4.1.3. Інші типи домінування ознак

У людини, як і в інших організмів, наявні також неповне домінування, кодомінування та наддомінування.

Неповне домінування полягає у проміжному прояві ознаки при гетерозиготному стані алелей гена. Воно може торкатися як нормальних, так і патологічних ознак.

За цим типом у людини успадковуються такі ознаки як розміри носа, рота і очей, відстань між очима, вип’яченість губ та інші.

Розглянемо цей тип успадкування на прикладі патології – однієї з форм анофтальмії (відсутність очних яблук). У домінантних гомозигот (АА) очні яблука нормальних розмірів; у гетерозигот (Аа) очні яблука зменшені в розмірі, але зір збережений, а у рецесивних гомозигот (аа) очні яблука відсутні. Від шлюбу двох індивідів із зменшеними розмірами очних яблук (Аа) вірогідно четверта частина дітей матиме нормальні очі (АА), половина – зменшені очні яблука (Аа) та четверта частина дітей народиться без очних яблук (аа). Ви можете переконатися у цьому самі, скориставшись решіткою Пеннета.

Інша ситуація виникає у разі, коли відносини домінантності та рецесивності відсутні і обидва алеля проявляються у фенотипі. Подібна взаємодія називається кодомінуванням (сумісним домінуванням).

Явище кодомінування у людини можна проілюструвати на прикладі успадкування 4-ої групи крові за системою АВ0. При цьому чотири групи крові визначаються трьома алелями І^А, І^В та І^О, які розташовані в 9-ій парі хромосом. Перші два алеля є домінантними, а третій – рецесивний. І група крові визначається парою алелей І^ОІ^О, ІІ – І^АІ^А або І^АІ^О, ІІІ – І^ВІ^В або І^ВІ^О, а IV – І^АІ^В. У останньому випадку функціонує два різних домінантних алеля одного гена, що і є явищем кодомінування.

За принципом кодомінування у людини успадковується також одна із груп крові (група MN) за системою MN. Ген цієї системи крові може перебувати в стані двох алелей – L^M та L^N, які не мають між собою домінантно-рецесивних відносин. Якщо один із батьків має групу крові ММ (L^ML^M), а інший – NN (L^NL^N). то всі їхні діти матимуть групу крові MN і будуть гетерозиготами за геном L (L^ML^N).

Явище наддомінування пов’язано з тим, що у ряді випадків домінантні алелі в гетерозиготному стані проявляються сильніше, ніж у гомозиготному. Воно досить розповсюджене у живій природі. Його можна спостерігати і у людини. Проілюструємо це на прикладі осіб, гетерозиготних за алелями нормального та серпоподібноклітинного гемоглобіну Hb^A та Hb^S відповідно. За певних умов оточуючого середовища (оптимальна кількість кисню в чистому повітрі низинної місцевості тощо) генотип Hb^A Hb^S  відрізняється більшою життєздатністю, ніж Hb^S Hb^S і навіть Hb^A Hb^A.

Наддомінування також пов’язане з такими складними кількісними ознаками як життєздатність, тривалість життя тощо. У селекції рослин та тварин наддомінування відоме під назвою гетерозису, який проявляється у першому поколінні гібридів.

4.2. Взаємодія неалельних генів

Вище були розглянуті ознаки, які визначаються одним геном. Однак звичайно на фенотипний прояв одного певного гена впливають інші гени. Прикладом складної взаємодії генів може бути успадкування резус-фактора. Хоча це явище мало вивчене, вважається, що резус-фактор визначається трьома генами. Внаслідок взаємодії цих генів позитивний резус-фактор може проявлятися сильніше чи слабкіше.

Найбільш вивченими типами взаємодії генів є епістаз, комплементарність і полімерія.