- •Економічна теорія
- •Isbn 978-966-364-425-7 © Корецький м.Х., Дацій о.І.,
- •1.1. Закони, категорії, функції економічної науки.
- •1.2. Сфери виробництва.
- •1.3. Економічні системи та їх класифікація.
- •1.4. Потреби. Закон зростання потреб
- •1.5. Виробничі ресурси і виробничий потенціал суспільства. Обмеженість виробничих ресурсів.
- •1.6. Ринкова організація господарювання
- •1.7. Конкуренція, її види
- •1.8. Монополія, її види
- •1.9. Підприємство як суб'єкт господарювання
- •1.10. Підприємство на ринку капіталів. Фондовий ринок
- •2.1. Ринкова система: попит і пропозиція
- •2.2. Еластичність попиту і пропозиції
- •2.3. Теорія споживчого вибору
- •2.4. Поведінка споживача на ринку товарів. Крива «дохід - споживання». Криві і закони Енгеля
- •2.5. Теорія поведінки виробника
- •2.6. Досконало конкурентний ринок
- •2.7. Монопольний ринок
- •2.8. Ринок монополістичної конкуренції
- •2.9. Олігополістичний ринок
- •2.10. Ринок факторів виробництва
- •3.1. Предмет макроекономіки
- •3.2. Основні макроекономічні показники
- •3.3. Макроекономічна нестабільність: економічні цикли, безробіття, інфляція
- •3.4. Загальна макроекономічна рівновага: модель сукупного попиту та сукупної пропозиції
- •3.5. Макроекономічна рівновага на товарному ринку.
- •3.6. Сукупні витрати і ввп
- •3.7. Держава в системі макроекономічного регулювання
- •3.8. Механізм фіскальної політики
- •3.9. Грошовий рииок і монетарна політика
- •3.10. Механізм зовнішньоекономічної діяльності
- •4.1. Етапи розвитку економічної науки
- •4.2. Меркантилізм
- •4.3. Класична школа політичної економії
- •4.4. Пролетарська політекономія Розробка к. Марксом і ф. Енгельсом економічної теорії капіталізму.
- •Основні проблеми «Капіталу» к.Маркса.
- •4.5. Становлення неокласичної традиції в економічній теорії. Маржиналізм
- •Математична школа в політичній економії. Теоретичні моделі л. Вальраса, в. Парето.
- •4.6. Кейнсіанство Історичні передумови виникнення кейнсіанства
- •Кейнсіанська теорія та економічна політика
- •4.7. Монетаризм м. Фрідмен
- •4.8. Інституціоналізм
- •Джон Роджерс Коммонс (1862-1945)
- •Теорії трансформації капіталізму
- •4.9. Економічні думки в Україні (XIX - початок XX ст.)
- •Ястремсъкий о.І., Гриценко о.Г. Основи мікроекономіки. - к., Знання, 1998. - 674 с.Навчальне видання
- •Економічна теорія Навчальний посібник
1.5. Виробничі ресурси і виробничий потенціал суспільства. Обмеженість виробничих ресурсів.
Межа виробничих можливостей
Основними
ресурсами (факторами) є земля, капітал,
праця. Деякі ресурси дані нам природою
і тому обмежені: земля, корисні копалини,
вода і т.д. Інші ресурси обмежені через
обмеженість нашого власного розвитку:
праця, знання, уміння, кваліфікація, вид
використовуваної енергії і т.д.
Виробничий
ресурс
- це потенційні можливості елементів,
які необхідні для функціонування
виробництва. В економічній літературі
існують різні підходи щодо класифікації
виробничих ресурсів, які характеризують
ті чи інші важливі критерії, згідно з
якими і проводиться їх класифікація.
3
погляду відтвореності виробничі ресурси
розділяються на:
а)
не відтворювані - це всі корисні копалини;
б) відтворені - ґрунт, флора, фауна, водні
ресурси, людина.
Не
відтворювані і природно «вироблені»
виробничі ресурси є екзогенними, тобто
тими, що утягуються в економічний процес
із зовнішнього середовища. Економічно
відтворені - це ендогенні, або внутрішні
ресурси. Обмеженість сировинних ресурсів,
загроза зникнення диктують постійну
необхідність їх раціонального використання
і пошуку нових енергетичних джерел.
Фактор
виробництва
- це лише та частина виробничих ресурсів,
яка бере участь в даному циклі виробництва
і у певний проміжок часу. Іншими словами,
виробничий потенціал лише тоді
виступає як фактор виробництва, коли
ресурси, що знаходяться в органічній
єдності, здатні забезпечити виробництво
продукції.
