Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
непрод.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
928.84 Кб
Скачать

6. Особливості звукоутворення різних груп музичних інструментів.

Струнні – тілом звучання є натягнуті струни, що приводяться в коливання або іншим спообом. Язичкові – тілом, що звучить є пружний язичок, що приводиться в періодичне коливання потоком повітря. Духові – тілом звучання служить повітря в каналі інструмента. Ударні – це велика група інструментів, звучні тіла яких збуджуються завдяки удару. Електромузичні – збудження звучного тіла відбувається за допомогою електричних коливань.

7. Вимоги та оцінка якості музичних інструментів на промисловому підприємстві та в торгівлі.

Якість музичних інструментів і приладдя до них визначають відповідно до вимог нормативних документів, зразків-еталонів та за допомогою органолептичних та інструментальних методів. Інструментальні методи використовують у процесі виробництва інструментів під час оцінки якості сировини, напівфабрикатів і готової продукції. У фізико-хімічних лабораторіях здійснюється контроль за якістю основних, допоміжних матеріалів і напівфаб­рикатів. Гучність інструментів в лабораторіях перевіряють за допомогою спеціальних вимірювальних мікрофонів. Під час контролю якості музичних інструментів на підпри­ємствах торгівлі використовують в основному органолептичні методи. При цьому перевірку здійснюють у визначеній послідовності: зовнішній вигляд, ігрові можливості, якість звучання. Зовнішній вигляд музичного інструмента перевіряють огля­данням цілісності інструмента та його деталей, а також стану покриття. Дерев'яні інструменти повинні мати правильно підібрану і симетрично розташовану текстуру деревини, рівний тон забарвлення без дефектів поверхні (вм'ятин, подряпин, тріщин, задирок). В інструментах, що виготовлені із металу, внутрішня та зовнішня поверхні корпусів повинні бути чисті. Не допускається наплавлення припою, нагару або інших забрудню­вальних речовин. Звукові отвори багатьох щипкових інструментів повинні бути правильно розта­шовані, добре зачищені і мати гладку кромку. Ладові пластини повинні бути встановлені перпендикулярно до поздовжньої осі ладової поверхні грифів так, щоб їх вершина знаходилася в одній площині й відхилення не перевищувало 0,1 мм. Струни мають бути рівномірно розташовані та однаково натягнуті на порожках так, щоб крайні струни були паралельні кромці грифа і відстань між одинарними струнами була однаковою. Обмотування струн повинно бути рівним, щільним, без просвітів. У клавішних струнних інструментів щитові деталі корпусів чорнополірованих піаніно та роялів повинні бути ретельно відшліфовані, а світлополіровані - обклеєні шпоном. Необхідно, щоб полірування зовнішніх поверхонь було гладеньким, з дзеркальним блиском. Кришка вздовж усієї лінії повинна щільно прилягати до корпуса. При використанні педалей і клавішно-молоточкового механізму не повинно виникати призвуків (шарудіння, скрипу, тріску тощо). Хід клавіатури повинен бути м'яким, безшумним. Глибина опускання клавіш - 9-10 мм. Глушники повинні працювати безвід­мовно під час тиску на праву педаль та одночасно відходити від струн на однакову відстань. У язичкових інструментів повинні легко і плавно працювати клавіатура, міхова камера - бути герметичною, рух міха - легким, клапани повинні підійматися одночасно та щільно прикривати отвори на деці. У духових музичних інструментах головну роль при звуковідтворенні відіграє голосова машина і клапанно-важільний механізм. їх перевіряють швидким натисканням і опусканням важелів. Хід клапанів повинен бути м'яким, безшумним, без заїдань. Ігрові можливості музичного інструмента оцінюють під час настроювання, хоча це може зробити сам споживач. При цьому він звертає увагу на те, щоб в інструменті звук був рівним і достатньо сильним по всьому діапазону в мелодії та акомпанементі. Якість звучання, тобто акустичні властивості музичного інст­румента, можна визначити в процесі гри на ньому. Для такої перевірки інструменти повинні бути підготовленими. Готує інстру­мент до визначення якості звучання настроювач. Язичкові та духові інструменти перед продажем не настроюють. При визначенні якості звучання оцінюють такі показники: можливість зміни тембру, гучність і тривалість звучання, точність та стабільність ладу. Лад перевіряють двома способами - на слух або за допомогою камертону, який є еталоном частоти для настроювання музичних інструментів. Виготовляють камертони із спеціального сплаву -інвару. Гучність музичних інструментів перевіряють на слух (суб'єктивно). Музичні інструменти, що призначені для обслуго­вування значної кількості слухачів (концертні роялі, акордеони, сольні скрипки, оркестрові музичні інструменти), повинні мати гучність, яка забезпечує розповсюдження звуків на значні відстані. В інструментах, що призначені для індивідуального користування, не обов'язкова значна сила звучання. Тембр оцінюють суб'єктивно і тільки досвідчені музиканти. Розрізняють загальні ознаки, за якими визначають тембр звучання. Наприклад, при соковитому тембрі переважає сила звучання перших трьох гармонік, при дзвінкому - значна інтенсивність середніх гармонік, при металічному - переважають високі гармоніки. Тембр кожного музичного інструмента повинен бути характерним, якщо розглядати інструмент як різновид даного типу виробів. Чим яскравіше в звучанні окремого інструмента проявляються ознаки, характерні для даного типу інструментів, тим кращі його темброві характеристики, і, отже, кращі функціональні властивості. Загальні вимоги до якості звучання деяких типів інструментів можна визначити таким чином: рояль і скрипка повинні мати глибокий, соковитий і в той же час яскравий тембр, гітара - соковитий, оксамитовий, гобой - гнусавий. При перевірці якості інструмента пломбовані деталі та вузли не розкривають, відповідальність за якість їх виготовлення несе промислове підприємство