2.7. Монопольний ринок

Ринок чистої монополії характеризується наступними крите­ріями:

5. на ринку функціонує лише один виробник якоїсь продукції (фірма - монополіст). Для монопольного ринку поняття «пропо­зиція окремої фірми» і «ринкова пропозиція» є синонімами;

6. у товару, що його виробляє монополіст, немає близького замінювача. Тобто в поведінці споживача можливі лише два варі­анти: або відмовитися від споживання цього товару, або ж прид­бати його у монополіста.

7. чистий монополіст сам установлює ціну на свій товар. Як­що конкурентна фірма погоджується з ринковою ціною, то моно­поліст диктує ціну. Оскільки для монополіста попит на його про­дукцію збігається з ринковим попитом, то ціну рівноваги він може встановити через маневрування пропозицією: збільшення пропозиції зменшує ціну і навпаки;

8. вступ у галузь інших виробників заблокований. Кожен ви­робник бажає стати монополістом. Монополізація ринку може досягатися кількома шляхами:

   1. зростання фірми за рахунок капіталізації прибутків, банк­рутства конкурентів;

   2. об'єднання капіталів на добровільній основі. Основні фор­ми монополістичних об'єднань:

- синдикат: учасники зберігають виробничу самостійність, але створюють спільний підрозділ, що здійснює постача­льно-збутові операції для усіх членів об'єднання;

• трест: об'єднуються раніше самостійні підприємства од­нієї галузі, втрачаючи і комерційну і виробничу самос­тійність.

Блокування вступу в галузь - обов'язкова умова існування чистої монополії. Бар'єри для вступу в галузь мають відношення не тільки до чистої монополії, але й для олігополії чи монополь­ної конкуренції.

Ці бар'єри можуть набувати різних форм:

• масштаби виробництва. Як правило, фірма-монополіст - велике підприємство, а для гідної конкуренції необхідно вкладати великі кошти, що для потенційних конкурентів може бути не під силу та й недоцільно;

• легальні бар'єри. Це законодавчі норми, що регламенту­ють вид діяльності. Найпоширеніші є: патенти (виключне право на виробництво продукту або використання техно­логії), ліцензії (право на заняття даним видом діяльності);

• власність на найважливіші види ресурсів. Спрацьовує у тому разі, коли обмеженість ресурсів абсолютна і у них немає близького замінника;

• недобросовісна конкуренція. Методи боротьби з кон­курентами не відповідають не тільки кодексу честі пі­дприємця, але й заборонені законом (тиск на банки, постачальників сировини, переманювання персоналу, цінова війна).

Проаналізовані риси монопольного ринку справляють вирі­шальний вплив на ціни та обсяги виробництва монополістом.

Вирішальна відмінність між чистою конкуренцією та чистою монополією полягає у своєрідності кривої попиту: якщо для кон­курентної фірми вона має абсолютно еластичний характер (пряма лінія), то для чистого монополіста - наступний характер:

Спадаючий характер кривої попиту свідчить, що ціна реалізації додаткової одиниці продукції для монополіста завжди перевищує граничний дохід, так як виробник зможе продати більше продукції тільки при зниженні ціни на неї. Нехай ціною Р₁=150 грн, він продає 40 од. Для збільшення обсягу продажу до 50 одиниць він змушений знизити ціну до Р₂=140 грн, тоді АТЯ (сукупний дохід)=1000 грн, граничний дохід =MR=ДTR/ДQ=1000:10=100 грн. Тоді як ціна = 140 грн.

Виробник знижує ціну не тільки на додаткову одиницю про­дукції, але й на весь обсяг продажу.

Динаміка валового (сукупного) доходу тісно пов'язана з рів­нем граничного доходу: якщо граничний дохід має позитивне значення, то TR зі збільшенням обсягів продажу зростає, якщо MR набуває від'ємного значення, TR зменшується:

MR>0 TRГЇ ; MR<0 TR^, тоді TR ^ мах, якщо MR=0 Аналізуючи еластичність попиту, ми зробили висновок, що при еластичному попиті зменшення ціни збільшуватиме валовий дохід продавця. При нееластичному попиті валовий дохід із зме­ншенням ціни також зменшується. Мах він досягне при одинич­ній еластичності попиту TR₁^мах:

Вибір монополістом відрізка кривої попиту

Перенесемо наші висновки на геометричне тлумачення. їх аналіз дозволяє визначити межі, в яких виробник буде вибирати співвідношення «ціна - продукт». Якщо він вибере ціну Р₂, то збільшення обсягів реалізації продукції обумовить зменшення сукупного доходу С^). Тому виробник, щоб максимізувати при­буток, уникатиме нееластичного відрізку на користь еластичного в пошуку неявної комбінації «ціна - продукт».