Земля
-
це,
насамперед, просторово-географічний
фактор. На землі живе людина, народи. На
ній розташовуються країни, держави.
Історично склалося так, що одні країни
маленькі (Монако, Андорра), інші -
великі
(Росія, США,
Китай).
Однак території всіх країн обмежені,
хоча ступінь обмеженості для Монако і
Росії різний.
Земля
до того ж є виробничим, економічним
фактором. На ній вирощують урожай,
десь
більший, десь менший, отже, земля обмежена
і за якістю. Наприклад, у Росії більше,
ніж будь-де, орних земель, але 60%
їх
знаходиться в зоні ризикованого
землеробства.
Крім
усього сказаного, у надрах землі криються
незліченні багатства у виді мінералів,
газу, нафти і т.д., але
і
вони обмежені за своєю природою. Створити
чи нагромадити землю неможливо: вона -
природний
фактор.
Капітал.
Під капіталом розуміються засоби
виробництва: сировина, матеріали,
машини, устаткування, будинки, спорудження,
транспорт, зв'язок. Усі вони є продуктом
праці і вже тому носять обмежений
характер. Крім того, їх обмеженість
визначається й обмеженістю Землі та її
надр, звідки взяті, в остаточному
підсумку, усі наші матеріальні блага.
Капітал
до того ж має властивість старіти,
зношуватися, отже, частина нового
капіталу йде на заміну старого, через
що подолання обмеженості цього
ресурсу зустрічається з великими
труднощами, хоча людина постійно і
переборює їх. Капітал, на відміну від
землі, є ресурсом економічним.
Праця.
У процесі праці людина реалізує всю
сукупність своїх фізичних і духовних
здібностей: знання, уміння, вправність,
кваліфікацію - усе те, що дало
йому
суспільство відповідно до історичного
і культурного рівнів розвитку самого
суспільства.
Останнім
часом важливою і вагомою складовою
частиною економіки стає
інформація,
використовувана у виробництві й у
споживанні. Така інформація - це знання,
інтелектуальний продукт,
представлені найбільш часто у формі
результатів наукових досліджень,
проектів.
В
умовах обмеженості ресурсів суспільство
на всіх етапах свого розвитку вирішувало
і вирішує сьогодні три питання, що стали
центральними і для економічної науки.
Що робити
(які товари і послуги, у якій кількості)?
Хто і як ці питання вирішує, на якому
рівні: індивіда, фірми, держави?
Як робити
(яким чином чи способом)? Мається на
увазі організація виробництва: планова
вона чи ринкова, з найманою робочою
силою чи без неї, капітал розподіляється
по галузях виробництва централізовано
чи переслідує тільки свою вигоду?
Для кого робити?
Суспільству, усьому населенню чи тільки
тим, у кого є гроші, і т.д.
Щодня
відповідаючи на перше запитання,
виробники поступово формують структуру
суспільного виробництва, його галузі
і напрямки. Рік за роком вимальовуються
галузі найбільш прибуткові, отже,
найбільш розвинуті, а також галузі
відстаючі, ті, куди підприємці добровільно
не йдуть.
Відповідаючи
на друге запитання, підприємці в главу
кута ставлять технологію виробництва.
Більш сучасна технологія більш економічна.
Власне ступінь економічності і є
показником ступеня її новизни.
Відповідаючи
на третє запитання, підприємець визначає
використання виготовленого товару,
сферу споживання свого продукту,
ті групи і соціальні верстви населення,
що будуть його купувати, їх статевий
і віковий склад. Говорячи теоретичною
мовою, намагається погодити виробництво
і споживання.
Залежно
від відповідей на ці запитання розрізняють
такі системи господарювання, як
ринкова і планова
Таким
чином, людські потреби необмежені, а
ресурси їхнього задоволення обмежені.
Власне, процес виробництва, економічний
прогрес, діяльність людини і є постійним,
вічним прагненням вирішити дану
проблему.
Взаємне
узгодження процесів виробництва,
розподілу, обміну, споживання
здійснюється за допомогою системи
керування економікою, що впливає на
кожний з циклів відтворення.
Крива виробничих можливостей
показує максимально можливе виробництво
одного продукту при фіксованому випуску
іншого і при повному і найкращому
використанні фіксованих ресурсів при
даній технології. Будь-яка крапка на
кривій буде характеризувати альтернативне
виробництво. Збільшення випуску
автомобілів за рахунок зменшення випуску
костюмів - і навпаки Економіка максимально
ефективно функціонує на межі своїх
виробничих можливостей.
