
- •За редакцією доктора юридичних наук, професора м. І. Мельника, доктора юридичних наук, доцента м. І. Хавронюка
- •Isbn 978-966-326-383-0 © Видавництво «Юридична думка», 2010 авторський колектив
- •Переднє слово
- •Загальна частина Розділ і загальні положення
- •Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
- •Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
- •Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
- •Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.
- •Закон про кримінальну відповідальність Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність
- •Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
- •Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
- •Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
- •Розділ III злочин, його види та стадії
- •Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
- •Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.
- •Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.
- •Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.
- •Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
- •Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. К
- •Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.
- •Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб’єкт злочину)
- •Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
- •Спеціальним суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб’єктом якого може бути лише певна особа.
- •Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
- •Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
- •Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.
- •Розділ V вина та її форми
- •Умисел поділяється на прямий і непрямий.
- •Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
- •Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість.
- •Розділ VI співучасть у злочині
- •Стаття з0. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації
- •Повторність, сукупність та рецидив злочинів
- •При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
- •Обставини, що виключають злочинність діяння
- •Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.
- •Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності
- •Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
- •У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.
- •Розділ X покарання та його види
- •Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
- •Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
- •Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
- •Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
- •Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
- •Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
- •Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
- •Покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.
- •Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.
- •Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.
- •Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п’яти років.
- •Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.
- •Покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
- •Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п’ятнадцяти років за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.
- •Призначення покарання
- •Вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані, має місце тоді, коли потерпілими є лише перелічені особи.
- •Про поняття вагітності, а також матеріальної, службової чи іншої залежності див. Коментар до ст. 66.
- •Про поняття алкогольного сп9яніння, вживання наркотичних або інших одур- манюючих засобів див. Коментар до статей 21, 305, 315, 316, 322.
- •Розділ XII звільнення від покарання та його відбування Загальні положення до розділу
- •Зниження призначеної міри покарання (ч. З ст. 74).
- •Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
- •Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
- •У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
- •Амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.
- •Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання.
- •Законом про амністію може бути передбачено заміну засудженому покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням.
- •Помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи.
- •Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років.
- •Судимість
- •Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість:
- •Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.
- •Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.
- •Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування Стаття 92. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- •Які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;
- •Які вчинили у стані обмеженої осудності злочини;
- •Які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
- •Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.
- •Грудня 2006р.
- •Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх Загальні положення до розділу
- •Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.
- •Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року.
- •Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п’яти до десяти відсотків.
- •При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п’ятнадцяти років.
- •Особлива частина Розділ і злочини проти основ національної безпеки україни
- •Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких
- •Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій,-
- •Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації,-
- •Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі,-
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків,-
- •Лютого 2006 р.
- •Червня 2004 р.
- •Злочини проти життя та здоров’я особи
- •Вбивство, вчинене через необережність,-
- •Вбивство двох або більше осіб, вчинене через необережність,-
- •Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб,-
- •Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього,-
- •2. Ті самі дії, вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій або з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості,-
- •Умисне легке тілесне ушкодження -
- •Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності,-
- •Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень,-
- •Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, або з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості,-
- •Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості,-
- •Червня 2005 р.
- •Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози,-
- •Те саме діяння, вчинене членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості,-
- •Листопада 2007р.
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило зараження двох чи більше осіб,-
- •Лютого 1994 р. (ст. 28).
- •Зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби,-
- •Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою, а також зараження двох чи більше осіб або неповнолітнього,-
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-
- •Проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти*-
- •Незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть потерпілої,-
- •Ті самі дії, вчинені матір’ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані,-
- •Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки,-
- •Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого,-
- •Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки,-
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки,-
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому,-
- •Жовтня 1993 р.
- •Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров’я,-
- •Насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора -
- •Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного,-
- •Дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу,-
- •Злочини проти волі, честі та гідності особи
- •Незаконне позбавлення волі або викрадення людини -
- •Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки,-
- •Ті самі дії, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, або були поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки,-
- •Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку -
- •Стаття 150-1. Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом
- •Поміщення в психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи -
- •Те саме діяння, що спричинило тяжкі наслідки,-
- •Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи -
- •Те саме діяння, вчинене щодо малолітньої чи малолітнього, або якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки,-
- •Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні,-
- •Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості,-
- •Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку,-
- •Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина
- •Голосування виборцем, який бере участь у виборах або референдумі на виборчій дільниці більше ніж один раз,-
- •Те саме діяння, вчинене за змовою з членом виборчої комісії або комісії з референдуму
- •Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища,-
- •Умисне порушення таємниці голосування під час проведення виборів або референдуму, що виявилося у розголошенні змісту волевиявлення громадянина, який взяв участь у виборах або референдумі,-
- •Те саме діяння, вчинене членом виборчої комісії або комісії з референдуму чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища,-
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб,-
- •Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб,-
- •Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою,-
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки,-
- •Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування,-
- •Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер,-
- •Ті самі дії, вчинені щодо державних чи громадських діячів або вчинені службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації,-
- •Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею,-
- •Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя) -
- •Незаконна посередницька діяльність або інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян -
- •Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-
- •Стаття 170. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
- •Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів -
- •Переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою,-
- •Р. (статті 18, 26, 35).
- •Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю -
- •Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда,-
- •Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України,-
- •Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат,-
- •Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі,-
- •Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі,-
- •Липня 1999 р.
- •Незаконне перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд,-
- •Примушування священнослужителя шляхом фізичного або психічного насильства до проведення релігійного обряду -
- •Ті самі дії, поєднані із втягуванням в діяльність групи неповнолітніх,-
- •Незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності -
- •Незаконна вимога оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах -
- •Незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров’я,-
- •Незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я -
- •Розділ VI злочини проти власності Загальні положення до розділу
- •Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони завдали шкоду у великих розмірах,-
- •Стаття 191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
- •Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства -
- •Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах,-
- •Незаконне привласнення особою знайденого чи такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна або скарбу, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність,-
- •Р. Ратифікована Україною 11 січня 2006р. (ст. 1).
- •Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах,-
- •Умисне пошкодження або руйнування об’єктів електроенергетики, якщо ці дії призвели або могли призвести до порушення нормальної роботи цих об’єктів, або спричинило небезпеку для життя людей,-
- •Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або загальнонебезпечним способом,-
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,-
- •Вересня 2009 р.
- •Жовтня 2009 р.
- •Злочини у сфері господарської діяльності
- •Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі,-
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі,-
- •Серпня 2004 р.
- •Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,-
- •Ті ж дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею,-
- •Р. Ратифіковані Законом України від 19 січня 2006р.
