3.3. Макроекономічна нестабільність: економічні цикли, безробіття, інфляція

Економічний цикл характеризується періодичним зростанням і падінням ділової активності, що виявляється в невідповідності попиту та пропозиції.

Основною особливістю промислового циклу є коливання темпів росту ВВП за період часу, коли економічна система проходила 4-и послідовні фази:

1. пожвавлення;

2. підйом;

3. бум (пік);

Реальний ВВП відхиляється від номінального - ці коливання фіксуються дефлятором ВВП.

Коливання фактичного обсягу випуску навколо потенційного ВВП характеризуються показником:

_ у *

gap GDP = у * , - коньюнктурний розрив ВВП, де У - фактичний обсяг виробництва;

У* - потенційний обсяг виробництва.

Потенційний ВВП (чи економічний потенціал) - обсяг виробництва при повній зайнятості ресурсів.

Повна зайнятість ресурсів припускає підтримку частки незавантажених виробничих потужностей на рівні 10% - 20% від їхнього загального обсягу і природного рівня безробіття в розмірі 6,5% - 7,5% від загальної чисельності робочої сили. В усіх випадках повна зайнятість ресурсів виключає їх 100% використання.

Тривалість падіння виміряється часом між вищою і наступною нижньою крапками ділової активності, а підйом - між нижньою і наступною вищою крапками.

Серед найважливіших причин циклічності в економіці більшість економістів називають коливання співвідношення між споживанням і інвестиціями.

Рецесія (спад) - падіння обсягу національного виробництва протягом 6 місяців і до року.

Депресія - падіння обсягу національного виробництва, що супроводжується високим рівнем безробіття і триває кілька років.

Одним з проявів макроекономічної нестабільності є безробіття. Безробітними вважаються ті, хто не має роботи на момент проведення статистичного обстеження, але активно шукають її.

До категорії зайнятих відносяться люди, що мають роботу, а також усі зайняті неповний робочий день або тиждень.

Сукупність зайнятих і безробітних утворює робочу силу. Особи, що не мають роботи й активно її не шукають, вважаються вибулими зі складу робочої сили. До складу робочої сили також не включаються особи, що знаходяться тривалий час в інституціональних установах (псих. лікарнях, в'язницях).

Рівень зайнятості визначається за рівнем безробіття, як співвідношення чисельності безробітних і чисельності робочої сили.

Рівень безробіття = Чисельність безробітних / Чисельність робочої сили * 100%

Закон Оукена зв'язує коливання рівня безробіття з коливанням ВВП:

^У—!— = -Р⁽и - и) де,

У - фактичний обсяг виробництва; У - потенційний ВВП; и - фактичний рівень безробіття; и - природний рівень безробіття;

Р - емпіричний коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття (параметр Оукена)

Якщо фактичний рівень безробіття вище природного на 1%, то фактичний обсяг виробництва буде нижче потенційного на Р % (2,5%).

У - У-1 У-1

Р - різний у різних країнах (2% - 3%), свідчить про значні втрати ВВП, викликані циклічним безробіттям.

= 2,5%(и -и-і), _де

У - фактичний рівень виробництва в поточному році;

У_₁ - фактичний обсяг виробництва у попередньому році;

и- фактичний рівень безробіття в поточному році;

и.і - фактичний рівень безробіття у попередньому році.

При незмінному фактичному рівні безробіття стосовно показника попереднього року, темпи росту реального ВВП складуть 3% у рік (ріст населення, нагромадження капіталу, НТП).

При кожнім збільшенні рівня безробіття на 1% (стосовно показника минулого року) темп росту реального ВВП знижується на 2%.

Іншим індикатором економічної нестабільності є інфляція - стійка тенденція до підвищення середнього (загального) рівня цін.

В умовах інфляції різні види цін змінюються нерівномірно: одні ціни збільшуються швидко, інші повільно, треті - залишаються без змін.

Дефляція - стійка тенденція до зниження середнього (загального) рівня цін.

Рівень інфляції (темп росту цін) - це відносна зміна середнього (загального) рівня цін.

Р _- Р

і = ^-1 х100% _де

Р 5 М^С

-1

Р - середній рівень цін у поточному році;

Р.і - середній рівень цін торік.

Середній рівень цін виміряється індексами цін. Нерідко, для розрахунку рівня інфляції виконують індекси споживчих цін (СРІ)

_П _ СРІ - СРІ _ _ СРІ _ ^{, де}

СРІ - індекс споживчих цін у поточному році;

СРІ_1 - індекс споживчих цін у попередньому році.

Дезінфляція - зниження рівня цін. Інфляція попиту виникає як наслідок надлишкових сукупних витрат (сукупного попиту) в умовах, близьких до повної зайнятості.

Інфляція витрат виникає як наслідок підвищення середніх витрат на одиницю продукції і зниження сукупної пропозиції. Це тип інфляції приводить до стагфляції - одночасному росту інфляції і безробіття на фоні спаду виробництва (стагнація з інфляцією).

Види інфляції:

1. Помірна (повзуча) - характеризується повільним ростом цін (до 10% за рік);

2. Висока (галопуюча) - ріст рівня цін від 10% до 200%;

3. Дуже висока (гіперінфляція) - коли ціни зростають на 1000% за рік і більше.

Вплив інфляції на рівень доходів суперечлив. Інфляція по- різному впливає на перерозподіл доходів у залежності від того, чи є вона очікуваною чи непередбаченою.

У разі очікуваної інфляції одержувач доходів може вжити заходів, щоб запобігти чи зменшити негативні наслідки інфляції, що, у противному разі, відіб'ються на величині його реального доходу.

Коректування номінальних доходів може бути виконано з урахуванням рівняння Фішера:

і=г + П^е, де

і, г - номінальна і реальна ставки відсотка;

П^е, - рівень очікуваної інфляції.

При темпах інфляції, що перевищують 10%, рівняння Фішера:

і - п^е

г =

1 + п^е .

Непередбачена інфляція приводить до зниження усіх видів фіксованих доходів.

В умовах несподіваної інфляції одержувачі позичок виграють за рахунок кредиторів, тому що борги повертаються грошима, що знецінилися.

Збільшення зайнятості і зниження безробіття супровод­жується ростом інфляційного попиту. Зниження рівня інфляції попиту може бути досягнуто тільки шляхом обмеження зайнятості і збільшенням безробіття.

Це означає, що в короткостроковому періоді між рівнями інфляції і безробіття виявляється зворотна залежність, обумовлена як крива Філіпса.

У будь-який момент часу уряд може вибрати на кривій Філіпса визначену комбінацію рівнів інфляції і безробіття для короткострокового тимчасового інтервалу. Чим вище очікувана інфляція, тим вище крива Філіпса.

Компроміс між інфляцією і безробіттям може бути представлений у вигляді:

У - У *

п = п^е + /(-у—) + £ де

П - фактичний рівень інфляції;

є - зовнішній ціновий шок (інфляція витрат).

У - У *

/ ( У* ) - інфляція попиту

Відповідно до закону Оукена; рівняння короткострокової кривої Філіпса набирає вигляд:

П=п - у (и-и*) + є, де

и і и* - фактичний і природний рівень безробіття;

у - емпіричний коефіцієнт.