності ускладнень виділяють клінічні синдроми:

1. больовий,

2. диспептичний,

3. холецистокардіальний,

4. холецистопанкреатичний,

5. холецистохолангіогепатит,

6. обтурацйний (механічна жовтяниця),

7. печінково-ниркова недостатність,

8. холецистит ускладнений перитонітом.

Діагностичні критерії:

1. наявність в анамнезі нападів печінкової коліки;

2. гіподинамія;

3. переїдання.

4. біль в міхурній ділянці;

5. позитивні симптоми Кера, Мерфі, Грекова-Ортнера, Мюссі-Георгієвського.

6. при ускладненнях – наявність поєднаної симптоматики в залежності від розповсюдження запального процесу на органи гепатопанкреатодуоденальної зони.

7. Лабораторні дані: підвищення лейкоцитів та нейтрофільний зсув в периферичній крові, зміни в протеїнограмі, функціональних пробах печінки, підвищення кількості білірубіну, АСТ,АЛТ, лужної фосфатази ( при холецистохолангіогепатитах), сечовини та креатині ну (при печінково-нирковій недостатності), діастази сечі (при холецистопанкреатитах).

8. Інструментальні:

   • ЕКГ – для виключення інфаркта міокарда при холецистокардіальному синдромі;

   • Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини – для виключення перфоративної виразки шлунка та ДПК;

   • Ендоскопічні – для виключення патології шлунка та ДПК, наявності змін в ділянці фатерового сосочка;

   • УЗД – з метою виявлення збільшених розмірів міхура, гідрофільності стінки, конкрементів;

   • МРТ та КТ – з метою виявлення змін у печінці, жовчному міхурі, жовчних шляхах;

   • Лапароскопія – діагностичний метод при тяжких формах диференційно діагностики захворювань органів черевної порожнини.

Невідкладна допомога на до госпітальному етапі: введення но-шпи тільки для зняття нападу печінкової коліки за відсутності симптомів перитоніту та термінове направлення хворого в хірургічне відділення.

Госпітальний етап:

при відсутності перитоніту, деструктивних змін в жовчному міхурі, обтурацйної жовтяниці застосовується консервативне лікування з виконанням операції після зняття гострих запальних явищ, а основне – з проведенням доопераційного всебічного обстеження та передопераційної підготовки:

• знеболюючі та спазмолітики (промедол, трамадол, анальгін, баралгін, папаверин, но-шпа);

• правобічна паранефральна новокаїнова блокада;

• двобічна поперекова блокада по Роману-Столяру та новокаїнова блокада круглої зв'язки печінки по Благовидову при холецистопанкреатиті;

• антибактеріальна терапія: ампіокс, гентаміцин , клафоран, цефтріаксон, цефазолін, цефотаксім;

• інфузійна терапія: фізіологічний розчин хлориду натрію, полііонні суміші, глюкозо-інсулінова суміш, плазма, альбумін;

• детоксикаційна терапія: застосування методики форсованого діурезу, неогемодез, ентеросгель;

• корекція гомеостазу при наявності супутньої патології;

• реологічні препарати та антикоагулянти за показами;

• інгібітор на терапія при холецистопанкреатиті;

• вітаміни групи В та гепатопротектори;

• симптоматична терапія.

Хірургічне лікування:

1. Лапароскопічна холецистектомія – оптимальний варіант операції при відсутності ускладнень (перитоніт, панкреатит, інфільтрат, холангілгепатит, обтураційна жовтяниця);

2. Лапаротомна холецистектомія з ревізією жовчних шляхів при ускладненнях;

3. При обтураційній жовтяниці виконується двохетапна операція: 1-ий етап – лапароскопічна холецистостомія або ендоскопічна папілосфінктеротомія, а 2-ий етап – лапаротомна холецистектомія.

Зовнішнє дренування жовчних шляхів застосовується при холангітах, холангіогепатитах, холецистопанкреатитах.

Гострий панкреатит

Гострий панкреатит – захворювання підшлункової залози, викликане аутолізом тканин власними ферментами, займає 3 місце після гострого апендициту та холециститу. Захворювання поліетіологічне, особливе значення в патогенезі панкреатиті мають жовчнокам'яна хвороба, аліментарний фактор, вживання алкоголю, ураження аорти та її гілок, травми, патологія шлунка та ДПК, ендокринні та алергічні захворювання. Розрізняють

1. набрякову форму,

2. жировий панкреонекроз,

3. геморагічний панкреонекроз,

4. гнійний панкреатит,

5. кісти та абсцеси.

