3.5. Макроекономічна рівновага на товарному ринку.

Кейнсіанська модель доходів і витрат

Класична економічна теорія виходить з двох основних положень:

1. Навряд чи можлива ситуація, у якій рівень сукупних витрат Y=C+I+G+X_n буде недостатній для закупівлі продукції при повній зайнятості ресурсів (тобто навряд чи можлива ситуація АБ^ЛБ).

2. Навіть якщо ця ситуація виникає, то негайно зміниться заробітна плата, ціни, ринкова ставка % і в слід за спадом сукупного попиту відбудеться швидкий і незначний спад виробництва, що стабілізує ситуацію,

Грошовий ринок завжди гарантує рівність інвестицій і заощаджень і повну зайнятість ресурсів.

Можливе лише "добровільне" безробіття в межах її природного рівня.

Це означає, що у точці рівноваги ЛБ і АБ обсяг виробництва Y=Y* (потенційному),

Кейнсіанська економічна теорія заперечує таке саморегулювання. У період Великої депресії, Дж. Кейнсу вдалося довести, що повна зайнятість у нерегульованій економіці може виникнути тільки випадково: у т. А встановлюється рівновага AD=AS, однак рівноважний обсяг виробництва ¥₀<¥*.

Однією з причин розбіжності є невідповідність планів інвестицій і заощаджень.

Відповідно до класичної економічної теорії основним фактором, що визначає динаміку заощаджень і інвестицій, є ставка %: якщо вона зростає, то домашні господарства починають більше зберігати і менше споживати. Ріст заощаджень приводить до зниження ціни кредиту, що забезпечує ріст інвестицій.

Згідно з кейнсіанською економічною теорією - величина наявного доходу домашнього господарства є основним чинником: зберігається частина доходу, яка залишається після здійснення усіх витрат. Вплив ставки % другорядний.

Вимір залежності споживання і заощадження від розміщуваного доходу здійснюється за допомогою коефіцієнтів схильності до споживання і заощадження (c і s).

Середня схильність до споживання (average propensity to consume) -частка витрат (С) у доході Yd (Y):

C

c - — Y'

Гранична схильність до споживання (marginal propensity to consume - частка приросту витрат на товари і послуги в будь-якій зміні розміщуваного доходу.

^С AY'

Заощадження (S) - неспожита частина доходу (У).

Найпростіша функція споживання має вигляд:

Крім розміщуваного доходу на С и S впливають інші фактори: - багатство ціни, очікування, % ставка, тому варто враховувати споживання, що не залежить від доходу, а змінюється під впливом інших факторів, тобто З - автономне споживання.

С=С₀+с'х У, де

С - споживчі витрати;

С₀ - автономне споживання;

с' - гранична схильність до споживання;

У - розміщуваний дохід (після податкових відрахувань).

Кожній функції споживання (С) відповідає своя функція заощадження (S): У = С+S (споживання + заощадження)

S = У - C = У - (C₀ + cY) = -C₀ + (У - сУ) S = -Co + (1 - с )У, де

1-с'-= s'- - гранична схильність до заощадження (marginal propensity to save) - частка приросту заощаджень у будь-якій зміні розміщуваного доходу.

^s ДУ

Середня схильність до заощадження (Average propensity to save) - частка заощаджень (S) домашніх господарств у доході.

C

S=-Co+ (1-с')У

S =-

^С + у = 1 - разом зі збільшенням доходу зростає середня

схильність до заощаджень і зменшується середня схильність споживання (короткострокова перспектива).

Бісектриса - це така лінія споживання, яка свідчить, що весь дохід витрачається лише на споживання.

У довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізується.

Якщо споживчі витрати, як перший компонент сукупного попиту, відносно стабільні, то другий компонент - інвестиції, навпаки, змінні.

Інвестиції - економічні ресурси, що спрямовані на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення і модернізацію виробничого потенціалу.

Основні типи інвестицій:

• виробничі інвестиції (покупка виробничого устаткування, будинку виробничого значення);

• інвестиції в товарно-матеріальні запаси (ТМЗ): (складаються з нагромаджень запасів сировини і нереалізованих готових товарів)

• інвестиції в житлове будівництво

Здійснення інвестиційних проектів зв'язане з альтернативною вартістю інвестиції, тобто з нормою банківського % (і).

Інвестиції поділяються на :

• індуковані;

• автономні.

Індукованими - це інвестиції - причиною здійснення яких є стійке зростання попиту на товари і послуги в результаті росту національного доходу.

Індуковані інвестиції є функцією від приросту національного доходу.

Коефіцієнт прирощеної капіталомісткості називають акселератором (Ь).

Акселератор (Ь) - коефіцієнт який показує, скільки одиниць додаткового основного капіталу (К₀) необхідно для виробництва додаткової одиниці продукції (д У):

АУ

. . ^Ь=^

Величину індукованих інвестицій (І_п'^н ) можна визначити: (І_п^інд)= Ь(У„.₁ - У_п-2), де

І™^д - індуковані інвестиції;

Ь - акселератор;

У_п-1 - національний дохід у (п-1) році;

У_п-2 - національний дохід у (п-20) році.

Якщо у поточному році розмір національного доходу скоротився порівняно з минулим (У_п<У_п-1), то І_п^гнд приймають від'ємне значення. Це означає, що в результаті скорочення виробництва, підприємці не обновляють зношеного капіталу.

Обсяг від'ємне інвестицій не може бути більшим, ніж амортизаційні відрахування

Іп^гнд<-А.

Автономними називаються інвестиції, що здійснюються в нову техніку, сприяючи підвищенню якості продукції і стають умовою росту національного доходу.

Якщо в умовах економічної рівноваги, автономні інвестиції виростають на АҐ, то для збереження рівноваги АD=АS національний дохід повинен вирости на величину: А У= А І"+ А С= А Ґ+с'А У, А У- А с'А У= АІ°,

А У (1-с)= АІ_а^А У= АІ"

В умовах приватної економіки: споживання й інвестиції визначають сукупні витрати, від яких залежить ВВП:

У=С+І, де

1

1 ' = т - мультиплікатор;

с' - гранична схильність до споживання;

А І^а - приріст автономних інвестицій.

А І" = А (С₍₎+І+G+NE)

С₀ - автономні споживання

Г7

т>1.

Мультиплікатор автономних витрат (Кейнса)(т) - відношення зміни рівноважного ВВП до зміни будь-якого компонента автономних витрат.

АГ 1 1

М=~~ чи т = г чи т = "77.

А1 1 - с Ь

Мультиплікатор показує, в скільки разів сумарний приріст (скорочення) сукупного доходу переверщує первісний приріст (скорочення) автономних витрат.

С - функція споживання;

С+1 - збільшення сукупного попиту під дією автономних інвестицій;

У_е - рівноважний обсяг виробництва;

У/ - потенційний обсяг виробництва.

З графіка видно, що відстань між С и С+1, що дорівнює А1, менше різниці У/ - У _е.

▲		С=У/
		С
/ ■ / 1 -— / 1 / 1 / І УМ5° | ' 1 1		►

С С+І

С1+І

С1

Y

АГ - У/ - Ге А У=т А 1^а

Фактори, що впливають на інвестиційний попит (1): 1. обсяг виробництва

2. ;витрати иа капітал (вони визначаються податковою політикою і %-ною ставкою);

3. коньюнктурні коливання економіки;

4. постійний ріст попиту на товари і послуги.

5. Розвиток НТП;

6. Надії на майбутнє.