5. Знайдіть та підкресліть у тексті речення з суб’єктним інфінітивним зворотом.

ІНФІНІТИВ

(THE INFINITIVE)

Інфінітив — це неособова форма дієслова, яка тільки називає дію і відповідає на запитання що робити?, що зробити?: to write – писати, to answer – відповідати.

В англійській мові інфінітив має одну просту і п’ять складних форм.

Форми інфінітива	Active	Passive
Indefinite	to write to come	to be written
Continuous	to be writing to be coming	___
Perfect	to have written to have come	to have be written
Perfect Continuous	to have been writing to have been coming	___

Ознакою інфінітива в англійській мові є частка to, в багатьох випадках інфінітив вживається без частки to.

Частка not перед інфінітивом вказує на заперечну форму.

Функції інфінітива в реченні

Інфінітив чи інфінітивна група може вживатися в реченні в ролі підмета:

То know him is to trust him. Знати його — значить довіряти йому.

Інфінітив вживається в ролі предикатива (іменної частини складеного присудка):

The point is to achieve the aim. Головне — досягти мети.

The only thing to be done was to sit and to wait until someone came by.

Єдине, що залишалося робити, це сидіти і чекати, поки хтось пропливатиме повз нас.

Інфінітив вживається в ролі частини дієслівного складного присудка:

We must stay at home. Ми повинні залишатися вдома.

She began to talk. Вона почала говорити.

Інфінітив вживається в ролі додатка до дієслів та прикметників:

Не asked me to wait. Він попросив мене почекати.

Інфінітив вживається в ролі означення:

І have no right to ask.

Я не маю права запитувати.

Suddenly she felt the need to speak.

Раптом вона відчула потребу говорити.

Інфінітив у функції означення часто має модальне значення, виражаючи можливість або повинність; у таких випадках інфінітив перекладається на українську мову підрядним означальним реченням:

We made a list of the things to be taken.

Ми склали список речей, які треба було взяти з собою.

The car to be used did not belong to the dean.

Автомашина, якою мали їхати, не належала декану.

Інфінітив вживається у функції обставини мети:

І have come here to meet her.

Я прийшов сюди, щоб зустрітися з нею.

То earn a living, he became a salesman.

Щоб заробити на прожиття, він став продавцем.

Об’єктний інфінітивний комплекс

(THE OBJECTIVE INFINITIVE COMPLEX)

Об’єктний інфінітивний комплекс складається з двох частин. Перша частина комплексу — іменник у загальному відмінку або особовий займенник в об’єктному відмінку. Друга частина комплексу — інфінітив, що виражає дію, яку виконує або якої зазнає особа або предмет, позначений іменником чи займенником, що стоїть перед інфінітивом.

На українську мову об’єктний інфінітивний комплекс перекладається здебільшого підрядним додатковим реченням. Перша частина комплексу — іменник чи займенник — відповідає підмету підрядного речення, а друга частина — інфінітив — присудку.

Об’єктний інфінітивний комплекс вживається не після будь-якого дієслова, а лише після певних груп дієслів.

1. Об’єктний інфінітивний комплекс вживається після дієслів, що виражають бажання, намір, почуття: to want хотіти; to wish, to desire бажати; to like любити, подобатися; to dislike не любити, не подобатися; to hate ненавидіти; to intend мати намір; should/would like хотів би та ін.:

She wanted them to read that book.

Вона хотіла, щоб вони прочитали цю книжку.

Не intended me to go with him to the theatre.

Він хотів, щоб я пішов з ним до театру.

2. Об’єктний інфінітивний комплекс вживається після дієслів, що виражають думку (погляд), припущення, сподівання: to consider, to believe вважати; to think думати; to find знаходити; to know знати; to expect сподіватися; to suppose припускати та ін. Після дієслів цієї групи (крім to expect) найчастіше вживається інфінітив дієслова to be:

We consider him to be the best pupil of our school.

Ми вважаємо його найкращим учнем нашої школи.

Не expected her to return.

Він сподівався, що вона повернеться.

3. Об’єктний інфінітивний комплекс вживається після дієслів, що виражають наказ, прохання, дозвіл, пораду, примус: to order наказувати; to ask, to request просити; to allow, to permit дозволяти, to advise, to recommend радити, рекомендувати; to cause, to force, to make примушувати; to let веліти, дозволяти. Після дієслів to make i to let інфінітив вживається без частки to:

We made George work.

Ми примусили Джорджа працювати.

The teacher allowed us to use dictionaries.

Учитель дозволив нам користуватися словниками.

4. Об’єктний інфінітивний комплекс вживається після дієслів, що виражають сприймання за допомогою органів чуття: to see бачити; to hear чути; to feel почувати; to watch, to observe спостерігати; to notice помічати. Після цих дієслів інфінітив у об’єктному інфінітивному комплексі вживається без частки to:

She saw Mary cry.

Вона побачила, що Мері плаче.

Suddenly I heard her call my name.

Раптом я почув, що вона назвала моє ім’я.

They all watched him walk up the hill.

Вони всі спостерігали, як він сходив на пагорб.