- •Липня 2007р.
- •Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг
- •Грудня 2006р.
- •Зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу,-
- •Ті самі дії, якщо вони були пов’язані з отриманням доходу у великих розмірах або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності,-
- •Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або вчинені у великих розмірах,-
- •Травня 1996р.
- •Серпня 2002 р.
- •Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам,-
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах,-
- •Лютого 2000 р.
- •Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб,-
- •Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі,-
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі,-
- •Грудня 2009 р.
- •Ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно,-
- •Стаття 212-1. Ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування
- •Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею,-
- •Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,-
- •Березня 2000 р. У редакції від 10 липня 2003 р.
- •Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма -
- •Ті самі дії, вчинені повторно,-
- •Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди,-
- •Розміщення уповноваженою особою цінних паперів у значних розмірах без реєстрації їх випуску в установленому законом порядку -
- •Умисне обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії вчинені у значних розмірах,-
- •Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за обман покупців чи замовників,-
- •Виготовлення або перероблення з метою використання чи збуту, а також збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів -
- •Грудня 2001 р.
- •Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею,-
- •Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі,-
- •Жовтня 1995 р.
- •Незаконне використання інсайдерської інформації особою, яка нею володіє, якщо це завдало істотної шкоди,-
- •Те саме діяння, вчинене повторно, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-
- •Ті самі діяння, вчинені повторно,-
- •Вересня 2000 р.
- •Лютого 2008 року «Про забезпечення національних інтересів і національної безпеки у сфері приватизації та концептуальні засади їх реалізації» n.2 200/2008 від 6 березня 2008 р.
- •Ті самі дії, вчинені повторно або особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених статтями 233, 235, або організованою групою, або з використанням службового становища,-
- •Викрадення приватизаційних паперів -
- •Злочини проти довкілля
- •Жовтня 2001 р.
- •Ті самі діяння, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної' екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-
- •Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки,-
- •Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля,-
- •Та сама дія, якщо вона вчинена повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або заподіяла матеріальну шкоду у великому розмірі,-
- •Незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах -
- •Та сама дія, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб,-
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-
- •Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,-
- •Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки,-
- •Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки,-
- •Червня 1998 р.
- •Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, -
- •Жовтня 1993 р.
- •Листопада 2006р.
- •Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду,-
- •Жовтня 2007р.
- •Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду -
- •Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-
- •Ті самі дії, якщо вони спричинили наслідки, передбачені частиною першою цієї статті,-
- •Розділ IX
- •Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків,-
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людини,-
- •Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища,-
- •Публічні заклики до вчинення терористичного акту, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів з такими закликами -
- •Ті самі дії, вчинені з використанням засобів масової інформації,-
- •Створення терористичної групи чи терористичної органи ації, керівництво такою групою чи організацією, участь у такій групі чи організації, матеріальне,
- •Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, озброєння, навчання особи з метою вчинення терористичного акту, а так само використання особи з цією метою -
- •Ті самі дії, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища,-
- •Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками,-
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно,-
- •Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу -
- •Ті самі дії, вчинені з метою спричинення загибелі людей, шкоди здоров’ю людей, майнової шкодр'т великому розмірі або значного забруднення довкілля,-
- •Та сама дія, вчинена з метою спричинення загибелі людей, шкоди здоров’ю людей, майнової шкоди у великому розмірі або значного забруднення довкілля,-
- •Суб’єкт злочину загальний.
- •Погроза використати радіоактивні матеріали з метою спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози,-
- •Ті самі діяння, а також незаконне пересилання поштою або багажем легкозаймистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,-
- •Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу -
- •Ввезення на територію України чи транзит через її територію речовин або матеріалів, що належать до категорії’ небезпечних відходів, які забороняються до ввезення,-
- •Жовтня 2009 р.
- •Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин -
- •Ті самі дії, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-
- •Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров’ю людей або майнову шкоду у великому розмірі,-
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки,-
- •Злочини проти безпеки виробництва
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-
- •Грудня 2004 р.
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-
- •Червня 2004 р.
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-
- •Стаття 276. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту
- •Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду,-
- •Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей,-
- •Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди,-
- •Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей,-
- •Стаття 278. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна
- •Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна - караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.
- •Захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації -
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,-
- •Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,-
- •Порушення правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є працівниками повітряного транспорту, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків,-
- •Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди,-
- •Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,-
- •Порушення правил пуску ракет, проведення всіх видів стрільби, вибухових робіт або вчинення інших дій у повітряному просторі, якщо це створило загрозу безпеці повітряних польотів,-
- •Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди,-
- •Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей,-
- •Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,-
- •Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження,-
- •Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження,-
- •Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили загибель кількох осіб,-
- •Стаття 287. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації
- •Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також загальнонебезпечним способом,-
- •Злочини проти громадського порядку та моральності
- •Ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків,-
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-
- •Умисне знищення, пошкодження або приховування документів Національного архівного фонду -
- •Ті самі дії, вчинені щодо унікальних документів Національного архівного фонду,-
- •Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища,-
- •Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього,-
- •Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти -
- •Ті самі дії, вчинені з метою наживи або особою, раніше судимою за цей злочин, або вчинені організованою групою,-
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього,-
- •Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми -
- •Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення Загальні положення до розділу
- •Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах,-
- •Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства,-
- •Незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку в кількості від ста до п’ятисот рослин чи конопель у кількості від десяти до п’ятдесяти рослин,-
- •Незаконне введення будь-яким способом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в організм іншої особи проти її волі,-
- •Схиляння певної особи до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів,-
- •Ті самі дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 310, 314, 315, 317, 318 цього Кодексу,-
- •Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також надання приміщення з цією метою,-
- •Ті самі дм, вчинені повторно або з корисливих мотивів, або групою осіб, або із залученням неповнолітнього,-
- •Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306-317 цього Кодексу,-
- •Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах,-
- •Та сама дія, вчинена повторно,-
- •Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-
- •Стаття 326. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-
- •Стаття 327. Заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції
- •Р. (статті 3, 16).
- •Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації Загальні положення до розділу
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,- карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
- •Суб’єктом злочину є особа, якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-
- •Ті самі дії, вчинені з корисливих мотивів, або такі, що спричинили тяжкі наслідки для інтересів держави, або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб,-
- •Травня 2005 р.
- •Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод -
- •Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,-
- •Р. Ратифікований Україною 15 липня 1994 р.
- •Вересня 1998 р.
- •Травня 2004 р.
