Кость Левицький
Завдяки конституційному устроєві Австро-Угорської імперії на тих українських землях, що входили до її складу і, зокрема, в Галичині протягом другої половини XIX століття поступово витворюється розвинуте, структуроване українське громадянське суспільство. Саме тут українці здобували перші навики виборчої і парламентської боротьби, досвід боротьби законними методами за свої законні інтереси. І значна заслуга в цьому українських політичних провідників того часу.
Одним з найяскравіших представників галицької політичної верхівки є Кость Левицький. Розпочавши свою працю на благо українського народу на початку 80-х років минулого століття, він продовжував її до самої смерті, тобто до кінця 1941 року. Створення Західно-Української Народної Республіки теж відбулося, в значній мірі, під його проводом.
В 60-х роках, за прикладом Східної України, в ряді міст на західноукраїнських землях виникають молодіжні українські організації − «громади», які об'єднують молодь, що прагне працювати на користь рідного народу. Одразу ж з початком навчання в гімназії, Кость Левицький починає брати активну участь в діяльності «громади», а на старших курсах навчання стає одним з її керівників. Особливу увагу приділяє він поширенню видань «Просвіти».
Після закінчення гімназії він продовжує навчання на юридичних факультетах у Відні та у Львові. Як і в гімназії, Кость Левицький не стоїть осторонь громадського життя.
Після закінчення навчання на юридичному факультеті, Кость Левицький проходить судову і адвокатську практику у Львові, а в 1884 році отримує у Львівському університеті степінь доктора права і починає свою адвокатську діяльність, спочатку як адвокатський кандидат, а з 1890 року як адвокат і відкриває свою адвокатську канцелярію у Львові, яка функціонувала майже до кінця життя Костя Левицького.
Він перший почав писати свої скарги і подання до суду українською мовою, і свою адвокатську діяльність, свої знання діючого законодавства він повністю віддає на службу своєму народові, на захист його прав і свобод. Особливу славу принесли Костеві Левицькому, як знавцеві діючого адміністративного права, справа проти Львівського магістрату, та, як знавцеві кримінального права, виступ захисником у справі звинувачення українського поета і художника Корнила Устияновича.
Одразу ж після завершення навчання в університеті, Кость Левицький вступає до Товариства «Просвіта». Незабаром його обирають членом правління Товариства.
Тут в «Просвіті» одна за одною з'являються в світ численні популярно-правові розвідки Костя Левицького. Розуміючи, що одна з найбільших проблем українського народу, зокрема селянства, в боротьбі зі свавіллям і зловживаннями, які допускають державні службовці є, дуже часто, саме незнання селянином своїх законних прав, невміння відстояти ці права. Саме тому, прагнучи ознайомити найширші верстви народу з діючим законодавством він приділяє таку увагу власне популярним правничим книжечкам для народу. І вже в 1884 році в товаристві «Просвіта» було видано його першу працю такого плану «Про закон о товариствах і право збору».
Поряд з перетворенням «Просвіти» в просвітньо-економічне товариство, починається процес створення українських кооперативних, фінансових, кредитових, ремісничих об'єднань і товариств. Кость Левицький бере в ньому найактивнішу участь.
У 1885 році у Львові було створено політичне товариство «Народна Рада», ініціатором якого, поряд з Юліаном Романчуком, Омеляном Огоновським, Олександром Огоновським, Василем Нагірним та іншими, був Кость Левицький. З цього часу починається його активна політична діяльність. Його обирають секретарем «Народної Ради». Пізніше, коли на базі цього політичного товариства у грудні 1899 року було створене Національно-Демократичне (Народне) Сторонництво, згодом перейменоване на Українську Національно-Демократичну Партію, Кость Левицький входить до Президії Народного Комітету. Пізніше обрано його Головою Народного Комітету. Усе більшу консолідуючу роль відіграє Народний Комітет під керівництвом Костя Левицького. Незабаром він стає фактичним провідником всієї політичної діяльності галицьких українців. На перших виборах до Австро-Угорського парламенту, які проводились на підставі загального і рівного виборчого права, Костя Левицького обрано послом до віденського парламенту. Тут його обирають головою Українського парламентського клубу, функції якого він виконує аж до 1916 року. В 1908 році Костя Левицького вибрано послом до Галицького сейму, де він також очолює Український сеймовий клуб.
Одразу ж після початку світової війни, гурток українських політичних емігрантів у Львові рішив, за порозумінням з політичними провідниками галицьких українців, головно з К. Левицьким, заснувати «Союз визволення України», як позапартійну політичну організацію, яка б об'єднувала і представляла інтереси українців з тієї частини України, що знаходилась під гнітом Російської імперії. Головним завданням організації її засновники вважали пропаганду ідеї самостійної України.
Після створення Західно-Української Народної Республіки Кость Левицький обраний Українською Національною Радою президентом першого українського Секретаріату ЗУНР. Після того, як перший уряд пішов у відставку, він стає головою Комісії виборчої реформи в Українській Національній Раді у Станіславові. В серпні 1920 року він уповноважений для справ преси і пропаганди, а з січня 1921 року – для закордонних справ в уряді Євгена Петрушевича.
Повернувшись в 1924 році до Львова, Кость Левицький вже не бере такої активної участі в українському політичному житті як раніше, хоча є членом Центрального Комітету Українського Національно-Демократичного Об'єднання. 3 приходом радянських військ у Західну Україну Кость Левицький був заарештований органами НКВС і пробув у тюрмах Львова і Москви довгих 20 місяців (в цей час йому було вже 80 років).
Роздумуючи над життям та діяльністю Костя Левицького важко відповісти хто ж він був у більшій мірі − політик, організатор економічного, господарського життя українського народу, талановитий адвокат, якого, попри всю антиукраїнську упередженість польських чинників було обрано членом Національної Ради Адвокатської у Варшаві, редактор і журналіст, завдяки діяльності якого була створена правнича преса в Західній Україні чи вчений, якому тільки несприятливі суспільно-політичні умови життя рідної нації не дали можливості створити свою правничу школу, рівної за своїми інтелектуальними та науковими показниками будь-якій німецькій чи австрійській школі права. Але чи взагалі можливо знайти відповідь на це запитання? Певне, ні. Тому що Кость Левицький, як і багато інших талановитих синів українського народу, в силу історичних обставин змушений був замінити десятки інтелектуальних працівників нації, які б безумовне з'явились при нормальних умовах життя і розвитку української нації. І незамінимою втратою є те, що ці, кращі сини народу не зробили, повною мірою, в тій чи іншій ділянці, будучи, силою обставин, змушені займатись іншими проблемами. Яскравим прикладом може бути наукова діяльність Костя Левицького. Не зважаючи на його громадську та політичну діяльність його науковий доробок є суттєвим вкладом в розвиток української правової думки.
Кость Левицький значну увагу приділяє проблемі становлення і розвитку української науки й освіти в цілому. Так він, разом з Костем Паньківським та Іваном Франком як представники «Просвіти», бере участь в нараді, скликаній на початку 1902 року Науковим Товариством ім. Шевченка, у справі заснування українського університету у Львові. Він був також у складі депутації НТШ, яка 13 травня 1916 року вручила міністру просвіти Австро-Угорської імперії петицію з вимогою негайно відкрити український університет у Львові. Кость Левицький, розуміючи велике значення широких міжнародних зв'язків української науки, в міру своїх сил і можливостей сприяв їх розширенню і зміцненню.
Саме він є автором ряду законів, законопроектів, інших нормативних актів ЗУНР.