1.5. Виробничі ресурси і виробничий потенціал суспільства. Обмеженість виробничих ресурсів.

Межа виробничих можливостей

Основними ресурсами (факторами) є земля, капітал, праця. Деякі ресурси дані нам природою і тому обмежені: земля, корисні копалини, вода і т.д. Інші ресурси обмежені через обмеженість нашого власного розвитку: праця, знання, уміння, кваліфікація, вид використовуваної енергії і т.д.

Виробничий ресурс - це потенційні можливості елементів, які необхідні для функціонування виробництва. В економічній лі­тературі існують різні підходи щодо класифікації виробничих ре­сурсів, які характеризують ті чи інші важливі критерії, згідно з якими і проводиться їх класифікація.

3 погляду відтвореності виробничі ресурси розділяються на:

а) не відтворювані - це всі корисні копалини; б) відтворені - ґрунт, флора, фауна, водні ресурси, людина.

Не відтворювані і природно «вироблені» виробничі ресурси є екзогенними, тобто тими, що утягуються в економічний процес із зовнішнього середовища. Економічно відтворені - це ендогенні, або внутрішні ресурси. Обмеженість сировинних ресурсів, загро­за зникнення диктують постійну необхідність їх раціонального використання і пошуку нових енергетичних джерел.

Фактор виробництва - це лише та частина виробничих ре­сурсів, яка бере участь в даному циклі виробництва і у певний проміжок часу. Іншими словами, виробничий потенціал лише то­ді виступає як фактор виробництва, коли ресурси, що знаходяться в органічній єдності, здатні забезпечити виробництво продукції.

Земля - це, насамперед, просторово-географічний фактор. На землі живе людина, народи. На ній розташовуються країни, держави. Історично склалося так, що одні країни маленькі (Монако, Андорра), інші - великі (Росія, США, Китай). Однак території всіх країн обмежені, хоча ступінь обмеженості для Монако і Росії різний.

Земля до того ж є виробничим, економічним фактором. На ній вирощують урожай, десь більший, десь менший, отже, земля обмежена і за якістю. Наприклад, у Росії більше, ніж будь-де, ор­них земель, але 60% їх знаходиться в зоні ризикованого земле­робства.

Крім усього сказаного, у надрах землі криються незліченні багатства у виді мінералів, газу, нафти і т.д., але і вони обмежені за своєю природою. Створити чи нагромадити землю неможливо: вона - природний фактор.

Капітал. Під капіталом розуміються засоби виробництва: си­ровина, матеріали, машини, устаткування, будинки, споруджен­ня, транспорт, зв'язок. Усі вони є продуктом праці і вже тому но­сять обмежений характер. Крім того, їх обмеженість визначається й обмеженістю Землі та її надр, звідки взяті, в остаточному під­сумку, усі наші матеріальні блага.

Капітал до того ж має властивість старіти, зношуватися, от­же, частина нового капіталу йде на заміну старого, через що по­долання обмеженості цього ресурсу зустрічається з великими труднощами, хоча людина постійно і переборює їх. Капітал, на відміну від землі, є ресурсом економічним.

Праця. У процесі праці людина реалізує всю сукупність сво­їх фізичних і духовних здібностей: знання, уміння, вправність, кваліфікацію - усе те, що дало йому суспільство відповідно до іс­торичного і культурного рівнів розвитку самого суспільства.

Останнім часом важливою і вагомою складовою частиною економіки стає інформація, використовувана у виробництві й у споживанні. Така інформація - це знання, інтелектуальний про­дукт, представлені найбільш часто у формі результатів наукових досліджень, проектів.

В умовах обмеженості ресурсів суспільство на всіх етапах свого розвитку вирішувало і вирішує сьогодні три питання, що стали центральними і для економічної науки. Що робити (які то­вари і послуги, у якій кількості)? Хто і як ці питання вирішує, на якому рівні: індивіда, фірми, держави? Як робити (яким чином чи способом)? Мається на увазі організація виробництва: планова вона чи ринкова, з найманою робочою силою чи без неї, капітал розподіляється по галузях виробництва централізовано чи перес­лідує тільки свою вигоду? Для кого робити? Суспільству, усьому населенню чи тільки тим, у кого є гроші, і т.д.

Щодня відповідаючи на перше запитання, виробники посту­пово формують структуру суспільного виробництва, його галузі і напрямки. Рік за роком вимальовуються галузі найбільш прибут­кові, отже, найбільш розвинуті, а також галузі відстаючі, ті, куди підприємці добровільно не йдуть.

Відповідаючи на друге запитання, підприємці в главу кута ставлять технологію виробництва. Більш сучасна технологія більш економічна. Власне ступінь економічності і є показником ступеня її новизни.

Відповідаючи на третє запитання, підприємець визначає ви­користання виготовленого товару, сферу споживання свого про­дукту, ті групи і соціальні верстви населення, що будуть його ку­пувати, їх статевий і віковий склад. Говорячи теоретичною мо­вою, намагається погодити виробництво і споживання.

Залежно від відповідей на ці запитання розрізняють такі сис­теми господарювання, як ринкова і планова

Таким чином, людські потреби необмежені, а ресурси їхнього задоволення обмежені. Власне, процес виробництва, економічний прогрес, діяльність людини і є постійним, вічним прагненням ви­рішити дану проблему.

Взаємне узгодження процесів виробництва, розподілу, обмі­ну, споживання здійснюється за допомогою системи керування економікою, що впливає на кожний з циклів відтворення. Крива виробничих можливостей показує максимально можливе виро­бництво одного продукту при фіксованому випуску іншого і при повному і найкращому використанні фіксованих ресурсів при да­ній технології. Будь-яка крапка на кривій буде характеризувати альтернативне виробництво. Збільшення випуску автомобілів за рахунок зменшення випуску костюмів - і навпаки Економіка ма­ксимально ефективно функціонує на межі своїх виробничих мо­жливостей.