Леонід Глібов

_(1827-1893)

_{Народився Леонід Глібов 5 березня (21 лютого за ст.ст.) 1827 року в селі Веселий Поділ Хорольського повіту на Полтавщині. Навчався спочатку вдома. У 1840 році майбутнього письменника віддають до Полтавської гімназії. У 1849 році Глібов вступає до Ніжинського ліцею вищих наук князя Безбородька. У зв’язку з раптовою смертю батька, а пізніше — матері, навчання довелося перервати. Ліцей він закінчив у 1855 році. Вчителював у містечку Чорний Острів на Поділлі, потім у Чернігові. Був редактором, автором і коректором тижневика “Черниговский листок”.}

_{Наприкінці життя письменника його популярність зростає. Він друкується в галицьких журналах “Дзвінок”, “Зоря”, багато пише українською мовою. Помер Леонід Глібов 10 листопада 1893 року від астми й хвороби серця.}

_{Упродовж 1890-1893 років байкар написав понад 50 віршованих загадок і відгадок, жартівливих пісеньок та акровіршів для дітей. Усі вони друкувалися під псевдонімом дідусь Кенир.}

_{Поезії Л. Глібова для дітей (“Веснянка”, “Зимня пісенька”, “Квіткове весілля” та ін.) сповнені динаміки, піднесеності, емоційної наснаги. Здебільшого це розповіді про чарівність рідної природи, її характерні ознаки. “Зимня пісенька” розповідає про дитячі зимові розваги (ліплення снігової баби тощо), “Веснянка” мажорно ославлює прихід весни, яка несе всім: “дівчаткам і хлопчикам”, “горобчику”, “дідку”-оповідачу — тепло, радість, світлі надії. “Квіткове весілля” — це алегорична сценка весілля “хрещатенького Барвінка” і “Фіалочки блакитної”. Письменник майстерно вводить дітей у близький їм навколишній світ, розкриває нові для них нюанси життя. Автор вдало користується образотворчими засобами фольклору (пісенна ритміка, окличні й запитальні інтонації, зменшувальні епітети тощо).}

_{Зимонька снігурочко,}

_{Наша білогрудочко,}

_{Не верти хвостом,}

_{А труси тихесенько,}

_{Рівненько, гладесенько}

_{Срібненьким сніжком}

_{(“Зимня пісенька”)}

_{“Весна прийшла!” —}

_{Тепло знайшла!” —}

_{Кричать дівчатка й хлопчики.}

_{“Цвірінь! Цвірінь! —}

_{Журбу покинь!” —}

_{Клопочуться горобчики}

_{(“Веснянка”)}

_{В останні роки життя Л. Глібов написав для дитячого читання 27 віршованих загадок, що друкувалися на сторінках журналу “Дзвінок” під рубрикою “Загадки і жарти Дідуся Кенира”. Об’єктом художнього відтворення в них є найрізноманітніші явища і предмети, пов’язані з життям природи й людини. В основі загадок лежать переважно фольклорні твори цього жанру. Наприклад, в основу загадки “Щоб дітям веселіш було…” покладено народний відповідник “Два брати спереду ідуть, за ними два ще женуться, біжать, ніяк не доженуть, об землю спересердя б’ються”. У своєрідній експозиції-зачині з’являється дідусь-оповідач, який обіцяє “пустити” читачеві “загадку прехитру”. У подальшій розповіді він описує пригоду, що немовби з ним трапилася:}

_{Пішов я смерком за село,}

_{Щоб повернути млин до вітру.}

_{Дивлюся — з поля щось біжить,}

_{Неначе бісова стара,}

_{Шумить, гуде і торохтить,}

_{А курява така, як хмара!}

_{От-от на мене налетить…}

_{Я з переляку скоком-боком}

_{Та у бур’ян — дух притаїть —}

_{І виглядаю одним оком.}

_{Динамічний і напружений розвиток подій інтригує читача, проте власне загадка поки що відсутня, зустрічаються лише окремі ознаки загадуваного предмета (вони висловлені дієсловами, що передають його рух, звуки — “біжить”, “шумить”, “гуде”, “торохтить”). У наступній строфі автор подає основний зміст загадки:}

_{Щось двоє спереду гудуть,}

_{За ними двоє ще женуться,}

_{Біжать, ніяк не доженуть}

_{І зозла аж об землю б’ються…}

_{Після поставленого в такій формі запитання Л. Глібов продовжує розповідь, уточнює окремі подробиці, деталі загадуваного предмета, що зроблено без зайвої нав’язливості та надмірності.}

