2. Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього,-

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

1. Об’єкт злочину - моральні засади суспільства в частині ставлення до тварин. Не­безпека цього злочину полягає в тому, що жорстокість, виявлена щодо тварин, стає нормою поведінки, поширюється і на взаємини з людьми, відіграє негативну роль у вихованні молоді.

2. Предметом злочину є тварини, що належать до хребетних. Хребетні - це здатні рухатися і відчувати живі організми, які мають спинний хребет, утворений ланцюгом кісток або хрящів, що йде вздовж спини і містить у собі спинний мозок. До них нале­жать риби, птахи, сухопутні істоти. Предметом аналізованого злочину можуть бути як дорослі особини, так і молодняк, домашні (кіт, собака), дикі (вовк, лисиця, орел), сіль­ськогосподарські (корова, кінь) тварини. Не мають кримінально-правового значення наявність чи відсутність у таких тварин господарів, їх перебування у стані природної свободи чи в неволі, господарське призначення, стан організму тощо. Злочин може вчинятися як стосовно тварин, які перебувають у власності винного, так і будь-яких інших (належних іншим власникам, безгосподарних, диких).

3. Об’єктивна сторона злочину може виражатися у двох формах:

1. знущання над тваринами;

2. нацькування тварин одна на одну.

Обов’язковою ознакою складу злочину у першій із його форм, альтернативно, є ознака об’єктивної сторони - спосіб (застосування жорстоких методів), або ознака суб’єктивної сторони - хуліганський мотив. Проте ці дві ознаки можуть проявлятися одночасно.

Знущання_у вчинене із застосуванням жорстоких методів, означає завдання тва­рині болю, страждань шляхом нанесення ударів, заподіяння ушкоджень, позбавлення їжі або води, впливу термічних факторів, хімічних речовин тощо. Жорстокі методи по­лягають у безжальному поводженні з твариною, тривалому впливі на неї з метою отри­мання хворобливого самозадоволення від спостерігання за стражданнями тварини.

Нацькування тварин одна на одну - це дії, спрямовані на те, щоб примусити бити­ся, кусатися, іншим чином змагатися тваринам між собою.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Хуліганський мотив є однією з альтернативних ознак складу злочину. Поняття хуліганського мотиву відпові­дає поняттю мотиву явної неповаги до суспільства (див. коментар до ст. 296).

6. Кваліфікований вид жорстокого поводження з тваринами має місце, коли такі дії вчинено^ присутності малолітнього, тобто особи, яка не досягла 14-річного віку. При цьому потрібно, щоб винний усвідомлював факт присутності малолітнього, знав, що малолітній розуміє факт жорстокого поводження з тваринами.

Закон України «Про тваринний світ» в редакції від 13 грудня 2001 р.

Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006р.

Стаття 300. Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, націо­нальну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію

1. Ввезення в Україну творів, що пропагують культ насильства і жорстокос­ті, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою або їх збут чи розповсюдження, а та­кож примушування до участі в їх створенні -

караються штрафом до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією творів, що пропагують культ на­сильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дис­кримінацію, засобів їх виготовлення та розповсюдження.

2. Ті самі дії щодо кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насиль­ства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискри­мінацію, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію,-

караються штрас|гом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, з конфіска­цією кіно- та відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, ра­сову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, засобів її ви­готовлення і демонстрування.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, а також примушу­вання неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ на­сильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дис­кримінацію,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією творів, кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію засобів їх виготовлення і демонстрування.

(Стаття 300 в редакції Закону № 1707-VI від 05.11.2009 р.)

1. Об’єкт злочину - моральні засади суспільства в частині поширення інформації про прийнятні способи поведінки людей, засоби вирішення конфліктів, а також інфор­мації про ставлення до людей з врахуванням їх расової, національної чи релігійної при­належності. Інтересам суспільства відповідає обмеження в поширенні серед населення чи навіть повна відсутність творів, у яких вихваляється, видається за норму поведінки застосування грубої фізичної сили, розправа над потерпілим, катування, заподіяння смерті, а також нетерпимість чи дискримінація залежно від раси, національності, став­лення до релігії. Такі твори деформують психіку людей, особливо молоді, сприяють зростанню злочинності.

