2.3. Теорія споживчого вибору

Фактори споживчого вибору: споживчі переваги, ціни на то­вари, .доходи споживача. Слід мати на увазі, що споживач буде обирати лише те, у чому в нього є потреба.

Потреби - стан задоволення, який споживач хотів би зберег­ти, або стан незадоволення, який він хотів би змінити. Потреби людини, накладаючись на смаки і специфіку особистості, транс­формуються в переваги.

Споживчі переваги - це ранги, які споживач встановлює для альтернативних варіантів задоволення потреб. Ті варіанти, які на думку споживача, здатні краще задовольнити його потреби, бу­дуть займати більш високі місця у цьому «табелі про ранги». Та­ким чином, на ринку споживач повинен вибирати, як найкраще задовольнити свої потреби, не витрачаючи більше, ніж дозволяє його бюджет.

Функціональний Нераціональний Спекулятивний Ефект		Ефект
сноба		Веблена

Соціальний

Ефект пристосування до більшості

Функціональний - попит, зумовлений споживчими властивос­тями, які притаманні певному економічному благу (товару, пос­лузі).

Нефункціональний - попит, зумовлений факторами, які без­посередньо не пов'язані з якістю економічного блага (товару, по­слуги):

- Соціальний - пов'язаний з відношенням покупців до товару і класифікується таким чином:

Поряд із загальними принципами споживчого вибору існують і особливості, які обумовлені споживчими смаками і перевагами. Американський економіст X. Лейбенстайн поділяє споживчий попит на функціональний і нефункціональний, останній, в свою чергу, має певні різновиди:

Споживчий попит

Нефункціональний

г

• ефект пристосування до більшості. Ефект, згідно з яким, споживач дотримується загальноприйнятих норм і купує той самий товар, що й інші споживачі;

• ефект сноба. Реакція споживача, яка направлена в проти­лежну сторону по відношенню до загальноприйнятих норм;

• ефект Веблена. Ефект збільшення споживчого попиту, який обумовлений тим, що товар має більш високу (а не більш низьку) ціну. Ефект Веблена подібний до ефекту сноба. Але принципова різниця полягає в тому, що ефект сноба залежить від обсягу споживання інших, тоді як ефект Веблена залежить, перш за все від ціни товару.

• Спекулятивний попит виникає в суспільстві з високими інфляційними очікуваннями, коли підвищення цін в майбу­тньому стимулює додаткове споживання товарів.

• Нераціональний попит - незапланований попит, який ви­никає під впливом зміни настрою, хвилинного бажання, капризу.

Функція корисності та криві байдужості. Надаючи ті чи ін­ші ранги альтернативним варіантам задоволення потреб, спожи­вач виходить із суб'єктивного уявлення про корисність для себе різних благ.

Корисність - це задоволення, яке споживач отримує від спо­живання товарів чи послуг, або ж від будь-якої діяльності. Згідно з ординалістською точкою зору корисність не підлягає кількісно­му виміру. Існує і кардиналістська точка зору, яка допускає кіль­кісне вимірювання корисності. Корисність - поняття виключно індивідуальне: те що для одного споживача може мати високу корисність, іншим сприймається як антиблаго.

Між корисністю та кількістю продуктів, що споживаються, існує певний функціональний зв'язок. Його відображає функція корисності: співвідношення між обсягами спожитих товарів та послуг і рівнем корисності: Ц=/^_х, Q_y... Q_n), де и - корисність; Q - обсяги відповідних споживчих товарів.

Якщо споживач формує свій вибір за рахунок двох товарів (X та Y), тоді

и=/ ^х, Qy).

Крива байдужості (для певного споживача) - це всі ті комбі­нації товарів, які забезпечують однаковий рівень задоволення. Між наборами товарів N^.N4 споживач не вбачає різниці. Набір товарів, що відповідає координатам точки N5 забезпечує більший рівень задоволення. І можна знайти інші набори, що мають таку ж користь, як і набір в точці Тому через будь-яку точку, що відповідає певному набору товарів, можна провести криву бай­дужості. Ці криві утворюють карту кривих байдужості.