- •Порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю,-
- •Те саме діяння, вчинене повторно або організованою групою,-
- •Стаття 336. Ухилення від призову за мобілізацією Ухилення від призову за мобілізацією - карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
- •Ухилення військовозобов’язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом,-
- •Ухилення військовозобов’язаного від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів -
- •Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян
- •Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України-
- •Публічна наруга над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави -
- •Опір представникові влади під час виконання ним службових обов’язків -
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій,—
- •Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень -
- •Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища,-
- •Ті самі дії, якщо вони вчинені особою з використанням свого службового становища,-
- •Умисне заподіяння особам, зазначеним в частині першій цієї статті, тяжких тілесних ушкоджень у зв’язку з їх державною або громадською діяльністю -
- •Умисне знищення або пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам, у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків -
- •Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпеч- ним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-
- •Невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, депутата місцевої ради, створення штучних перешкод у їх роботі, надання їм завідомо неправдивої інформації -
- •Дії, передбачені частиноіб першою цієї статті, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-
- •Ті самі дії, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації або вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток,-
- •Незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом -
- •Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів
- •Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,-
- •Використання завідомо підробленого документа -
- •Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації -
- •Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку
- •Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду,-
- •Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду,-
- •Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду,-
- •Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду,-
- •Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, якщо вони заподіяли значну шкоду,-
- •Розділ XVII злочини у сфері службової діяльності Загальні положення до розділу
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу,-
- •Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують обов’язки, зазначені в пункті 1 цієї примітки.
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-
- •Одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара,-
- •Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище,-
- •Повторним у статтях 368 і 369 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями.
- •Давання хабара -
- •Давання хабара, вчинене повторно,-
- •Частина 3 ст. 369 передбачає дві спеціальні підстави звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності:
- •Провокація хабара, тобто свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара,-
- •Те саме діяння, вчинене службовою особою правоохоронних органів,-
- •Злочини проти правосуддя
- •Завідомо незаконне затримання або незаконний привід -
- •Завідомо незаконні арешт або тримання під вартою -
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах,-
- •Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою -
- •Те саме діяння, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією,-
- •Примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство,-
- •Ті самі дії, поєднані із застосуванням насильства або із знущанням над особою, за відсутності ознак катування,-
- •Ті самі дії, які призвели до засудження невинної у вчиненні злочину особи, або вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що спричинили інші тяжкі наслідки,-
- •Стаття 375. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови
- •Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови -
- •Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах,- караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
- •Втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення -
- •Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища,-
- •Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб,-
- •Умисне заподіяння судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя,-
- •Умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам, у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя,-
- •Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебез- печним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-
- •Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть особи, взятої під захист, або інші тяжкі наслідки,-
- •Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню -
- •Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини -
- •Завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину -
- •Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів,-
- •Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів,-
- •Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо майна, яке підлягає конфіскації за рішенням суду, що набрало законної сили,-
- •Ухилення від сплати штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю особою, засудженою до цих видів покарань,-
- •Ухилення від відбування громадських чи виправних робіт особою, засудженою до цього покарання,-
- •Неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до обмеження волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду -
- •Неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до позбавлення волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду -
- •Об’єктивна сторона злочину полягає у:
- •Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув’язненні,-
- •Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину -
- •Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім’ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.
- •Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища,-
- •Умисне заподіяння тим самим особам у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, тяжкого тілесного ушкодження -
- •Умисне знищення або пошкодження майна, що належить захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам, у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги,-
- •Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпеч- ним способом, або якщо вони заподіяли шкоду в особливо великих розмірах,-
- •Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)
- •Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -
- •Ті самі діяння, якщо вони вчинені групою осіб або спричинили тяжкі наслідки,-
- •Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці,- карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
- •Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-
- •Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці,-
- •Погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові або знищенням чи пошкодженням його майна у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби -
- •Заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової* служби -
- •Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці ,-
- •Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства,-
- •Дезертирство зі зброєю або за попередньою змовою групою осіб -
- •Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
- •Ухилення військовослужбовця від несення обов’язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману -
- •Відмова від несення обов’язків військової служби -
- •Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
- •Ті самі дії, вчинені військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли істотну шкоду,-
- •Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна -
- •Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-
- •Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
- •Необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової і спеціальної техніки чи іншого військового майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах,-
- •Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,-
- •Ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
- •Те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або смерть потерпілого,-
- •Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки,-
- •Порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого,-
- •Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб,-
- •Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання,-
- •Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
- •Порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, якщо це спричинило тяжкі наслідки,-
- •Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці ,-
- •Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
- •Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради -
- •Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-
- •Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-
- •Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
- •Недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду,-
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-
- •Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
- •Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-
- •Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
- •Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
- •Насильство над іншими військовополоненими або жорстоке поводження з ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого,-
- •Квітня 1954 р. (статті 4, 12-16, 50-52, 79-81).
- •Насильство, протизаконне знищення майна, а також протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій,-
- •Розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій,-
- •Серпня 1949 р. Ратифікована срср 17 квітня 1954 р.
- •Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
- •Планування, підготовка або розв’язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій,-
- •Ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій -
- •Ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством,-
- •Жовтня 1907р.
- •Застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,-
- •Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-
- •Стаття 440. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення
- •Караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
- •Вересня 1979р. Ратифікована Україною 29 жовтня 1996р.
- •Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів -
- •Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті,-
- •Лютого 1964 р.
- •Стаття 445. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала
- •Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-
- •Участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав з метою одержання матеріальної винагороди -
- •Прикінцеві та перехідні положення Розділ і
- •Розділ II
- •Прикінцеві положення Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 р.
- •Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком
- •Алфавітно-предметний покажчик
- •Влада-109 діяльність - 112 зрада - 111 реєстрація - 202 Державне пробірне клеймо: 217 Державний:
- •Екологічна (див. Також: Безпека): експертиза - 236
- •Літальних апаратів - 416 транспорту - грубе - 287
- •Перелік правових актів, згідно з якими вносились зміни до кк 2001 р.
- •Закон україни «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»»
Розділ III злочин, його види та стадії
Стаття 11. Поняття злочину
Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малознач- ність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Наведене у ч. 1 ст. 11 поняття злочину є формально-матеріальним. Із нього випливає, що злочином є діяння (дія або бездіяльність), якому властиві такі обов’язкові ознаки: 1) це діяння вчинене суб’єктом злочину; 2) воно є винним; 3) вказане діяння є суспільно небезпечним; 4) відповідне діяння передбачене чинним КК. Останнє, крім того, має на увазі, що обов’язковою ознакою злочину є також 5) кримінальна караність. Відсутність хоча б однієї з цих ознак вказує на відсутність злочину.