Вибір монополістом ціни та кількості товару залежатиме не тільки від попиту, але і від витрат на виробництво. Виробник ви­роблятиме кожну додаткову одиницю продукції до того часу, по­ки дохід від її продажу буде перевищувати додаткові витрати на її виробництво.

МС

АТС]

р

Ql Q2

Максимізація економічного прибутку монополістом

Точка максимального прибутку буде завжди знаходитися лі­віше від точки перетину кривих попиту та граничних витрат. Тобто монополіст максимізує прибуток при обсягах виробництва менших, ніж це могло бути на конкурентному ринку (Р₁< р₂).

Для конкурентної фірми у довгостроковому періоді рівновага встановлюється тоді, коли ціна досягає тіп середніх витрат. Інші закономірності впливають на дії монополіста. Монополіст реалі­зує продукцію за цінами, що перевищують середні витрати для даного обсягу продукції і отримує економічний прибуток.

Оскільки вступ в галузь, де панує монополіст, заблоковано, то для нього немає загрози з боку конкурентів, які, збільшивши пропо­зиції, знизили б ціну рівноваги і ліквідували б економічний прибу­ток. Тому монополіст має змогу як у короткотерміновому, так і в довготерміновому періоді отримувати економічний прибуток.

Найпоширеніші помилки на побутовому рівні щодо цінової політики монополіста:

1. Монополіст намагається встановити найвищу ціну. Збіль­шення ціни призводить до зменшення обсягів продажу. Тому мо­нополіст прагне максимізувати ціну, а шукає такий її рівень, який максимізує прибутки.

2. Чим більша різниця між ціною реалізації та середніми ви­тратами на виробництво одиниці продукції, тим більший прибу­ток отримує монополіст. Це твердження правильне стосовно оди­ниці продукції, а не загального її обсягу. Для монополіста при­вабливіший той варіант, який максимізує прибуток, хоча і не до­сягається мах прибуток з одиниці продукції.

3. Монопольне положення на ринку зерна завжди гарантує без­збиткову діяльність. Для монополіста варіант беззбитковості діяль­ності існуватиме в тому разі, якщо крива попиту перетинає криву середніх витрат. Однак можна уявити графічно ситуацію, коли кри­ва попиту взагалі проходить нижче кривої середніх витрат:

Р

Така ситуація складається у тому разі, якщо монополіст продо­вжує випускати продукцію, попит на яку різко впав: примуси, рахів­ниці.

АТС

»

Q

Варіант збитковості чистого монополіста

Основні економічні наслідки чистої монополії:

1. Монополіст вважає за доцільне продавати менший обсяг продукції та призначити вищі ціни, ніж це зробив би конкурент­ний виробник. Внаслідок встановлення більш високої монополь­ної ціни, споживачі платять свого роду «монопольний податок», який складає економічний прибуток монополіста. Оскільки вступ в галузь нових виробників заблоковано, то механізм ліквідації економічного прибутку в довготерміновому періоді, властивий конкурентному ринку не діє.

2. Середні витрати монополіста, як правило, не збігаються з середніми витратами конкуруючої фірми. Вони можуть бути як нижчими, так і вищими, ніж у конкурентної фірми.

3. Оскільки монополіст - як правило, велике підприємство, то розмір витрат на одиницю продукції (середні витрати - АТС) може бути меншим, ніж у конкурентної фірми, що обумовлене ефектом масштабу. Інколи нижчі середні витрати монополіста можуть тран­сформуватися у нижчі ринкові ціни порівняно з цінами конкурент­ної фірми. Однак така ситуація виникає досить рідко.

4. У монополіста фактичні витрати фірми для будь-якого об­сягу виробництва, як правило, більші, ніж мінімально можливі. Це явище отримало назву «X - неефективність» і полягає в на­ступному:

5. Монополія суперечливо впливає на НТП. З одного боку, масштаби монополії дозволяють їй виділяти значні кошти на проведення наукових досліджень та розробку нових технологій, що не під силу дрібним виробникам на конкурентному ринку. З іншого боку, у чистого монополіста немає стимулів до постійного впровадження у виробництво досягнень НТП.

6. Чистий монополіст має можливість проводити цінову дис­кримінацію. Вона має місце тоді, коли певний продукт реалізу­ється більше ніж за однією ціною, і ці відмінності не пов'язані з відмінностями у витратах. Особливо цінова дискримінація пов'я­зана з природною монополією. Так, електропостачання населення України здійснюється за різними тарифами, зниження тарифів на пасажирські перевезення перекриваються Укрзалізницею за ра­хунок підвищення тарифів на перевезення вантажів тощо.

Таким чином, монополізм має суперечливі економічні нас­лідки. Проте незначним є його негативний вплив на конкуренцію як основу ринкового саморегулювання. Тому найважливішою функцією держави в сучасних умовах вважається обмеження мо­нополізму, підтримка конкурентного середовища.