2. Предметом злочину є твори, що пропагують культ насильства і жорстокос­ті або расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію. Ці твори характеризуються такими ознаками:

1. фізична - вони становлять матеріальний предмет, тобто матеріалізовані у формі писаних чи відповідно розмножених (надрукованих) текстів, фільмів, магнітофонних записів, комп’ютерних програм на носіях інформації;

2. соціальна - їхній зміст полягає у демонстрації: а) актів насильства і жорстокості (в таких творах головну частину сюжету становлять сцени та епізоди з проявами са­дизму, тортур, катування, смакуванням страждань жертви, безжальності тощо); б) ра­сової, національної чи релігійної нетерпимості та дискримінації. Йдеться про поведін­ку, яка вказує на відсутність терплячого і, якщо не доброзичливого, то принаймні ней­трального ставлення до людей, їхніх звичаїв, традицій, обрядів тощо з врахуванням раси, національності, належності до певної релігійної конфесії, передбачає прийнят­ність і доцільність застосування обмеження або позбавлення прав певних категорій громадян залежно від вказаних ознак (демонстрація утисків, приниження, образ від­повідних осіб чи груп людей, глум над їх звичаями, побутом, зовнішнім виглядом, моральними та іншими подібними цінностями певної раси, нації, релігії). Причому відповідні твори повинні одночасно пропагувати і нетерпимість, і дискримінацію за вка­заними ознаками;

3) юридична - призначаються для пропаганди культу насильства і жорстокості, ра­сової, національної чи релігійної нетерпимості та дискримінації. Це означає, що відпо­відні прояви не засуджуються, а видаються за поведінку правильну і таку, яка заслуго­вує на наслідування, поширення. Оскільки пропаганда передбачає поширення і роз’яснення певних положень серед широких верств, то предметом цього злочину є лише твори, призначені для збуту або розповсюдження, а не для власного використан­ня. Звідси випливає, що такі твори не мають іншого призначення - наукового, історич­ного тощо. Не можуть, наприклад, визнаватися предметом цього злочину дані оператив­них зйомок, які провадяться працівниками правоохоронних органів. Про поняття твору див. коментар до ст. 176.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає в таких діях щодо відповідних творів:

1. ввезення в Україну; 2) виготовлення; 3) зберігання; 4) перевезення; 5) інше перемі­щення; 6) збут; 7) розповсюдження; 8) примушування до участі в їх створенні.

Про поняття ввезення в Україну див. коментар до ст. 199. Виготовлення творів включає як авторство (створення заново чи внесення змін у вже існуючий твір), так і відтворення, розмноження таких творів - друкування, копіювання, монтаж. Про понят­тя зберігання див. коментар до ст. 263. Перевезення чи інше переміщення - це зміна місця знаходження, доставляння з одного місця в інше транспортними засобами, шля­хом здавання для пересилання поштою, кур’єрським зв’язком, перенесення пішки. Під збутом розуміється оплатна передача іншій особі, включаючи продаж, обмін, як плату за виконану роботу чи надані послуги, а під розповсюдженням - безоплатна передача іншим особам, включаючи дарування, передачу у спадок, надання в тимчасове корис­тування. При цьому, ані збутом, ані розповсюдженням не можна визнавати демонстра­цію відповідних творів, включаючи організацію платних переглядів.

Примушування до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію означає вплив на інших осіб шляхом застосування фізичного або психічного впливу з метою добитися того, щоб вони виступили авторами (заново написали книгу, сценарій, внесли відповідні зміни до існуючих), іншим чином взяли участь у виникненні твору (висту­пили акторами, режисерами, операторами фільму тощо).

Момент закінчення цього злочину визначається з урахуванням характеру виконува­ної дії. Закінченим злочин є відтоді, коли дію виконано повністю.

4. Суб’єкт злочину загальний. Відповідальність за збут неповнолітнім чи розпо­всюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію (ч. 2 ст. 300), несуть особи, які досягли повноліття.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною та метою збуту чи розповсюдження творів, що пропагують культ насильства та жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію. Така мета має місце, коли вказані твори призначені для оплатної або безоплатної передачі іншим особам. Для примушування до участі у створенні вказаних творів зазначена мета не є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони.

6. Кваліфікований вид злочину має місце у разі, коли: 1) предметом злочину була кіно- та відеопродукція, що пропагує культ насильства і жорстокості, расову, націо­нальну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію; 2) відповідні твори збуто неповно­літнім чи розповсюджено серед них (ч. 2 ст. 300).

Під такою, що пропагує культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію кіно- та відеопродукцією розуміються кіно- та відеоплівки, комп’ютерні диски та інші цифрові носії інформації, на яких містяться фільми чи фрагменти фільмів відповідного змісту і призначення.

Неповнолітніми є особи, які не досягли 18-річного віку.

