Лекція 6 Водовідведення будівель
6.1. Основні елементи внутрішнього водовідведення
У будівлях в залежності від характеру і ступеня забруднення стічних вод проектують такі системи водовідведення: побутову - для відводу стічних вод від санітарних приладів (унітазів, раковин, умивальників, ванн, мийок, душа тощо); виробничу – для відводу промислових стічних вод, (одна або декілька в залежності від складу і кількості стічних вод); об’єднану - для відводу господарсько-фекальних і виробничо стічних вод за відповідної системи зовнішньої системи зовнішнього водовідведення і за умови їх сумісної очистки.
Система внутрішнього водовідведення складається із таких основних елементів (рис.6.1): приймальників стічної рідини (умивальники, раковини, унітази, пісуари, трапи) з вбудованими , або окремими гідравлічними затворами - сифонами; мережі труб усередині будівель і випусків із будівель з пристроями для огляду і прочистки трубопроводів; установок для місцевої обробки стічних вод (пісковловлювачі, жироуловлювачі, грязьовідстійники, бензиноуловлювачі, розбавлювачі, нейтралізатори), якщо вони є потрібними в залежності від складу стічної рідини.
Трубопроводи внутрішнього водовідведення, як і зовнішнього, проектують, як правило, самозливними і поділяють на поверхові відвідні труби, по яких стічні води від санітарних приладів надходять у стояк; стояки, що проходять по всіх поверхах будівлі; випуски, по яких стічні води будівлі надходять в колодязі дворової мережі , яка відводить стічні води у вуличну мережу.
Відвідні труби прокладають із чавунних і пластмасових труб по стінах, над підлогою, або під стелею нижнього поверху, утворюючи так звані підвісні лінії. Улаштування підвісних ліній небажане і зовсім неприпустиме у житлових приміщеннях, у приміщеннях громадського харчування, над кухонними плитами у продуктових і підсобних приміщеннях, над виробничими агрегатами, де попадання вологи може викликати псування продукції.
Прокладку відвідних труб у міжповерхових перекриттях, що викликало б ускладнення під час ремонту, слід заміняти прокладкою у борознах і нішах стін, або в монтажних шахтах і коридорах. Перетин трубопроводами вентиляційних каналів не допускаться.
Стояки розташовують в залежності від розташування санітарних приладів. Розробка архітектурної частини проекту будівель повинна передбачати розташування групи санітарних приладів по можливості по вертикалі з метою зменшення кількості стояків і довжин відвідних ліній від приладів.
Стояки установлюють як відкрито так і скрито в борознах а також у монтажних шахтах.
Діаметр стояка мусить бути не менше найбільшого діаметра примикаючих до нього відвідних труб. Мінімальний діаметр стояка 50 мм. Труби для стояків застосовують чавунні розтрубні або пластмасові.
І поверх
Рис.6.1. Схема внутрішньої системи водовідведення
1 - витяжка; 2 - перехід; 3 - ревізія; 4 - стояк; 5 - прочистка;
6 - підшивна стеля (короб); 7 - відступ; 8 - пісколовка; 9 - засувка;
10 - випуск із будівлі; 11 - дворова водовідна мережа із
оглядовим колодязем.
Стояки можуть бути вентилюємими і невентилюємими. У вентилюємих стояків верхня частина виводиться вище даху і служить для вентиляції. Стояки, виведені вище даху, повинні відстояти від відкриваємих вікон не менш ніж на 4 м. За експлуатування плоских дахів необхідно об’єднувати стояки, виводячи витяжні труби на висоту не менше 3 м з відповідним їх декоруванням. Діаметр збірного трубопроводу витяжної труби приймають не менш 100 мм при загальній кількості приладів до 300.
У будівлях, де неможлива або небажана установка витяжних пристроїв (терасні будівлі, стилобати тощо), допускається улаштування збірного трубопроводу при об’єднанні не менш 3 стояків.
Стояки в житлових будівлях розташовують звичайно ззаду унітаза у санітарному вузлі. За розміщення кухні у віддаленні від санвузла слід улаштовувати окремий стояк для кухонних мийок.
Випуски прокладають із чавунних труб під підлогою або під стелею підвалів з необхідним уклоном. За відсутності підвалів випуски прокладають у землі під нежитловим приміщенням. Довжина випуску від стояка або прочистки до осі оглядового колодязя складає: для труб діаметром 50 мм – до 8 м, для труб діаметром 100 мм – до 12 м, 150 мм – до 15 м. Найменша довжина випуску від фасадної стіни до осі колодязя – 3 м у щільних непросадочних ґрунтах і 5 м – у нестійких просадочних ґрунтах. Уклони труб визначаються гідравлічними розрахунками, але для d=50мм імін= 0,03, і для d=100мм імін=0,02.
Для забезпечення нормальної роботи водовідвідних трубопроводів слід передбачати установку ревізій або прочисток
на стояках на першому і останньому поверхах та не рідше як через три поверхи (ревізії);
на початкових точках поворотів відвідних ліній та на поворотах (прочистки).
Дворова водовідвідна мережа (рис.6.2) об’єднує всі випуски із будівель. По ній стічну рідину відводять у зовнішню водовідвідну мережу.
Рис.6.2. Дворова каналізаційна мережа:
1 - прочистка; 2 - випуск; 3 - дворовий колодязь; 4 - дворові мережі;
5 - контрольний колодязь; 6 - колодязь вуличної мережі.
На відстані 1-1,5 м від червоної лінії установлюють контрольний колодязь, який прислуговує виключно для перевірки роботи мережі. Ніяких приєднань до контрольного колодязя не допускається. Дворову мережу трасують по найкоротшому напрямку по можливості паралельно осям будівель на відстані не більше вказаних вище максимальних довжин випусків. Дворову водовідвідну мережу укладають із керамічних, бетонних і азбестоцементних труб з мінімальним діаметром 150 мм. За найменший уклон за розрахункового наповнення слід приймати 0,008.
Дворову водовідвідну мережу проектують згідно із нормативами для зовнішніх водовідвідних мереж.