Водночас, не є обов’язковою ознакою злочину аморальність: поряд з аморальними КК передбачає як злочини діяння, що не суперечать сучасній суспільній моралі (так звані квазі-злочини), а також діяння, що є нейтральними щодо моралі (більшість необережних злочинів, низка злочинів у сфері господарської діяльності, деякі службові злочини, які можуть бути вчинені за мотивами неправильно зрозумілих інтересів служби, тощо).
.Діяння у кримінально-правовому розумінні, застосованому у ст. 11,- це вольова усвідомлена поведінка (вчинок) особи, безпосередньо спрямована на спричинення певних негативних наслідків. Відтак, для будь-якого діяння характерною є наявність об’єктивних і суб’єктивних ознак. Перші відображають фізичні рухи, здійснювані тими чи іншими органами людського організму (або утримання від таких рухів). До суб’єктивних належать інтелектуальна та вольова ознаки, а також умотивованість та цілеспрямованість. У багатьох інших статтях КК термін «діяння» застосовується для характеристики об’єктивної сторони як однієї із ознак складу злочину.
Той факт, що злочином є лише діяння, означає, що злочином не можуть бути визнані самі по собі: а) будь-які почуття, думки, побажання або ідеологічні, політичні, релігійні чи інші переконання особи, навіть і виявлені (наприклад, викладені в особистому щоденнику); б) вимова, написання чи висловлення в інший спосіб думки, побажання або переконання, якщо таким висловленням не здійснюється посягання на національну безпеку, територіальну цілісність, громадський порядок, здоров’я населення, репутацію або права інших людей, таємницю конфіденційної інформації, авторитет і неупередженість правосуддя (див. ст. 34 Конституції України); в) належність особи до тієї чи іншої расової, етнічної, національної, релігійної, мовної, політичної, майнової чи іншої подібної групи, навіть і незареєстрованої органами влади в установленому порядку; г) суб’єктивні якості особи (скажімо, погані риси характеру), наявність у неї судимості у минулому, наявність родинних чи інших зв’язків з особою, яка вчинила злочин, тощо (загалом право України допускає визнання подібних якостей правопорушенням: вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена КК, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, згідно з ч. 4 ст. 184 КАП тягне за собою накладення адміністративного стягнення на батьків або осіб, що їх замінюють).
Зміст діяння має особливості при закінченому злочині і попередній злочинній діяльності, при вчиненні злочину однією особою і співучасті у злочині, при посередньому виконанні, при вчиненні злочину і причетності до злочину-9 при вчиненні одиничного злочину і множинності злочинів. Усі ці особливості мають бути враховані при визначенні того чи іншого діяння як злочинного.
КК прямо визначає перелік діянь, які не визнаються злочинами. До них віднесені:
а) дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ч. 2 ст. 11);
б) готування до злочину невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 14); готування до злочину або замах на злочин, від доведення яких до кінця особа добровільно відмовилася (статті 17 і 31);
в) діяння, вчинене за обставин, що виключають його злочинність (статті 36^3);
г) деякі інші види діянь (ч. 2 ст. 385 і ч. 2 ст. 396).
Під дією у КК розуміється активна поведінка (вчинок) особи, в якій виражена зовні її воля і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків.
Бездіяльність є пасивною поведінкою, в якій так само виражена зовні воля особи і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків; крім того, обов’язковою ознакою бездіяльності є наявність спеціального обов’язку і реальної можливості запобігти відповідним наслідкам. Наприклад, неповідомлення відповідних державних органів особою, яка відповідно до чинного закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі з метою попередження чи розкриття її злочинної діяльності (ст. 43), про підготовку учасників групи до диверсії, за умови реальної можливості зробити таке повідомлення, є злочинною бездіяльністю, а невиконання службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов’язками і не повинна була виконувати, або неперешкоджання викраденню майна з боку охоронника внаслідок його тяжкого поранення злочинною бездіяльністю визнані бути не можуть.
Окремі злочини можуть бути вчинені тільки шляхом дії (наприклад, крадіжка, розбій), деякі інші - тільки шляхом бездіяльності (наприклад, залишення в небезпеці, не- припинення військовим начальником злочину, що вчиняється підлеглим), більшість же - шляхом як дії, так і бездіяльності.
Поняття суб’єкта злочину розкривається у ст. 18. Його застосування у законодавчому визначенні поняття злочину означає, що злочином є діяння, вчинене фізичною осудною особою, яка на момент його вчинення досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність. Відтак, не може бути визнане злочином прийняття (або неприйняття) певного рішення не фізичною, а юридичною особою, а так само діяння, вчинене: а) не особою, а іншою істотою (наприклад, твариною); б) фізичною особою, яка є неосудною; в) фізичною осудною особою, яка на момент його вчинення не досягла віку, встановленого ст. 22.
Значна кількість злочинів може бути вчинена лише спеціальним суб’єктом, але це не є підставою для визнання спеціального суб’єкта загальною ознакою злочину. Вона є ознакою лише складу конкретного злочину.
Винність діяння означає, що воно вчинене умисно або з необережності, у т. ч. може мати складену (змішану) форму вини - умисел до діяння і необережність до наслідків, або умисел чи необережність до діяння і необережність до наслідків тощо. Застосування ознаки «винність» у законодавчому визначенні поняття злочину має за мету підкреслити той факт, що у КК діє принцип суб’єктивного ставлення у вину, і що діяння, вчинене за відсутності вини, тобто за відсутності психічного ставлення особи до дії чи бездіяльності, не може визнаватися злочином. Так, не є злочином: а) рефлекторні, імпульсні, інстинктивні або інші рухи тіла, які не є результатом вольової поведінки особи; б) рухи тіла або відсутність таких рухів, що є результатом тільки чужої волі чи впливу непереборної сили; в) діяння, можливість настання суспільно небезпечних наслідків якого особа не передбачала і не могла передбачати (казус).
Винність у вчиненні конкретного діяння відсутня, якщо, наприклад: діяння у відповідній статті Особливої частини КК сконструйоване як таке, що може бути вчинене лише з прямим умислом, а фактично вчинене з непрямим умислом або з необережності (скажімо, особа відкрито чи таємно заволодіває насправді чужим майном, щиро вважаючи, що воно належить їй), або сконструйоване як таке, що може бути вчинене з прямим або непрямим умислом, а фактично вчинене з необережності (наприклад, особа в ситуації банкрутства не відобразила відомості про певне майно через забудькуватість).
