Контрольні запитання до теми 6.7

1. Поясніть поняття «наркоманійна залежність».

2. Які форми наркоманійної залежності Ви знаєте?

3. У чому полягає психічна наркоманійна залежність?.

4. Що лежить в основі фізичної наркоманійної залежності?

5. Охарактеризуйте основні ознаки алкоголізму.

6. Що Вам відомо про причини алкоголізму?

7. Поясніть генетичний механізм алкогольної залежності.

8. У чому полягає профілактика алкоголізму?.

9. Яку роль у розвитку алкоголізму відіграють фактори оточуючого середовища і в першу чергу сім’ї?

10. Назвіть чинники оточуючого середовища, які можуть бути причетні до розвитку наркоманії?

11. Що відомо сучасній науці про генетичні чинники наркоманії?

12. Яка успадковуваність наркоманії?

13. У чому полягає популярність тютюнокуріння?

14. Поясніть небезпечність тютюнокуріння для здоров’я людини.

15. Що Вам відомо про генетичні фактори пристрасті до тютюнокуріння?.

16. Яка відносна роль спадкових та соціальних чинників у формуванні гомосексуальності?

17. Що відомо сучасній науці про генетичні механізми гомосексуалізму?

18. Назвіть та поясніть проблеми вивчення генетики злочинності.

19. Які експериментальні дані підтверджують генетичну природу схильності до самогубства?

7. Генетика особистості

7.1. Темперамент

7.1.1. Поняття темпераменту

Під темпераментом розуміється відносно стійке зако­номірне співвідношення індивідуально-психо­логічних особливостей людини і тварин, яке характеризує динамічну сторону їх психічної діяльності та поведінки.

Розрізняють два най­важливіші аспекти темпераменту – активність і емоційність. Активність характеризує ступінь швидкості, енергійності чи повільності, млявості індивіда у його діях і вчинках, а емоційність – особливості перебігу його емоційних переживань (позитивних чи негативних) та ставлення до явищ чи предметів дійсності (радість, сум, гнів тощо).

Різні вчені робили спроби розкрити природу темпераменту та визначити його показники на основі морфологічних особливос­тей людської голови, товщини нер­вових волокон, будови тіла тощо. У пострадянській психології найбільш поширеною є теорія І. П. Павлова, яка пов’язує ти­пи темпераменту з діяльністю центральної нервової систе­ми. Подальші дослі­дження, проведені російськими фізіологами, показали, що структура основних власти­востей нервової системи є досить складною, що спричинює значну кількість їх поєднань, а не чотири, як уважав І.П. Павлов. Крім того, встановлено, що кожна властивість темпераменту залежить не від однієї, а від кількох властивостей нервової системи, і кожна така властивість виявляється не в одному, а у всіх типах темпераменту.

Тип темпераменту є відносно стійким і мало змінюється під впливом середовища та виховання, але зазнає певних змін у процесі онтогенезу. Відомо також, що він не визначає інші властивості особистості (наприклад, характер, здібності), а лише впливає на їх динамічні прояви. На ос­нові темпераменту формується індивідуальний стиль діяль­ності – сукупність варіантів діяльнос­ті, які є найбільш прийнятними для людини певного темпераменту.

У генетичних дослідженнях темпераменту необхідно враховувати кілька його особливостей. По-перше, компонентний склад темпераменту залежить від віку людини, оскільки деякі особливості поведінки, характерні для маленьких дітей (наприклад, регулярність відправлення фізіологічних функцій, тривалість сну і т.п.), у дорослих або відсутні, або мають зовсім інше значення. По-друге, методи діагностики динамічних характеристик (анкети, засновані на самооцінці, експертні оцінки, проективні методики, спостереження), як правило, мають значно меншу, ніж, наприклад, тести IQ, статистичну надійність і часто дають різні результати. По-третє, існує традиційна для психології проблема співвідношення темпераменту і характеру. Хоча характер, на відміну від темпераменту, часто пов’язується із змістовною стороною особи, однак, це не дає змоги надійно розрізнити їх прояви. Адже динамічні характеристики діяльності можуть в конкретних випадках визначатися не тільки рисами темпераменту, але і, наприклад, високою мотивацією даної діяльності, тобто власне особистісною рисою.

Із зазначених вище особливостей темпераменту досить гострою є проблема співвідношення темпераменту і характеру, яка, кінець кінцем, зводиться до проблеми «індивід та особистість». Цю дилему найкраще може вирішити генетика. Розуміючи особистість як систему, що має соціокультурне наповнення та віддзеркалює суспільні відносини, в які занурена людина, не можна сюди ж відносити спадково задані властивості, які закодовані в геномі та належать до структури індивідуальності. Таким чином, при вирішенні питання про належність тієї чи іншої психологічної риси до темпераменту необхідно обов’язково враховувати коефіцієнт успадковуваності.

Однак у зарубіжних психологічних дослідженнях практично відсутнє розмежування індивіду та особистості. Тому в змісті анкет і тестів, в інших діагностичних процедурах та в одержуваних потім даних західні автори часто об’єднують риси і властивості, які логічно необхідно було б віднести до різних підструктур індивідуальності.

Навіть у тих випадках, коли ці два терміни – темперамент і особистість – розрізняються, йдеться скоріше про обсяги понять, ніж про різні підструктури або рівні інтегральної індивідуальності.

Труднощі, пов’язані з проблемою розмежування темпераменту та характеру, дають підставу дослідникам вважати, що риси темпераменту в чистому вигляді можуть бути визначені лише у немовлят, коли соціальний досвід мінімальний.