5.3.8. Поліморфізм спадкових патологій

Під поліморфізмом розуміється численність клінічних ознак та лабораторних показників будь-якого захворювання, а також різноманітність їх прояву. Наприклад, у частини хворих на синдром Марфана можна діагностувати випинання мітрального клапана серця, а у інших – аневризму (розслаблення та випинання стінки) аорти. З боку органів зору може виявлятися підвивих кришталика, а може мати місце незначна короткозорість тощо.

Іншим прикладом різноманітного прояву симптоматики при одному й тому ж захворюванні є нейрофіброматоз I типу (наявність численних пігментних плям, шкірних та підшкірних пухлин). Відомі випадки, коли у одного хворого на нейрофіброматоз спостерігається повна клінічна картина, для якої характерні множинні пухлини, тоді як у іншого хворого (навіть у члена тієї ж сім'ї) реєструються лише пігментні плями.

Описані вище явища спричинюються такими особливостями генів, у тому числі й мутантних, як пенетрантність та експресивність (див. розділ 4.1.1.). Згадаємо, що пенетрантність – це вірогідність, або частота прояву захворювання (ознаки) у носіїв даного гена. Експресивність же визначається як ступінь прояву дії певного гена.

Якщо та чи інша ознака визначається лише наявністю відповідного гена, то говорять про 100%-ну пенетрантність цього гена. Коли ж за наявності гена захворювання виявляється не в усіх випадках, то говорять про неповну пенетрантність.

Одне і те ж захворювання може по-різному протікати у різних хворих, навіть у членів одного родоводу. Тоді говорять про різну експресивність гена, яка і має місце у другому з описаних вище випадків. Іноді прояв гена буває настільки незначним, що ознаки його не виявляються існуючими нині діагностичними методами.

Клінічний поліморфізм спадкових хвороб, визначуваних одним геном, може проявитися різним часом початку захворювання або різною тяжкістю клінічних проявів. Наприклад, хорея Гентинґтона, середній вік початку якої приблизно 40 років, може початися в дитячому віці, а в деяких випадках – лише після 60 років.

5.3.9. Генетична гетерогенність патологій

Коли клінічно схожі хвороби в різних сім'ях обумовлені дефектами різних генів, говорять про генетичну гетерогенність спадкових патологій. Вживані назви багатьох патологічних станів або навіть захворювань часто приховують властиву їм гетерогенність, надаючи вигляду однорідності. За кожною, наприклад, з таких назв, як «синдроми кровоточивості», «м'язова дистрофія», «розумова відсталість», «глухота», «анемія», «глікогеноз» (аномальне накопичення глікогену) і т.д., ховається кілька клінічно, біохімічно та генетично різних захворювань. Фенотипно (клінічно) однорідне захворювання може бути генетично гетерогенним, якщо його ланцюг біохімічних реакцій блокований в різних точках, як, наприклад, при адреногенітальному синдромі (порушення біосинтезу гормонів). Відсутність або нестача одного й того ж кінцевого продукту, наприклад гемоглобіну, що приводить до недокрів'я, також може бути наслідком мутацій різних генів.

Мал. 37. Локалізація генів деяких форм пігментного ретиніту на хромосомах

Нижче подаються ознаки гетерогенності спадкового захворювання.

1. Наявність сімей з різними типами успадкування клінічно схожих захворювань. Наприклад, пігментний ретиніт (зниження нічного зору, звуження полів зору з подальшою прогресуючою втратою зору до повної сліпоти) може успадковуватися як аутосомно-домінантний, або як аутосомно-рецесивний, або як Х-зчеплена рецесивна ознака. Показано, що ген аутосомно-домінантної форми локалізований на довгому плечі хромосоми 3 (3q24), ген аутосомно-рецесивної форми – на короткому плечі хромосоми 6 (6p21.3), а ген Х-зчепленої форми – на короткому плечі Х-хромосоми (Xp11.3) (мал. 37). Цікаво, що, крім щойно названих форм пігментного ретиніту, виявлено ще принаймні 9, аномальні гени яких локалізовані в хромосомах 1, 7 (2 гени), 8, 17, 19 та Х (3 гени, крім названого).

2. Народження дітей (див. розділ 4.1.2, мал. 32, IV покоління) з нормальним слухом від батьків, які обоє хворі на аутосомно-рецесивну глухоту різних форм. Сьогодні виявлено значну кількість форм глухоти з аутосомно-рецесивним типом успадкування, спричинених мутаціями у генах, локалізованих, наприклад, у хромосомах 2, 3, 4, 7, 13, 14, 17, 21 та інших.

3. Наявність різних провідних біохімічних дефектів. Так, при синдромі Санфіліппо (порушення вуглеводного обміну, що супроводжується важкими фізичними вадами та розумовою відсталістю) виділяють 4 типи біохімічних дефектів. Кожний з цих типів характеризується браком того чи іншого ферменту, який бере участь у вуглеводному обміні на певній його стадії.