Крім того, ознака обов’язкової винності діяння означає, що в процесі кваліфікації злочинів і призначення покарання мають чітко визначатися межі вини кожного із співучасників одного злочину (особливо у випадках ексцесу виконавця, добровільної відмови одного із співучасників від доведення злочину до кінця, невдалої співучасті), межі вини особи, яка звинувачується у вчиненні злочину з двома наслідками, або у вчиненні злочину, суспільно небезпечні наслідки якого виникли в результаті вини не тільки обвинуваченого, а й інших осіб, у т. ч. потерпілого (так званої обопільної вини, яка найчастіше у практиці трапляється при транспортних подіях), або коли має місце фактична помилка тощо.
Відповідно до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної, у т. ч. кримінальної відповідальності. Але аналогічної вимоги щодо незнання особою інших, крім законів, нормативно-правових актів, у Конституції України не існує. Тим часом, факт заборони певних дій не завжди прямо визначається в законі і є завідо- мо зрозумілим для кожного. Часто це питання є спірним і може бути вирішене лише на підставі висновку експерта або в інший спосіб. Тому незнання особою підзаконних нор- мативно-правових актів, до яких відсилає диспозиція статті КК, як правило, звільняє її від кримінальної відповідальності за відсутністю вини. Винятками є випадки, коли знання цих актів конкретною особою передбачається як необхідний юридичний факт. Останнє стосується, зокрема, окремих спеціальних суб’єктів злочинів, передбачених, наприклад, статтями 131, 132, 139, 140, 172 та ін.
Детальніше про поняття вини див. коментар до ст. 23.
Оскільки винність у ч. 1 ст. 11 названа як окрема ознака злочину, то, на відміну від становища, яке існувало за чинності КК 1960 р., суспільна небезпека як ознака злочину не включає суб’єктивну шкідливість діяння й означає лише об’єктивну шкідливість його.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КК «Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили». Із цього положення випливає, зокрема, те, що існують й інші, крім злочинів, суспільно небезпечні діяння. Тому шкідливість діяння, яке визнається злочином, розкривається у ч. 2 ст. 11 через узагальнене формулювання об’єктів кримінально-правової охорони, якими визнаються: 1) особа (фізична чи юридична); 2) суспільство; 3) держава,- і через два різновиди наслідків посягання: 1) реальне заподіяння істотної шкоди; 2) створення реальної загрози заподіяння істотної шкоди.
Фізична особа - це людина. Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть мати майнові та особисті немайнові права і нести обов’язки, бути позивачами та відповідачами у суді. Суспільство - це сукупність людей, об’єднаних історично обумовленими соціальними формами спільної життєдіяльності. Державою є основна політична організація суспільства, яка уповноважена здійснювати управління загальними справами суспільства, охорону його економічних, політичних, соціальних, духовних та інших цінностей. До об’єктів кримінально-правової охорони слід відносити, як це випливає із ст. 1 КК, також і людство - населення земної кулі.
Не є злочином діяння, яке: а) посягає на об’єкти, що не охороняються КК (наприклад, благочинність, благоустрій, порядок користування ресурсами Місяця); б) не заподіює шкоди об’єктам кримінально-правової охорони і не створює реальної загрози її заподіяння; в) заподіює шкоду об’єктам кримінально-правової охорони або створює реальну загрозу заподіяння їм шкоди, але ця шкода не є істотною.
Щодо істотної шкоди, яка заподіяна чи могла бути заподіяна тим чи іншим діянням, то порядок її визначення у різних випадках різний. Якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди часто визначається безпосередньо в законі на підставі заздалегідь визначених критеріїв (кількість нмдг, тяжкість тілесних ушкоджень тощо), то визнання чи невизнання істотною нематеріальної шкоди (політичної, моральної, організаційної, психологічної тощо), як правило, здійснюється у межах судової дискреції без урахування вказаних критеріїв. Однак в останньому випадку при визначенні істотності шкоди, яка заподіяна чи могла бути заподіяна, враховуються такі додаткові об’єктивні ознаки, як спосіб, місце, час, засоби, обстановка вчинення злочину, які можуть бути, а можуть і не бути включені до складу конкретного злочину як його обов’язкові ознаки.
Створення реальної загрози заподіяння істотної шкоди у випадках, коли йдеться про матеріальну шкоду, визначається за тими самими критеріями, за якими визначається сама матеріальна шкода. Що ж до створення реальної загрози заподіяння нематеріальної шкоди, то у багатьох випадках така загроза сама по собі є істотною шкодою - моральною, психологічною, політичною, організаційною тощо.
Указані вище та інші критерії суспільної небезпеки мають значення для віднесення конкретних складів злочинів до того чи іншого їх виду відповідно до встановленої ст. 12 класифікації злочинів.
З огляду на те, що наявність істотної шкоди є обов’язковою властивістю будь-якого злочину, застосування в окремих нормах Особливої частини КК таких формулювань, як, наприклад: «якщо це спричинило істотну шкоду здоров’ю потерпілого» (ч. 1 ст. 137), «якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності» (ст. 231), «якщо воно завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності» (ст. 232), «якщо це заподіяло істотну шкоду» (ч. 1 ст. 244, ст. 246, ч. 1 ст. 248, ч. 1 ст. 249, ч. 1 ст. 364,
ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 423, частини 1 і 2 ст. 424, ч. 1 ст. 425, ч. 1 ст. 426), у т. ч. для характеристики кваліфікуючих обставин, наприклад: «ті самі дії, якщо вони потягли істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини» (ч. 2 ст. 150), «ті самі дії, якщо вони потягли істотну шкоду» (ч. 2 ст. 361, ч. З ст. 362, ч. 2 ст. 363, ч. 2 ст. 410, ч. 2 ст. 359, ч. 2 ст. 382), слід розглядати передусім як уточнюючі характеристики певних суспільно небезпечних наслідків, а також спосіб акцентування того факту, що суспільно небезпечним наслідком відповідних діянь є реальне заподіяння істотної шкоди, а не створення загрози її заподіяння.
Вимога ст. 11 про те, що відповідне діяння повинно бути передбачене чинним КК, відображає кримінальну протиправність злочину. Ця вимога ґрунтується на відомому принципі пиііит сгітеп пиііа роепа зіпе 1е§е, безпосередньо випливає із положення п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого діяння, які є злочинами, та відповідальність за них визначаються виключно законами України, і уточнює вказане положення.
