1.4. Потреби. Закон зростання потреб

Нестатки що прийняли форму конкретної необхідності людей у визначених благах, товарах, послугах, називають потребами. Коло потреб сучасної людини вкрай різноманітне, тим більше, що людські потреби включають не тільки індивідуальні нестатки, але і потреби родини, соціальної групи, виробничого колективу, населення, народу, держави.

Кількість благ, товарів, послуг, у яких відчувають потребу люди, обчислюється вже багатьма мільйонами. І в той же час ко­ло їх безупинно розширюється, потреби зростають і в кількіс­ному й у якісному відношенні. Ця підтверджувана багаторічною історією людства закономірність заслуговує виділення і може бу­ти названа законом зростання потреб, прояв якого зумовлений не тільки прагненням до кількісного зростання споживання, але меншою мірою зміною структури потреб, розширенням їхнього кола, розмаїтості, зрушенням пріоритетів, розвитком взаємоза­мінності, якісним удосконаленням. Прогрес людства, ріст його культури, знань, перевага духовних основ, що розширюють мож­ливості, неминуче обумовлюють підвищення потреб як закономі­рність людської цивілізації.

Потреби різноманітні. Можуть бути матеріальні і духовні, раціональні й ірраціональні, абсолютні і дійсні. Залежно від виб­раного критерію, потреби можна класифікувати на певні групи:

1. За рівнем необхідності (першочерговості): а) потреби в предметах першої необхідності (харчі, житло, одяг); б) потреби в предметах розкоші (яхти, норкові шуби...). 2. За об'єктами: а) ма­теріальні потреби; б) духовні потреби. 3. За суб'єктами: а) особи­сті потреби; б) потреби фірм; в) державні потреби. 4. За формами задоволення: а)потреби, які задовольняються індивідуально; б) потреби, які задовольняються колективно (водопостачання, газо­постачання та ін.) 5. За роллю в суспільному відтворенні: а) потреби в предметах споживання; б) потреби в засобах виробництва.

Можна виділити й групи відповідно до інших критеріїв. У за­хідній економічній літературі найбільшого поширення в класифі­кації потреб людини набула так звана «піраміда потреб» відомого соціолога зі США А. Маслоу, яка відображає рівні пріоритетнос­ті. В основі такої піраміди знаходяться основні матеріальні (фізі­ологічні) потреби - у продуктах харчування, одязі, житлі, відтво­ренні людського роду. Наступний рівень - потреби «у безпеці», тобто захист як від негативних зовнішніх факторів (посягання на волю та життя), так і від соціальних проблем (від безробіття, зли­днів, допомоги в оздоровленні). Третій рівень потреб передбачає потреби в стосунках між людьми, які основані на доброзичливос­ті, любові. Четвертий - характеризує повагу до людини з боку інших людей та самоповагу. Вершину піраміди складає потреба, що відтворює людину як особистість у суспільстві, тобто така, яка реалізується через розвиток та примноження здібностей, ін­телекту і т.д.

Матеріальні і духовні потреби практично безмежні, а це означає, що повністю задовольнити їх за допомогою товарів та послуг неможливо. Ця ознака властива саме сукупності потреб.

Що ж стосується потреби в конкретному товарі або послузі, то її, звичайно можна задовольнити: скажімо, протягом короткого пе­ріоду можна купити потрібний одяг, піти в театр. Інша річ, коли йдеться про сукупні потреби. Розвиток виробництва завжди по­роджує нові потреби, які відзразу задовольнити неможливо. Бі­льше того, задоволена одна потреба породжує іншу: це загально соціологічний закон, що діє як на рівні конкретної особи, так і на рівні груп людей або інститутів, які складають суспільство. Це стосується як загальних матеріальних потреб людини (харчі, одяг, житло), так і специфічних потреб, що обумовлюються соці­альним і культурним середовищем, у якому знаходиться людина.

Потреби є в індивідів, у груп людей, у соціальних верств, класів, держави. Головна особливість потреб полягає в їх безме­жності, тому що: 1) людство розвивається, розвиваються і його потреби - історично і соціально; 2) підвищується культурний рі­вень людей, і їхні потреби в цьому аспекті зростають; 3) будь- який новий винахід стає потребою і породжує ланцюг нових пот­реб; 4) засоби масової інформації дуже оперативно роблять дану потребу надбанням усіх людей, поза залежністю від того, до яко­го класу вони належать, чи у якій країні проживають; 5) потреби ростуть кількісно залежно від зростання народонаселення Землі.

Таким чином, висновок однозначний і аксіоматичний: в еконо­мічному змісті має місце необмеженість потреб людини в матері­альних благах і послугах. У цьому і полягає вся проблема, оскільки ці потреби треба задовольнити, що з об'єктивною неминучістю і невід­воротністю наштовхується на обмеженість ресурсів, а отже, на об­межені можливості задоволення потреб на всіх рівнях.

У тісному зв'язку з потребами знаходяться й економічні ін­тереси як форма прояву економічних потреб, форма прояву еко­номічних відносин людей у виробництві, розподілі, обміні і спо­живанні. Економічні інтереси виражають господарську користь, вигоду, реалізуючи які, господарський суб'єкт забезпечує самос­тійність, саморозвиток. Без цього він не може бути гідним парт­нером у наступному циклі господарських зв'язків, не може збере­гти і відтворити себе, тому що збанкрутує.

Намагаючись задовольнити потреби, суспільство в кожний даний момент зустрічається з відносною обмеженістю ресурсів. Вся економічна діяльність людини завжди і скрізь була спрямо­вана на подолання обмеженості ресурсів з погляду задоволення своїх потреб Основна суперечність економічного розвитку саме й полягає в протиріччі між постійно зростаючими потребами й об­меженістю виробничих ресурсів.