Крива байдужості

Qx

Qy

	N1
|\ 1 \ - - А 1 1 1 1 1	N2	N3
1 1		N4
1 1 1 1 1 1 1		1 і ^^^^ и 1 1 1 ^ 1 1 і ►

Qx

Qy

Карта кривих байдужості

Карта кривих байдужості має певні властивості:

1. Набори товарів на кривих, що більш віддалені від початку координат, відповідають вищому ступеню споживчого задово­лення.

2. Криві байдужості не перетинаються.

Аналізуючи криві байдужості, слід звернути увагу на здатність товарів до взаємозамінювання. Зменшення споживання товару X може бути компенсоване збільшенням споживання товару У і на­впаки. При цьому споживання буде знаходитися на одній і тій же кривій байдужості, тобто отримувати однакове задоволення.

Гранична норма заміщення (субституції) - кількість товару У, від якого споживач відмовився б, щоб отримати ще одну оди­ницю товару X, залишаючись на одній кривій байдужості.

Гранична норма заміщення

Як видно з рис., зменшення обсягу споживання товару У на АО_у (О_у2 - О_уі) компенсується збільшенням споживання товару X на А<2[_х (О_х2 - О_хі). Тому граничну норму заміщення (МЯ8_ху) роз­раховано так:

МЯБ_ху _ ^{-АОу ху} А£х

Гранична корисність (Ми) - приріст задоволення, який отримує споживач при споживанні додаткової одиниці товару.

Граничну норму заміщення можна легко виразити через співвід­ношення граничної корисності товару X та У:

- Ьфу Мих AQx ~ Миу

ШБху =

АдлМил = -\QyMUy

При збільшенні обсягів споживання товару кожна нова його порція приноситиме менше задоволення, ніж попередня. Цю за­лежність і відображає закон спадаючої граничної корисності.

Вибір споживача залежить не тільки від уподобань та пере­ваг, але й від бюджету.

Бюджет - це кількість грошей, яка доступна для витрат спо­живача у певний період часу. Дохід споживача та купівельна сила грошей (тобто ціни товарів) визначають бюджетні обмеження споживача.

Якщо споживач весь дохід витрачає на придбання товарів X і У, не робить заощаджень і не залучає до витрат попередні заоща­дження, не дає і не бере кредити, то в такому випадку весь його дохід (І) буде дорівнювати витратам:

де Р_х та Р_у - ціни. Qy

- у N6

Лінія бюджетних обмежень

I = PxQx + PyQy

Q

x

Лінія бюджетних обмежень показує всі ті набори товарів X та У, які бюджет споживача дозволяє йому придбати. Якщо спо­живач захоче придбати набір, що відповідає координатам точки N7, то бюджет не дозволить йому цього зробити, якщо він зупи­ниться на наборі N8, то не витратить усіх коштів.

Бюджетна лінія має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення (MRS) MRS=- AQ_y/AQ_x=P_x /P_y.

Зміна доходу та зміна цін на товари змінює положення бю­джетної лінії:

Зменшення ціни товару х

Збільшення ціни товару х

Qy ^Q

Зміна доходу

Qy

Qx

Qx

Q

x

Побудова кривої байдужості споживача та лінії його бюджет­них обмежень дозволяє визначитися з положенням рівноваги

споживача. Для наочності сумістимо на одному графіку карту кривих байдужостей та бюджетну лінію споживача:

Рівновага споживача

Як бачимо, лінія бюджетних обмежень перетинає криву бай­дужості, що відповідає корисності и в точках Аі і А₂. Це означає, що дохід споживача дозволяє придбати (при його максимальному використанні) як перший, так і другий набір. Але він не отримає максимальної корисності, яка доступна його бюджету.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні.

Правило максимізації корисності - споживач, який макси- мізує свою корисність, купуватиме два види товару таким чином, щоб їх граничні корисності з розрахунку на грошову одиницю ці­ни були рівні: Ми_х/Ми_у=Р_х /Р_у або Ми_х/Р_х = Ми_у /Р_у.

Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, на­зивається внутрішньою. Якщо споживач максимізує корисність за рахунок одного товару, така рівновага вважається кутовою.

Точка, в якій споживач перестає розглядати додаткове спо­живання як таке, що приносить йому користь, називається точ­кою насичення.