Відтак, не є злочином вчинене суб’єктом злочину винне діяння, для якого характерна фактична суспільна небезпека, на що навіть може існувати пряма вказівка в іншому законі України, але яке не передбачене чинним КК. Наприклад, за КК не є злочином виробництво зброї масового знищення, щодо виробництва якої ще не міститься заборон у міжнародних договорах, або, якщо такі заборони і містяться, то ці міжнародні договори не ратифіковані Верховною Радою України.
КК встановлює вичерпний перелік злочинів. Тому ознака кримінальної протиправної заперечує можливість застосування норм КК за аналогією. Наприклад, особа не може нести відповідальність за КК за шпигунство на шкоду інтересам іншої держави,
крім України, за ухилення від сплати аліментів на утримання інших осіб, крім прямо визначених законом, за інші діяння, які прямо не передбачені КК як злочини.
Водночас, принцип пиНиш сгітеп пиІІа роепа зіпе 1е§е не виключає можливості існування у КК так званих бланкетних норм - юридичних норм, що відсилають до певних правил, інструкцій тощо, іншим чином дозволяють державним органам, посадовим особам впливати шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів на конкретні ознаки складу злочину і, фактично, на визнання чи невизнання того чи іншого діяння злочином. До вказаних державних органів та посадових осіб можна віднести Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, міністерства і відомства, керівників підприємств, установ і організацій тощо. До них не належать судді, адже вони не приймають нормативно-правових актів, а їхні дискреційні повноваження щодо диспозицій статей КК можуть стосуватися лише так званих оціночних ознак і не мають нічого спільного з бланкетністю норми.
Діяння не є злочином, якщо його вчинення не передбачає можливості кримінального покарання. Проте кримінальну караність як обов’язкову ознаку злочину слід розуміти не як реальне застосування покарання, а як загрозу, можливість його застосування у разі вчинення забороненого КК діяння. Той факт, що особа, яка вчинила злочин, відповідно до КК може бути звільнена не тільки від покарання, а й від кримінальної відповідальності, не суперечить вимозі кримінальної караності. Адже посткримінальна поведінка особи і посткримінальна оцінка судом її особистості і вчиненого нею діяння не перетворюють фактично вчинений злочин у незлочин. Інший підхід до цього питання створив би підстави для усвідомлення можливої безкарності певних діянь.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 не є злочином вчинене суб’єктом злочину винне діяння, прямо передбачене КК, якщо воно через малозначність не становить суспільної небезпеки. Крім того, що це положення конкретизує зміст суспільної небезпеки як загальної ознаки злочину, метою його введення до КК є намагання законодавця підкреслити, що правосуддя в Україні має здійснюватися на засадах принципів справедливості та індивідуалізації кримінальної відповідальності, за яких формальний момент - кримінальна протиправність типового діяння - не може превалювати над фактичним - відсутністю суспільної небезпеки конкретного діяння.
Малозначне діяння слід відмежовувати від діяння, яке не містить складу злочину.
Так, якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди визначена безпосередньо в законі через певну кількість нмдг, тяжкість тілесних ушкоджень тощо, то недосягнення певного рівня шкоди є свідченням відсутності складу злочину, а не малозначності діяння.
Щодо нематеріальної шкоди, то визначення її істотності, як уже зазначалося, здійснюється в межах судової дискреції, а тому визнання конкретного діяння таким, що становить суспільну небезпеку або не становить її через малозначність, залежить від конкретних обставин справи та їх оцінки судом. При цьому відсутність умислу в діях особи може бути однією із зазначених обставин лише у разі, якщо відповідне діяння може бути вчинене як умисно, так і через необережність (якщо воно може бути вчинене лише умисно, то відсутність умислу означає відсутність складу злочину). Так само і відсутність таких ознак, як спосіб, місце, час, засоби, знаряддя, обстановка вчинення злочину можуть бути зазначеними обставинами лише у разі, якщо такі ознаки не є обов’язковими ознаками складу злочину (в іншому випадку їх відсутність означає відсутність складу злочину).
Усі необережні злочини в КК сформульовані як злочини з матеріальним складом. Ненастання відповідних суспільно небезпечних наслідків необережного діяння означає відсутність складу злочину. Тому малозначне діяння не може бути необережним. Воно завжди умисне. Проте, це не стосується діянь, які являють собою порушення певних правил, наслідки яких не є конструктивною ознакою складу (як приклад надмірної і помилкової криміналізації див. ст. 333. Іншими такими прикладами були статті 419 і 420, але ці помилки законодавець усунув при прийнятті Закону від 15 квітня 2008 р.).
У цих випадках ставлення до діяння і до наслідків може бути як умисним, так і необережним, а діяння, незалежно від форми вини, може бути визнане малозначним.
Важливим при віднесенні конкретних діянь до малозначних є встановлення змісту умислу. Малозначним може бути визнане тільки таке діяння, шкідливість якого не тільки об’єктивно, а й за змістом умислу винного є незначною (мізерною). Тому не може бути визнане малозначним діянням, наприклад, збирання з метою передачі іноземній державі відомостей, що становлять державну таємницю, якщо внаслідок фактичної помилки винного ці відомості виявились не таємними або були передані не іноземній державі, а представникам спецслужб України, які видавали себе за представників іноземної держави.
Готування до вчинення злочину невеликої тяжкості не містить складу злочину, а тому не може визнаватися малозначним діянням. Замах же на такий особливо тяжкий злочин, як, наприклад, вбивство, якщо його фактичним наслідком не стало навіть заподіяння фізичного болю, залишається злочином, а не малозначним діянням. Але зазначене не виключає, що готування до злочину середньої тяжкості, а в окремих випадках і до тяжкого злочину чи навіть до особливо тяжкого злочину або замах на такі злочини за певних обставин можуть бути визнані малозначним діянням. Наприклад, малозначними діяннями можуть бути визнані угон річкового судна або заподіяння судді чи його близькому родичу побоїв - тяжкі злочини, передбачені ч. 1 ст. 278 і ч. 2 ст. 377, незначне пошкодження споруди, технологічно пов’язаної з магістральним нафтопроводом, якщо це призвело до пожежі, яка була швидко погашена,- особливо тяжкий злочин, передбачений ч. З ст. 292.
