Література

1. Болдирєв О.В. Перша спроба організації української політичної партії // УІЖ. – 1999. - № 6.

2. Борисенко В.А. До питання про Революційну українську партію // Наукові праці з питань політичної історії. – 1991. – Вип. 169.

3. Волковинський В.М. Бойові дії на українських землях в роки Першої світової війни // УІЖ. – 2004. - №4.

4. Голобуцький О., Кулик В. Український політичний рух на Наддніпрянщині кін. ХІХ – поч. ХХ ст. – К.,1996.

5. Дмитренко О.О. Роль жіноцтва у культурно – національному відродженні України в ХІХ – поч. ХХ ст. // Історія в середніх і вищих навчальних закладах України. - 2005. - №1.

6. Левенець Ю.А. Ліворадикальні партії в Україні напередодні Жовтневого перевороту./\ УІЖ. – 1992. - №3.

7. Козицький М.Ю., Доморослий В.І. Українська парламентська громада в І - ІІ-й Державних Думах // Наукові праці з питань політичної історії. – К.,1992. – Вип.73.

8. Партії і соціальні групи в першій російській революції. – К.,1992.

9. Чорна Т. Україна в роки революції 1905 – 1907 рр. Передумови і початок // Історія України. – 2001. - №20.

Тема 9.Українська національно-визвольна революція 1917 – 1920 рр. План

1. Перша українсько – радянська війна 1918 р.

2. Брестський мирний договір 8 лютого 1918 р.

3. Соціальна політика урядів УНР доби Директорії.

4. Національно-державне будівництво в ЗУНР.

5. Доля західноукраїнських земель в рішеннях міжнародних конференцій повоєнного часу.

Методичні рекомендації до теми

Аналіз документальної бази, перш за все універсалів Центральної Ради дозволяє відстежити концептуальні відмінності її державницького курсу в різні періоди діяльності. Саме тому студенти мають звертати увагу на історичні передумови прийняття того чи іншого документу, здійснювати порівняльну характеристику його фрагментів. Корисним, на наш погляд, є формування порівняльної тематичної таблиці універсалів та інших однотипних документів. Такий підхід дозволяє не тільки систематизувати накопичені знання, а що не менш важливо, вдосконалити навички роботи з документальним матеріалом.

Головним завданням аналізу проблематики цієї теми є неупереджене висвітлення здобутків і втрат державного будівництва, визначення причин успіхів і поразок ЦР. Чи не ключовими моментами тут видаються: ставлення російської політичної еліти, зокрема, Тимчасового уряду, більшовиків до новонародженої української демократичної державності в 1917 та на початку 1918 р.

Не вдаючись до перебільшення ролі українсько-радянської війни між Центральною Радою та Раднаркомом, яка на думку багатьох дослідників унеможливила подальшу розбудову Української держави на мирній демократичній основі, потрібно комплексно оцінювати події останніх місяців існування української влади. Помилковим при цьому було б недооцінювати вплив на внутрішні соціально-політичні процеси такого потужного дестабілізуючого фактору як наявність австро-німецької окупації.

Розгляд питання про УНР часів Директорії рекомендується розпочати з аналізу причин падіння режиму П.Скоропадського. Слід окреслити зміст внутрішньої політики режиму П.Скоропадського, який презентував інтереси великих землевласників та показати спрямованість дяльності різновекторних соціальних таборів в зазначений період. Важливо при цьому показати, що розуміння в масах неминучості поразки союзника гетьмана – Німеччини у Першій світовій війні, консолідуючі дії лівих українських партій створили політичні умови приходу до влади Директорії.

Важливим відправним пунктом вивчення доби Директорії є оцінка політичної структури влади. Потрібно розмежувати інтереси тих чи інших соціальних верств та відстежити проекцію зусиль Директорії на вирішення найважливіших проблем держбудівництва, землеустрою, становлення війська УНР. При цьому не менш значущим є порівняльна оцінка діяльності вищої політичної(Директорія, Трудовий конгрес) та виконавчої влади (Рада Народних Міністрів) із конкретикою роботи на місцях де влада належала трудовим радам селян, робітників та “трудової інтелігенції”.