_{Курить мара, все трощить, мне —}

_{Чи то лозина, чи цеглина…}

_{Гаразд, що втік, а то й мене}

_{Не обішла б лиха година.}

_{Побігло … зникло у ліску,}

_{А я навтікача додому.}

_{Та про оказію таку}

_{І досі не хвалюсь нікому.}

_{У заключній частині загадки-оповідання автор пропонує “розуму молоденькому” (дітям) поміркувати й “розказати нам про той переполох дурненький”, що трапився з ним. У теплих, щирих тонах наприкінці твору подається віршована відгадка:}

_{Спитав я голуб’ят моїх…}

_{Що ж воно бігло по дорозі?}

_{Сміються діти — кіх-кіх-кіх:}

_{“Дідусю, то колеса в возі!”}

_{Тьху, недотепний дідуган!}

_{Не знать чого перелякався,}

_{Сховався здуру у бур’ян}

_{І тільки сорому набрався!}

_{За таким композиційним принципом побудована більшість загадок Л. Глібова. Це живописні оповідання зі своїм сюжетом і персонажами; зображувані в них реальні речі добре знайомі дітям і відповідають їхнім уявленням.}

_{Більше десяти оригінальних загадок письменника написані акровіршем; в них початкові літери кожного рядка, прочитані згори вниз, дають відгадку.}

_{Лиха зима сховається,}

_{А сонечко прогляне,}

_{Сніжок води злякається,}

_{Тихенько тануть стане, —}

_{І здалеку бистресенько}

_{Вона до нас прибуде,}

_{Кому-кому любесенько,}

_{А дітям більше буде.}

_{(“Хто вона?”)}

_{В акровіршах Л. Глібов торкається явищ рослинного і тваринного світу, предметів народного побуту. Автор загадки-акровірша не підганяв штучно текст свого твору під наперед задану відгадку. Акровірші письменника — це оригінальні сюжетні мініатюри з художніми образами, стислими пейзажами, описами зображуваного предмета, конкретними деталями.}

_{Працюючи в галузі дитячої літератури Л. Глібов розширював її жанрові межі, урізноманітнював форму. Він перший в українській літературі запропонував дитячій увазі оригінальні жарти, загадки, акровірші. Кращі дитячі твори письменника тісно пов’язані з його високохудожніми байками, вирізняються дотепністю, щирістю, досконалістю художньої форми.}

_{Питання для самоконтролю}

1. _{Визначте композиційні особливості загадок Л.Глібова.}

2. _{Назвіть образотворчі засоби фольклору, якими користується письменник у своїх поетичних творах для дітей.}

3. _{У чому полягає особливість загадок-акровіршів Л.Глібова?}

4. _{Розкрийте значення творчості Л.Глібова в розвитку української дитячої літератури.}

_{Література}

_{1. Бібліотечка вчителя-словесника: Леонід Глібов (1827—1893) // Дивослово. — 2000. — №3. — С. 55—62.}

_{2. Деркач Б.А. Леонід Глібов: життя і творчість. — К., 1982.}

_{3. Мовчун А. Леонід Глібов та його твори у шкільному вивченні // Дивослово. — 2000. — №2. — С. 44—50.}

_{4. Неділько Г. Твори Леоніда Глібова для дітей // Література. Діти. Час. — К., 1981. — Вип.6. — С. 121—128.}

_{5. Франко О., Шандра В.С. Байкар, видавець, педагог. (До 150-річчя від дня народження Л.І. Глібова) // Архіви України. — 1977. — №2. — С.56—62.}

_{6. Штупун Л.В. Л.І. Глібов “Стоїть гора високая”: Урок читання. 4 клас // Б-ка вчителя початк. шк. — 1998. — №3. — С. 17—18.}

_{Висновки}

_{ХІХ ст. – час становлення й розвитку нової української літератури. Серед стильового розмаїття літератури першої половини – класицизм, сентименталізм, романтизм, просвітительський реалізм. Подальший шлях розвитку української літератури визначала творчість Т.Шевченка. Письменника по праву вважають основоположником не тільки „дорослої” нової літератури, а й літератури для дітей.}

_{Розвиток жанру байки в ІІ половині ХІХ ст. пов’язаний насамперед із творчістю Леоніда Глібова. Кращі дитячі твори письменника вирізняються дотепністю, щирістю, досконалістю художньої форми.}

_{Оригінальна творчість Марка Вовчка, її перекладацька й видавнича діяльність є значним кроком на шляху становлення й розвитку дитячої літератури в Україні.}