Щодо співучасті у злочині, то слід мати на увазі, що суспільно небезпечні наслідки діяння, вчиненого у співучасті, є спільними для всіх співучасників, умислом яких вони охоплювались, і не можуть ділитися на частки. А тому не може бути такого, що дії одного із співучасників визнаються злочином, а дії іншого - малозначним діянням. Водночас, незначна роль одного із співучасників, яку він відігравав для досягнення спільного злочинного результату, може бути врахована при призначенні покарання або вирішенні питання про можливість звільнення від покарання чи від кримінальної відповідальності.
Так само причетність до злочину, яка визнається злочином, не може сама по собі, без урахування конкретних обставин справи, визнаватися малозначним діянням. В окремих випадках, визначених КК, приховування злочину не містить складу злочину (приховування злочину невеликої та середньої тяжкості, приховування тяжкого злочину та особливо тяжкого злочину членом сім’ї чи близьким родичем особи, що вчинила злочин).
Не є малозначним діянням вчинок (подія), який взагалі не містить ознак злочину, а так само діяння, вчинене у стані необхідної оборони, крайньої необхідності, під впливом фізичного примусу та через інші обставини, що виключають злочинність діяння.
Не може визнаватися малозначним одне із сукупності вчинених особою діянь, яке містить ознаки злочину невеликої тяжкості, лише на тій підставі, що всі інші вчинені нею діяння мають ознаки тяжких та особливо тяжких злочинів.
Визнання того чи іншого діяння малозначним не залежить від факторів, які мають другорядне кримінально-правове значення або взагалі не мають такого, наприклад: збігу тяжких особистих обставин, факту прощення потерпілим винного, позитивних характеристик винного тощо. Водночас, скажімо, відносно незначне пошкодження чужого майна у сукупності з обставинами, які відповідно до КК пом’якшують покарання (щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку тощо), можуть стати підставою для визнання діяння малозначним.
Не можуть бути визнані малозначними діяння, передбачені ст. 125, ч. 1 ст. 126, ст. 356 КК, оскільки припинення кримінального переслідування у випадках, коли подія злочину і склад злочину є наявними, можливе лише за примиренням сторін, а можливість закриття справи про такі злочини через малозначність суперечить самій суті провадження у справах приватного обвинувачення.
Таким чином, малозначне діяння - це така формально передбачена КК, як правило, умисна дія або бездіяльність суб’єкта злочину, яка через малозначність заподіяної шкоди не є суспільно небезпечною. При цьому відсутність суспільної небезпеки у даному випадку означає, що така дія або бездіяльність: а) заподіяла охоронюваному КК об’єкту посягання шкоду, яка не є істотною, або б) створила загрозу заподіяння вказаному об’єкту шкоди, яка не є істотною.
Не є малозначним діяння, яке посягає на об’єкт, що взагалі не охороняється КК (скажімо, справа про скотолозтво або некрофілію не може бути порушена за відсутності події злочину), або хоча й посягає на об’єкт, який перебуває під кримінально-правовою охороною, але не заподіяло йому і не могло заподіяти не тільки істотної, а й будь-якої шкоди (справа про непоправне знівечення обличчя, порушена за ознаками злочину, передбаченого ст. 121, має бути закрита за відсутності події злочину у разі встановлення факту добровільної згоди цивільно дієздатного пацієнта на проведення пластичної операції).
Як правило, малозначними визнаються діяння, що містять ознаки злочинів невеликої і середньої тяжкості. Кримінальні справи про малозначні діяння не можуть бути порушені, а порушені підлягають закриттю на підставі ч. 2 ст. 11.
Конституція України (статті 1-5, 8, 13, 15, 17, 19, 21-24, 34, 55-68, 92, 111, 140).
Рішення КСу справі про депутатську недоторканність від 27 жовтня 1999р. N9 9-рп/99.
Постанова ПВС N9 9 від 1 листопада 1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».
Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 21 грудня 2006р.
Стаття 12. Класифікація злочинів
Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.
Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м’яке покарання.
Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років.
Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Відповідно до ст. 12 критерієм класифікації злочинів є ступінь їх тяжкості, який характеризує обсяг (кількість) суспільної небезпеки злочинів, що посягають на один і той самий об’єкт і заподіюють йому шкоду одного і того самого виду - фізичну, майнову, організаційну, психологічну тощо.
Роль формального класифікатора за таким критерієм виконують санкції статей Особливої частини КК, а точніше - розмір санкцій у виді позбавлення волі, що обумовлює необхідність і значно підвищує актуальність їх наукового обґрунтування.
Характер суспільної небезпеки - її якісна властивість - при цій класифікації злочинів до уваги не береться. Водночас, він слугує критерієм рубрикації злочинів в Особливій частині КК за розділами.
Так само не має значення для класифікації злочинів форма вини: особливо тяжкими, тяжкими злочинами, злочинами середньої та невеликої тяжкості можуть бути як умисні, так і необережні злочини. Такий підхід законодавця можна пояснити тим, що злочини, передбачені окремими статтями КК, можуть бути вчинені як умисно, так і з необережності, а також зі складеною (змішаною) формою вини.
Водночас, КК дає можливості для інших класифікацій злочинів. Так, із статей 6-8, 10 випливає, що дещо різними є правові наслідки злочинів, вчинених громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на території України і за її межами; статті 24 і 25 визначають умисел і необережність, що все ж таки дає підстави для поділу злочинів на види за формою їх вини; ст. 13 поділяє злочини на закінчені і незакінче- ні; назви двадцяти розділів Особливої частини КК дають підстави класифікувати усі злочини за їх родовим і спеціальним об’єктом. При цьому ст. 401 дає окреме поняття військового злочину, ст. 8 виділяє таку групу злочинів, як особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України, ч. 5 ст. 49 і ч. 6 ст. 80 - злочини проти миру та безпеки людства (статті 437—439, ч. 1 ст. 442), а ч. 2 ст. 59 - корисливі злочини.