Аналіз діяльності урядів Директорії слід здійснювати на підставі всебічного врахування існуючих у тогочасному суспільстві альтернативних підходів до державного будівництва, внутрішніх гострих протиріч у середовищі українських політичних партій, загальних умов військового протистояння в Україні у 1919 – 1920 рр. Виваженість підходів дозволить об’єктивно та всебічно розглянути аграрну, робітничу та військову політику Директорії, виявити причини допущених “перегинів” реалізації державницької ідеї. Опрацьовуючи зазначені питання необхідно звернутися до вивчення таких документів як “Декларація Української Директорії”, “Розпорядження Директорії УНР про землю”, “Універсал Трудового конгресу України 28.01.1919 р., “Закон про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в УНР” від 12.11.1920 р. та ін.

Розглядаючи боротьбу національно-патріотичних сил за справу українства в першу чергу потрібно звернути увагу на процеси консолідації та політичного конституювання цих сил, організаційні форми волевиявлення прагнень селянства, робітників, інтелігенції до поновлення державності в Галичині. Сталим чинником розгортання національно-визвольних рухів в західноукраїнському регіоні стає перемога Української Національної Ради у перших числах листопада 1918 року у Львові, Станіславі, Стриї, Коломиї та інших містах.

Акцентування зусиль на документальній базі означеної проблеми дозволить належним чином розкрити широкі можливості розвитку понівеченого війною господарства, національного та культурно-освітнього життя Галичини, громадських та політичних ініціатив реалізованих та часом лише окреслених новою владою в програмових документах.

Література

1. Національні відносини в Україні у XX столітті. / Упорядник М.І.Панчук. - К., 1994.

2. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У 2-х томах. – К.,1996.

3. Український національно-визвольний рух (березень-листопад 1917 р.). Документи і матеріали . – К.,2003.

4. Винниченко В. Відродження нації. Кн.. 1 – 2. Відень – Київ – 1920, 1990.

5. Великий українець. Матеріали з життя та діяльності М.С.Грушевського. - К.,1992.

6. Буравченков А.О. Український національно-визвольний рух (березень-листопад 1917 р.) // УІЖ.. – 2004. - №3.

7. Верстюк В.Ф. Український національно-визвольний рух (березень-листопад 1917 р.). // УІЖ. – 2003. – №3.

8. Верстюк В.Ф. Симон Петлюра: політичний портрет (до 125-річчя від дня народження ). // УІЖ. – 2004. – №3.

9. Грушевський М. Новий період історії України. – К., 1992.

10. Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття. Нариси політичної історії. – К., 1993.

11. Дишлю В.М. Значення Центральної Ради у відродженні й утвердженні державності українського народу. – К., 1994.

12. Дорошенко Д. Історія України. 1917 – 1923 рр. Т.1. Доба Центральної Ради. – Ужгород, 1932, 1991.

13. Копиленко О. Сто днів Центральної Ради. – К., 1992.

14. Копиленко М., Копиленко О. Зовнішня політика Центральної Ради

// Політика і час. – 1992.

15. Кульчицький С.В.Центральна Рада. Утворення УНР// УІЖ. – 1992. - №5-6.

16. Кульчицький С. Російська революція 1917 року: буржуазна чи радянська? // Історія в школах України. – 2002.- №1.

17. Мельник В., Розовик Д. Національно-культурна політика Центральної Ради // Генеза. – 1994. - №2.

18. Мірчук П. Причини загибелі УНР // Державність. – 1992. - №2; 1993.-№2.

19. Солдатенко В.Ф. Українська революція. Кн.1. – К., 1998.

20. Солдатенко Ф. Володимир Винниченко: на перехресті соціальних і національних прагнень. – К., 2005.

21. Янковська О.В. Культурне життя в Україні у період національно-демократичної революції (1917 – 1920 рр.) // УІЖ. – 2005. - №2.