2. Закономірності відносного руху цілі і винищувача

Визначення основних залежностей буде здійснюватися з допущення, що винищувач і повітряна ціль знаходяться на одній і тій же висоті польоту і переміщаються в одній горизонтальній площині (рис.). Таким чином, параметри крену і тангажу при визначенні цих залежностей використовуватися не будуть.

Штурман наведення має справу з координатами і параметрами, що характеризують взаємне положення цілі та винищувача (рис.). Рух винищувача та цілі характеризуються лінійними (V_ц , V_в ), кутовими (_ц , _в) швидкостями, а також курсами (_ц , _в ) польоту.

У процесі рішення задачі наведення ОБУ необхідно визначити:

1. Курс літака – перехоплювача _в.

Курс літака – кут у горизонтальній площини між північним напрямком меридіана (істинного, магнітного, умовного), який проходить через літак і продольною вісью літака. Курс визначається по напрямку руху годинникової стрілки.

2. Час польоту до закінчення наведення.

3. Шлях S_ц, який проходе ціль до закінчення наведення.

Для цого повинні бути відомі або визначені:

- істині повітряні швидкості (V_ц , V_в ) винищувача і цілі,

істина повітряна швидкость – швидкость переміщення літака відносно земної поверхні;

- знати координати винищувача і повітряної цілі: азимути (А_в, А_ц) та дальності (Д_в, Д_ц) від наземної РЛС, а також дальність між ними (Д);

Визначається на ІКО РЛС. Азимут – кут у горизонтальній площини між північним напрямком меридіана (істинного, магнітного, умовного), який проходить через РЛС і напрямком на літак. Азимут визначається по напрямку руху годинникової стрілки.

- курсові кути винищувача (_в ) відносно повітряної цілі і повітряної цілі (_ц ) відносно винищувача, а також пеленг цілі (П_ц) відносно винищувача;

- - кутової швидкості повітряної цілі _ц при виконанні нею розвороту;

Курсові кути та кутові швидкості розвороту у подальшому будемо вважати позитивними при відліку проти напрямку руху годинникової стрілки (або при розвороті ліворуч).

Кутова швидкість переміщення винищувача відносно повітряної цілі складається з наступних елементів:

кутової швидкості в наслідку руху повітряної цілі зі швидкістю V_ц:

кутової швидкості в наслідку руху винищувача зі швидкістю V_в:

- задану дальність  l_o винищувача від цілі в кінці наведення;

- відношення лінійних швидкостей польоту винищувача і повітряної цілі

З усіх зазначених вище факторів найбільш істотно на результат наведення впливає курс винищувача, тому його розрахунку штурман наведення (ОБУ) приділяє особливу увагу. Однак крім аналітичних розрахунків, необхідно оволодіти різним штурманським приладдям та поступово відпрацювати добрий окомір і рахунок у розумі, які дозволили б швидко та з достатньою точністю окомірно визначати курс та швидкість польоту у будь – яких умовах тактичної та навігаційної обстановки.

ВИСНОВКИ

Таким чином сьогодня ми з вами почали вивчення дисципліни „Теорія та методика наведення на повітряні та наземні цілі” розглянувши поперше сучасний стан пунктів управління, подруге - основні фундаментальні визначення на якіх базується ”Теорія наведення винищувачів на повітряні та наземні цілі”, всі існуючі методи наведення, кожен з яких буде розглянутий детальніше у тематики дисципліни, та питання, які пов’язані з етапами польоту на повітряний бій та нанесення удару по наземній цілі, які теж будуть детальніше розглянути у подальшому.

ТЕМА № 2 МЕТОД НАВЕДЕННЯ „ПАРАЛЕЛЬНЕ ЗБЛИЖЕННЯ”.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ

. Сутність методу та аналітичне вирішування задачі

наведення.

Можливості наведення на повітряну ціль, яка перевищує винищувач по швидкості.

Графічне вирішення задачі -

Вирішення задач за допомогою лінійок.

Окомірне вирішення задачі наведення

. Оцінка методу.

НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА:

1. В.Н.КАМЕНСКИЙ “Наведение самолетов на воздушные и наземные цели". часть.1, стр. 29-49.

І. СУТНІСТЬ МЕТОДУ Й АНАЛИТИЧНЕ ВИРІШЕННЯ ЗАДАЧІ НАВЕДЕННЯ МЕТОДОМ „ПАРАЛЕЛЬНЕ ЗБЛИЖЕННЯ”.

Припустимо що ціль рухається прямолінійно та рівномірно, тобто виконується умова Vц = соnst, ц = 0, а швидкість винищувача залишається постійною Vи = соnst.

Необхідно визначити напрямок польоту винищувача, для того щоб починаючи з даної миті, він, рухаючись також прямолінійно і рівномірно, зустрівся з повітряною ціллю в точці С. Зустріч відбудеться в тому випадку, якщо напрямок вектору відносної швидкості зближення (Vотн) пройде через повітряну ціль (мал.1).

Мал.1. Сутність методу "Паралельне зближення".

При умові постійності швидкостей це можливо, якщо зберігаються постійними величини курсових кутів (ц=0, и=0) та  = 0. З мал.1 видно, що для визначення напрямку польоту винищувача і точки зустрічі необхідно провести лінію шляху винищувача із точки А повздовж вектора Vи до перехрещення з лінією шляху повітряної цілі. Якщо тепер винищувач буде рухатися по лінії АС, то буде зберігатися постійність курсових кутів:

_{ц о}=_{ц 1}=...=_{ц і},

_{и о}=_{и 1}=...=_{и і},

а лінія пеленгу АВ буде весь час пересуватися в просторі паралельно самій собі. Тому метод і названий методом паралельного зближення.

В залежності від початкового положення повітряної цілі і винищувача трикутник АВС при наведенні цим методом може бути гостро кутовим, прямо кутовим або тупо кутовим, а винищувач може війти в точку зустрічі під будь яким курсовим кутом, в тому числі на попутні та зустрічні курси (мал.2).