Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Istoriya_pravovoyi_dumki_duzhe_skorocheno.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
216.06 Кб
Скачать

Іван Франко

Геніальність Івана Франка власне в тому і полягає, що вже більше століття його творчість зберігає свою актуальність.

Він не був фаховим юристом та теоретиком права. Проте мав зацікавлення правом, планує вступити на юридичний факультет Віденського університету, і тільки брак коштів не дав йому можливості реалізувати свій намір. Починаючи з двадцятидвохрічного віку Іванові Франку довелося зіткнутися з репресивною державною машиною Австрійської монархії.

Після 1-го арешту 1878 року буде ще два, буде постійна боротьба з поліцією і прокуратурою, яка буде конфісковувати і забороняти як редаговані Франком видання, так і його власні праці. Як журналіст брав участь і готував ґрунтовні репортажі (більшість яких писана польською мовою, а публікувалася в «Kurjer-i Lwowski-m», в якому Франко працював з 1887 по 1897 рр.,) з різноманітних судових засідань.

Неодноразово сам виступав на захист своїх прав правовими засобами, представляв інтереси інших осіб.

Проблеми права і держави посідають в творчості Івана Франка хоча й не першорядне, але доволі значне місце. Це однаковою мірою стосується як наукових та публіцистичних праць, так і художніх творів – прозових і поетичних. Зрештою вплив останніх на суспільну свідомість українського народу був незмірно більший, ніж перших.

Для розуміння Іваном Франком більшості державно-правових проблем характерний фаховий підхід, він розуміє їх як юрист, правник.

Конституція та конституціоналізм більшою чи меншою мірою є предметом зацікавлення Івана Франка протягом всієї його творчої діяльності.

Поява конституціоналізму, який, на думку мислителя, є, по суті, ознакою сучасної держави, пов’язана з переходом від феодалізму до капіталізму в економічних відносинах, зміною станового суспільства на суспільство юридично (формально) рівних громадян.

Конституціона­лізм, так як і капіталізм, опирається на свободі, але він ще не свобода. Свобода тут тільки ще в теорії, рівність тут тільки ще в букві права, а на ділі гніт сильнішого над слабшим, нерівність економічна.

Всі ми, вся Європа засвоїла собі принципи свободи, демократизувалась, зреспубліканщилась.» – писав Іван Франко. Досягнення рівноправності не означає рівності, і боротьба за рівність, «боротьба страшенно скомплікована і трудніша від усіх дотеперішніх... буде змістом нового, ХХ-го віку». Можливість такої боротьби, прагнення досягнення матеріальної рівності з боку робітників, яке реально реалізується в піднесенні матеріального добробуту, веде до підвищення рівня культури, усвідомлення потреби задоволення не тільки соціальних та економічних прав, але й прав та потреб культурних, національних. Таким чином, усунення абсолютизму, утвердження демократії сприяє розвитку та утвердженню національної свідомості в найширших верствах народу. На зміну соціальним та економічним проблемам, які були найгострішими в попередні десятиліття, наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. приходить національна проблема.

Здобуття нацією державної незалежності не знімає потребу осмислення подальших шляхів державно-правового розвитку. Під цим оглядом важливе значення має характеристика перспектив майбутньої соціалістичної держави. Мислитель звертає увагу на те, що здобуття влади, перетворення сучасної держави в соціалістичну, на думку ідеологів соціалізму, може відбуватися еволюційним шляхом, використовуючи здобутки конституціоналізму.

Виступаючи проти економічного гніту, соціал-демократи, на думку Івана Франка, прагнуть «захопити в свої руки державну власть не на те, аби знищити її і дати всім горожанам якнайповнішу і найширшу свободу.

Великий Каменяр чітко, переконливо і аргументовано довів неможливість побудови ідеальної держави чи існування якогось високо розвинутого бездержавного суспільства. Він показав, що людське суспільство знаходиться в постійному розвитку і «повного громадського щас­тя, повного, так сказати, раю на землі люди не діб'ються ніколи.» Побудова демократичної, правової, соціальної держави – це не якийсь шлях, який потрібно пройти, щоб мати можливість зупинитися і відпочити в кінці шляху. Це напрям руху, розвитку суспільства. Це напрям його прогресивного розвитку.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]