У практиці застосування КК класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості має значення для:
визначення чинності закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених за межами України іноземцями та особами без громадянства, які не проживають постійно в Україні (ст. 8); вирішення відповідно до міжнародних договорів України питання про видачу особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину (ст. 10); визначення підстав кримінальної відповідальності за готування до злочину (ст. 14); визначення поняття злочинної організації (ст. 28);
визначення обставин, що виключають злочинність діяння, зокрема такої, як виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, а також визначення міри покарання особі, яка виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності, і вчинила певний особливо тяжкий або тяжкий злочин (ст. 43);
визначення підстав і умов звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема: звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45), примиренням винного з потерпілим (ст. 46), передачею особи на поруки (ст. 47), зміною обстановки (ст. 48); визначення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, умов, за яких перебіг давності переривається, а також питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі (ст. 49); строків давності притягнення до кримінальної відповідальності щодо неповнолітніх (ст. 106);
застосування покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, конфіскації майна, а також довічного позбавлення волі (статті 54, 59 і 64); застосування покарання щодо неповнолітніх у виді позбавлення волі на певний строк (ст. 102);
призначення покарання, зокрема: більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69); покарання за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків (статті 70 і 71);
визначення підстав і умов звільнення від покарання та його відбування, зокрема: звільнення від покарання особи, яку з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною (ст. 74); звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79); звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, а також визначення підстав, за яких перебіг давності переривається (ст. 80); умовно-достро- кового звільнення від відбування покарання (ст. 81); заміни невідбутої частини покарання на більш м’яке (ст. 82); звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання (ст. 83); звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97); звільнення неповнолітнього від пока-
рання із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 105); строків давності виконання обвинувального вироку щодо неповнолітніх (ст. 106); умовно-достро- кового звільнення неповнолітнього від відбування покарання (ст. 107);
встановлення строків погашення судимості (ст. 89), у т. ч. щодо неповнолітніх (ст. 108);
визначення підстав кримінальної відповідальності за створення злочинної організації (ст. 255), притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372), завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383), завідомо неправдиве показання (ст. 384), приховування злочину (ст. 396) та деяких інших (наприклад, суб’єктом злочину, передбаченого ст. 395, може бути тільки особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд. Відповідно ж до законодавства України такий нагляд встановлюється, зокрема, щодо осіб, засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини).
Відповідно до п. 18 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК 2001 р., при вирішенні питання про віднесення злочинів, передбачених КК 1960 р., які були вчинені до набрання чинності КК 2001 р., до злочинів невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких слід керуватися ст. 12 КК 2001 р., якщо це пом’якшує кримінальну відповідальність осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим КК.
У практиці застосування законодавства України зазначена класифікація злочинів має також значення для вирішення питання про: 1) визначення виду кримінально-виконавчої установи, в якій особа має відбувати покарання; 2) провадження у кримінальних справах, зокрема, про: колегіальний чи одноосібний розгляд справи; підсудність справ; порядок провадження дізнання та його строки; застосування застави тощо;
застосування амністії; 4) визначення підстав застосування вогнепальної зброї працівниками міліції та інших правоохоронних органів; 5) здійснення оперативно-розшу- кової діяльності, зокрема: про право оперативних підрозділів негласно виявляти та фіксувати сліди злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами його підготовки, провадити візуальне спостереження; продовження строку ведення операти- вно-розшукової справи тощо; 6) порядок тримання осіб, взятих під варту; 7) наявність підстав для встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі; 8) дозвіл чи відмову у наданні допуску до державної таємниці; 9) прийняття до громадянства України, поновлення у громадянстві України і надання статусу біженця; 10) зняття з військового обліку; 11) особисту недоторканність і можливість затримання та арешту консульських посадових осіб у разі вчинення злочину; 12) можливість надання ліцензій на здійснення певних видів діяльності тощо.
Ступінь тяжкості злочину у КК застосовується і як оціночна ознака, яка визначає межі судової дискреції. Так, вона є обставиною, що має враховуватися судом при:
призначенні покарання як один із елементів загальних засад призначення покарання (ст. 65 КК, статті 367, 372, 374 КПК), а також при призначенні покарання за незакінче- ний злочин (ст. 68), призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69), при визначенні розміру штрафу (ст. 53) і, зокрема, штрафу, який застосовується до неповнолітніх (ст. 99); 2) звільненні від відбування покарання з випробуванням (ст. 75) і звільненні від покарання за хворобою (ст. 84); 3) застосуванні конкретного виду примусових заходів медичного характеру (ст. 94).
Ступінь тяжкості злочинів певним чином зумовлює також поділ складів злочинів на прості, привілейовані, кваліфіковані й особливо кваліфіковані (див. коментар до ст. 2).
Під більш м’яким покаранням у ч. 2 ст. 12 слід розуміти будь-який із передбачених ст. 51 видів покарання, крім позбавлення волі на певний строк і довічного позбавлення волі.
Формулювання «не більше двох років» (ч. 2 ст. 12) означає, що злочин визнається злочином невеликої тяжкості, якщо за нього законом передбачена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від одного до двох років включно, а формулювання «понад десять років» (ч. 5 ст. 12),— що злочин визнається особливо тяжким, якщо за нього законом передбачена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк, що перевищує десять років, незалежно від того, на якому рівні встановлено нижню межу цього виду покарання (наприклад, особливо тяжкими злочинами є злочини, передбачені ч. 2 ст. 267, ч. З ст. 404, ч. З ст. 414, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до дванадцяти років).
Норми частин 3 і 4 ст. 12 слід розуміти так, що злочином середньої тяжкості є злочин, верхня межа покарання у виді позбавлення волі за який перевищує два роки, але не перевищує п’яти років (злочини, передбачені ч. 2 ст. 109, ч. 1 ст. 130 тощо), а тяжким злочином - злочин, верхня межа покарання у виді позбавлення волі за який перевищує п’ять років, але не перевищує десяти років, незалежно від того, якою є нижня межа цього виду покарання (наприклад, злочини, передбачені ч. З ст. 130, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 276).
КПК (статті 6, 7, 10, 11-1, 17, 34, 36, 46, 104, 108, 154-1, 157, 237\ 407, 447).
КВК (статті 14-16, 18, 89, 99, 101, 140, 141, 162).
Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. (ст. 15).
Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. (статті 8, 9, 9-1, 12).
Закон України «Про попереднє ув ’язнення» від ЗО червня 1993 р. (ст. 8).
Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місінь позбавлення волі» від 1 грудня 1994р. (ст. 3).
Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996р. (ст. 3).
Закон України «Про військовий обов ’язок і військову службу» в редакції від 4 квітня 2006 р. (статті 14, 37).
Закон України «Про державну таємницю» у редакції від 21 вересня 1999 р. (ст. 23).
Закон України «Про громадянство» від 18 січня 2001 р. (п. 2 ч. 5 ст. 9, ч. 1 ст. 10).
Закон України «Про біженців» від 21 червня 2001 р.
Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 р. (ст. 9).
Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Затверджене Указом Президента України від 10 червня 1993 р. № 198 (п. 25).
Стаття 13. Закінчений та незакінчений злочини