Періоди захворювання:

• період гемодинамічних порушень і панкреатогенного шоку;

• період функціональної недостатності паренхіматозних органів;

• період дегенеративних і гнійних ускладнень.

Основні клінічні ознаки:

• біль в епігастральній ділянці та лівому підребер'ї, нудота, гикавка, блювота, відрижка та сухість в роті;

• розвиток явищ динамічної кишкової непрохідності;

• симптом Мондора – фіолетові плями на обличчі та тулубі;

• симптом Лагермфа – різкий ціаноз обличчя;

• симптом Холстеда – ціаноз шкіри живота;

• симптом Грея-Турненра – ціаноз бокових стінок живота;

• симптом Куплена – жовте забарвлення шкіри біля пупка;

• симптом Керте – болюча поперечна резистентність в епігастрії;

• симптом Воскресенського – відсутність пульсації черевної аорти в епігастрії;

• симптом Мейо-Робсона – відчуття болю при натискуванні пальцями в лівому реберно-хребтовому куті;

• симптом Роздольського – болючість при перкусії над підшлунковою залозою;

• симптом Щоткіна-Блюмберга буває слабовираженим;

• ознаки порушення центральної гемодинаміки, зменшення ОЦК та розлади мікроциркуляції;

• із лабораторних даних - лейкоцитоз, зсув лейкоформули вліво, підвищення рівня амілази в крові та діастази в сечі.

• УЗД та КТ вказують на збільшення розмірів ураженої частини залози.

• Лапароскопія та лапароцентез застосовується при сумнівному діагнозі.

Лікування гострого панкреатиту консервативне: термінова госпіталізація в хірургічне відділення із введенням на догоспітальному етапі лише спазмолітиків.

До консервативного лікування повинні входити:

1. голод,

2. ліжковий режим,

3. боротьба з болем та ферментною токсемією,

4. проведення адекватної корекції полемічних, гідройонних порушень і кислотно-лужного стану,

5. профілактика гнійної інфекції та гострих виразок травного каналу, дезінтоксикаційна терапія,

6. покращення реологічних властивостей крові при тяжких випадках лікування в палатах інтенсивної терапії з використанням барокамери.

Оперативне лікування лише при перитонітах, біліарному панкреатиті та гнійних ускладненнях.

Гостра кишкова непрохідність

Гостра кишкова непрохідність - комплекс симптомів, який характеризується припиненням просування вмісту кишечника в напрямі від шлунка до прямої кишки, один з грізних синдромів, що зустрічаються в хірургії органів черевної порожнини.

Розрізнюють

1. механічну кишкову непрохідність:

• заворот,

• перегин,

• інвагінація,

• защемлення грижі,

• рубцеве звуження,

• закриття просвіту кишечника пухлиною, клубком глистів, каловими каменями

2. динамічну непрохідність, яка виникає без механічної перешкоди в просвіті кишечника (порушується тонус мускулатури).

Клінічні ознаки. Хвороба починається раптово з гострого приступоподібного болю у животі, частіше розлитого характеру. При черговому приступі обличчя хворого спотворюється хворобливою гримасою. Періодичність і приступоподібний характер болю визначається посиленням перистальтики петель кишечника, що знаходяться вище за перешкоду. Іноді хворий відчуває в животі сильний буркіт внаслідок посиленої перистальтики кишечника. Надалі спостерігається поступове і асиметричне здуття живота («косий» живіт). Затримується вихід газів, калу, незважаючи на позиви. Швидко погіршується загальний стан хворого. Напруження м'язів живота і симптом подразнення черевини спочатку можуть бути відсутніми. Живіт роздутий, але при пальпації безболісний. Частою ознакою кишкової непрохідності є нудота, що супроводиться блювотою. Спочатку блювотні маси постраждалого містять залишки з'їденої їжі, а надалі це рідина брудно-жовтого кольору з домішкою жовчі і неприємним каловим запахом. На відміну від харчового і алкогольного отруєння, при кишковій непрохідності блювота не викликає почуття полегшення, і у хворого залишається відчуття, що вона знов повториться.

Перша допомога і дії до прибуття лікаря. При появі перших ознак цього грізного захворювання або навіть при підозрі на гостру кишкову непрохідність, необхідна негайна госпіталізація хворого в хірургічне відділення.