Тема 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші

Навчальна мета: з’ясувати категорію "організація суспільного виробництва", її об'єктивну й суб'єктивну сторони, а також розкрити сутність натуральної, товарної й безпосередньо суспільних форм виробництва та їх ролі в розвитку суспільства.

У навчальній літературі переважно вирізняють натуральне, товарне виробництво, або ринкова економіка і безпосередньо суспільне виробництво. Це означає, що різним історичним епохам властиві суттєво різні економічні організації суспільного виробництва. Аналізуючи процес історичного розвитку виробництва студенти повинні вміти дати характеристику сутності та розумів переростання натурального господарства в товарне. Інформацію про даний процес студенти можуть отримати з посібників (1, с. 92 – 93; 2, с. 127 – 130 К. Маркс і Ф. Енгельс.)

При вивченні тими важливе значення має виявлення історичних розумів виникнення товарних відносин. Мова йде, у першу чергу, про відокремлення крупних родів суспільного виробництва, які призвели до виникнення й розширення обміну продуктами праці, тобто про суспільний розподіл праці. Саме глибокий розподіл праці ставши одним з розумів перетворення натурального господарства в товарне. Студенти повинні розібратися й з системою суспільного розподілу праці, вміти дати пояснення визначенням природному, технічному, економічному, а також частковому й одиничному розподілу праці.

Розглянувши розподіл праці в якості розумів появи товарного виробництва, треба знайти причину його появи. Найбільш відомою формою економічного відокремлення є приватна власність на засоби виробництва та його продукти.

Товарне виробництво – це така організація суспільного господарювання, за якою економічні відносини між виробниками виявляються через ринок, продукти праці приймають форму товару. Найважливішою категорією товарного виробництва є товар – продукт праці, який призначено не для безпосереднього споживання, а для збиту на ринок, тобто товар – це суспільна форма продукту праці. Сутність товару та його властивості розглядаються через систему взаємозв'язаних категорій: товар – споживча вартість – мінова вартість – вартість – величина вартості – продуктивність та інтенсивність праці та інші.

Основну інформацію про сутність товару та його властивості студент може отримати в роботі К. Маркса "Капітал" т. 1., гл. 1 "Товар" с. 43 - 56, та з посібника 2, с. 132 - 147. Вивчення даної тими повинно бути тісно пов’язано з характеристикою системи економічних законів товарного господарства: законом вартості, конкуренції, попиту та пропозиції, копійчаного обігу, максимізації прибутку та ін.

Закон вартості полягає в основі трудової теорії вартості. Згідно з законом вартості, товари обмінюються за вартістю, відповідно суспільно необхідним витратам праці на їх виготовлення. Суспільно необхідні витрати праці – робочий час, витрачений на виробництво товару при нормальних умовах виробництва, через інтенсивності та вмілості праці, це – грошовий вираз вартості.

Для найкращого поняття економічного змісту розподілу праці вимагається глибоке вивчення таких форм його проявлення як диференціація, спеціалізація та універсалізація, концентрація, кооперування, комбінування виробництва. Особливу увагу слід приділити диверсифікації, яка може носити ринковий або виробничий характер, отже, по різному впливати на НТП, формування та розвиток ринкових структур, рівень задоволення потреб населення.

У процесі вивчення теми слід виходити з того, що поява грошей нерозривно пов'язана з товарним господарством. Тому слід висловити появу грошей як процесу історичного розвитку обміну й форм вартості: просту, розвернуту, всезагальну, грошову.

Оскільки гроші виникли внаслідок розвитку обміну і є однією з його сторін, то вони самі є товаром, але товаром особливим, таким, який служить загальним еквівалентом вартості інших товарів. Гроші – товар, який виступає всезагальним еквівалентом. Виходячи з цього можна розкрити й функції грошей, які є способами реалізації їх сутності.

Наступним кроком у розгляді проблем грошей є вивчення основних станів їхньої еволюції. З цієї точки зору, гроші можна підрозділити на повноцінні й неповноцінні, а також кольорові гроші (знаки вартості), кредитні гроші – боргові зобов'язання суб'єктів економіки. Формою кредитних грошей являється вексель, а також банкнота, боргове зобов'язання (вексель) банку. У сучасних умовах можна говорити про появу нового різновиду кредитних грошів – депозитних, які існують у формі записів на банківському рахунку, – електронних грошей.

Виконуючи функцію засобу обігу, гроші безперервно переміщуються від одного суб'єкта економіки до іншого. Такий рух грошей називається грошовим обігом. Студент має знати закон копійчаного обігу, сутність якого можна виразити формулою.

Ц*Т – К + П – ВП

КГ = (СЦ – К +П – ВП)/О

де КД – кількість грошей, необхідних для обігу;

Ц – сума цін товарів, що перебувають в обігу (кількість товарів, помножена на рівень їхніх цін);

К – сума цін товарів, проданих у кредит;

П – сума платежів по борговим і іншим зобов'язанням;

ВП – сума платежів, що взаємно погашаються;

О – середнє число оборотів грошей ( за місяць, квартал, рік).

Наведений вище закон є закон грошового обігу. Він може бути застосований до будь-якого виду грошей. Разом з тим існують особливі закони обігу металевих, паперових і кредитних грошей.

Грошова система – форма організації копійчаного обігу, що склалася в даній країні й закріплена національним законодавством. Складові грошової системи: грошова одиниця, види грошових знаків, порядок випуску та регулювання грошей. Зменшення купівельної спроможності грошової одиниці отримало назву інфляція. Види інфляції: повзуча, галопуюча. Треба дати характеристику шкірного виду інфляції.