Особливо кваліфікований вид злочину наявний, якщо відповідні дії, передбачені частинами 1 або 2 ст. 300, вчинено: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб;

3. примушування до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорс­токості, вчинене щодо неповнолітніх (ч. З ст. 300).

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, а про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб - ст. 28 і коментар до неї.

Основи законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 р.

Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р.

Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16листопада 1992р.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р.

Закон України «Про національний архівний фонд і архівні установи» від 24 грудня 1993 р.

Закон України «Про видавничу справу» від 5 червня 1997р.

Закон України «Про кінематографію» від 13 січня 1998 р.

Закон України «Про рекламу» в редакції від 11 липня 2003 р.

Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян. Указ Президента України № 456/99 від 27 квітня 1999р.

Стаття 301. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порно­графічних предметів

1. Ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографіч­ного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, збері­гання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні -

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією порнографічних предметів та за­собів їх виготовлення і розповсюдження.

2. Ті самі дії, вчинені щодо кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного харак­теру,-

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавлен­ням волі на той самий строк, з конфіскацією порнографічної кіно- та відео­продукції, засобів її виготовлення і демонстрування.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриман­ням доходу у великому розмірі -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, засобів їх виготов­лення, розповсюдження і демонстрування.

4. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, що міс­тять дитячу порнографію, або примушування неповнолітніх до участі у ство­ренні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, засобів їх виготов­лення, розповсюдження і демонстрування.

5. Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі,-

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з по­збавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, засобів їх виготов­лення, розповсюдження і демонстрування.

Примітка. Одержання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Об’єкт злочину - суспільні відносини, які складаються з приводу протидії поши­ренню порнографії. Порнографія, відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист су­спільної моралі»,- це вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація стате­вих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним крите­ріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні вчинки.

2. Предметом аналізованого злочину є твори, предмети або інші зображення порно­графічного характеру, які у назві ст. 301 скорочено визначені як порнографічні предмети.

Загальновизнаного поняття порнографічних предметів, критеріїв їх відмежування від предметів еротичного характеру (за дії, щодо яких кримінальна відповідальність не передбачена) не існує. На практиці для вирішення питання про те, чи є певні зображен­ня, кіно- та відеофільми, друковані твори предметами злочину, передбаченого ст. 301, призначають експертизу. Проте це не відповідає вимогам процесуального законодавст­ва, яке передбачає, що експертиза призначається з питань, для вирішення яких потрібні спеціальні знання (для вирішення ж питання про те, чи відповідають певні предмети вимогам громадської моралі, спеціальні знання не потрібні, бо це питання мають вирі­шувати самі слідчі, прокурори, судді, виходячи із загальновизнаних уявлень про дозво­лене і допустиме у людському спілкуванні, про загальноприйняті норми пристойності). Крім того, для експертизи однак потрібні критерії, якими слід керуватися при віднесен­ні певних предметів до порнографічних.

Враховуючи наробки Національної експертної комісії з питань захисту громадської моралі щодо Критеріїв віднесення друкованої, аудіовізуальної, електронної та іншої продукції, у т. ч. реклами, а також переданих та отриманих по комунікаційних лініях повідомлень та матеріалів до розряду порнографічної або еротичної продукції, а також положення, висловлені в літературі і вироблені правозастосовною практикою, до пор­нографічних предметів можна віднести ті, що характеризуються такими ознаками:

1. фізична. Порнографічними предметами є відповідні зображення чи дії, зафіксо­вані на матеріальних носіях - речі (книги, картини, кінофільми, фотопродукція, голо­грами, скульптури, носії інформації, яка існує у цифровій формі). Не можуть бути від­несені до предмета аналізованого злочину усні розповіді, пісні відповідного змісту, сценічні постановки тощо, а також інформація, що не зафіксована на носіях, а переда­ється мережами зв’язку (зокрема, відповідні сайти в мережі Інтернет). Разом із тим, будучи зафіксованою на матеріальних носіях (жорстких дисках комп’ютерів, оптичних дисках, картах пам’яті) така інформація набуває фізичної ознаки предмета злочину, передбаченого ст. 301;

2. соціальна. Порнографічними предметами є ті, які з позицій суспільної моралі сприймаються як грубо непристойні, цинічні, зухвалі. Для них притаманні:

• відсутність сюжету; головним їх змістом є геніталії, а не персонажі (зображення чи твори зводяться до показу лише статевих органів чи зносин, сексуальних девіацій - педофілії, геронтофілії, зоофілії, некрофілії тощо);

• демонстрація статевих органів крупним планом, статевого акту в наближеному ракурсі і т. п.;

• «автоатрибуція» - віднесення виробу його творцями, реалізаторами до класу порнографічної продукції. При цьому, як правило, мають місце анонімність авторів, відсутність діючих осіб і виконавців, використання псевдонімів;

• орієнтація на стимулювання (виникнення чи посилення) сексуального збудження. Такі предмети слугують для пропаганди статевої нестриманості, задоволення статевої пристрасті без дотримання моральних вимог, які стосуються приховування цієї сторони життя людей від сторонніх. Прояви статевої розпусти не засуджуються, а видаються за поведінку правильну й таку, яка заслуговує на наслідування, поширення;

3. юридична. Відповідні предмети призначені для збуту чи розповсюдження, а не для власного користування. Вони не мають іншого призначення — мистецького, нау­кового, просвітницького тощо. Тому не можуть визнаватися предметом цього злочи­ну відповідні ілюстрації в медичній чи юридичній літературі, навчальні посібники тощо. Крім того, порнографічні предмети не призначені для відкритого обігу, ство­рюються та поширюються нелегально (оскільки особи, які беруть участь в їх ство­ренні та поширенні, усвідомлюють соціальну шкідливість своїх дій та їх осуд з боку громадськості).

Враховуючи наявну в диспозиції ч. 1 ст. 301 вказівку на предмет цього злочину, можна стверджувати, що злочинні дії передбачають операції з відповідними матеріаль­ними об’єктами. Тому передачу через канали зв’язку інформації, з використанням якої можна створити порнографічні предмети, не можна визнавати їх ввезенням в Україну, збутом чи розповсюдженням. Такі дії можуть бути готуванням до виготовлення порно­графічних предметів. Стаття 301 в її чинній редакції також не охоплює надання доступу до порносайтів в електронних мережах (їх рекламування, використання як «спаму» та фону для рекламної продукції). Разом із тим, створення сайтів, зміст яких відображено на носіях цифрової інформації, охоплюється поняттям «виготовлення порнографічних предметів».

Окремим видом предмета аналізованого злочину є предмети порнографічного характеру, які містять дитячу порнографію. Дитячою порнографією, відповідно до ст. 1 Закону «Про захист суспільної моралі», є зображення у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, задіяної у реальній або змодельованій відверто сексуаль­ній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях. Звідси випливає, що предмети порнографічного характеру, які містять дитячу порно­графію, мають характеризуватися як загальними ознаками порнографічних предметів, вказаними вище, так й ознаками, спефицічними для дитячої порнографії:

1. зображаються особи певного віку чи вигляду: а) дитина, тобто особа, яка не дося­гла 18-річного віку, або б) особа, яка виглядає як дитина - особа, старша 18-річного віку, але яка має відповідний вигляд у зв’язку зі своїми анатомічними особливостями (невеликий зріст, недорозвинутість певних органів тощо) чи коли спеціально створені ознаки «дитячості» або ж приховані ознаки, притаманні дорослим (завдяки гриму, спе­цифічному одягу, комп’ютерній графіці зображень і т. п.);

2. зображується відверто сексуальна поведінка з участю дитини або особи, яка ви­глядає як дитина. Тобто, це поведінка, сексуальний характер якої не викликає сумніву, є очевидним для особи, яка сприймає (дивиться, слухає) предмет дитячої порнографії. При цьому зображаються або реальні сексуальні дії - об’єктом чи учасником яких ви­ступають діти чи такі дії імітуються (коли зображається статева поведінка, в якій діти не можуть брати участь через вікові особливості);

3. зображення певної поведінки дитини або особи, яка виглядає як дитина, її стате­вих органів здійснюється в сексуальних цілях - для задоволення статевих інтересів ін­ших осіб, для того, щоб викликати їх статеве збудження. Відповідно, не можуть бути визнані предметом злочину всі інші зображення оголеної дитини - в сімейних фото, в навчальних посібниках тощо.

3. Об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 301, у цілому збігаються з відповідними ознаками посягання, предметом якого є твори, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію (див. коментар до ст. 300).

Кіно- та відеопродукція, комп’ютерні програми порнографічного характеру є різ­новидом предмета аналізованого злочину, за наявності якого дії з ними оцінюються як кваліфікований вид злочину (ч. 2 ст. 301). Це кіноплівки, відеоплівки, комп’ютерні дис­ки та цифрові носії інформації, на яких містяться фільми чи їхні окремі фрагменти від­повідного змісту і призначення, або ж порнографічні відеоігри.

Закон України «Про рекламу» в редакції від 11 липня 2003 р.

Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 р.

Стаття 302. Створення або утримання місць розпусти і звідництво